IV. Чннннкн розвитку національної економіки

185

у розрахунку на душу населення становили 1,6 %, що забезпечувало по­двоєння цього показника кожні 39 років.

Економічне зростання у більшості країн світу складає декілька від­сотків на рік. Так, за останні п'ять років темпи приросту реального ВВП у країнах Європейського Союзу становлять в середньому трохи більше 2%.

Динаміка економічного зростання (спаду) в Україні характеризува­лась наступними показниками (табл.4.3.3). Реальний обсяг виробництва почав зменшуватися ще з середини 80-х років, але в 90-х роках, уже за умов становлення незалежності, його падіння прискорилося. Наслідки економічної кризи 90-х років відкинули країну далеко назад. За період десятилітнього спаду обсяг реального ВВП скоротився майже в 1,9 рази. Після тривалого спаду в 1990-х роках, починаючи з 2000 року, в Україні спостерігаються позитивні щорічні темпи приросту реального ВВП.

Таблиця 4.1.3. Динаміка ВВП України, у % до попереднього року

Роки	Зміна ВВП, %
1990	-4,0
1991	-8,7
1992	-9,9
1993	-14,2
1994	-22,9
1995	-12,2
1996	-10,0
1997	-3,0
1998	-1,9
1999	-0,2
2000	5,9
2001	9,2
2002	4,6
2003	5,0
2004	12,5
2005	2,6
2006	4,7

Будь-яка перехідна економіка переживає період спаду виробництва, що підтверджує досвід західних країн. Україна успадкувала адміністративно-командну систему, зношені виробничі фонди, ірраціональну галузеву і виробничу структури. Обтяжливими обставинами стали стрибкоподібне

підвищення цін на імпортні енергоносії, незавершеність виробничого цик­лу в національній економіці, розрив економічних відносин із сусідніми державами, значний військово-промисловий комплекс, катастрофічна еко­логічна ситуація, а також суб'єктивні прорахунки, непослідовність у пере­ході до ринкових відносин, поява величезного тіньового сектору. Результат дії цих негативних факторів проявився в тому, що нині обсяг національно­го виробництва становить трохи більше як третину від рівня 1990р.

Темпи економічного зростання визначають динамічні параметри еко­номічного розвитку країни, її місце та історичні перспективи на міжна­родній арені. Забезпечення стійких темпів економічного зростання є од­ним із найважливіших завдань національної економіки будь-якої країни світу. В той же час економічне зростання стало метою економічної полі­тики урядів більшості розвинених країн. Все більше країн світу беруть на озброєння ідеологію економічного зростання, яка стає основою створен­ня держав загального добробуту.

За основним показником розвитку національної економіки - ВВП на душу населення - усі країни поділяють на розвинуті і країни, що розви­ваються. На даний період до розвинутих відносять країни, у яких, зокре­ма, величина ВВП на душу населення перевищує 12 тис. дол. за рік.

Середньосвітове значення показника ВВП на душу населення в 5 разів менше ніж в СІЛА. Для подвоєння ВВП на душу населення в Україні при 5 % зростанні необхідно 14 років а при 7 % зростанні - 10 років. Відомо, що США знадобилося 47 років, щоб подвоїти ВВП на душу населення, Японії - 33, Індонезії - 17, Південній Кореї - 10 років. Щоб наблизити­ся до середньосвітового рівня за умови середнього темпу економічного зростання світової економіки в 1,6 %, Україні необхідно протягом 30 ро­ків підтримувати 7 % економічне зростання або подвоювати цей показник кожні 10 років. Навіть враховуючи від'ємний приріст населення України, вирішення цієї проблеми потребує втілення абсолютно нової економічної стратегії, яка потребує серйозної розробки та втілення в життя спільними зусиллями всього народу, що є надзвичайно складним завданням. При цьому забезпечення стійких темпів економічного зростання є одним із найважливіших завдань макроекономічного регулювання.

Економічне життя суспільства супроводжується величезною кількіс­тю та різноманітністю економічних процесів та явищ, перебуває у по­стійному русі. Економіка зазнає певних кількісних та якісних змін. Змі­нюються продуктивні сили і виробничі відносини, як в цілому, так і за окремими видами. Економічне зростання ж означає поступальний рух економіки, її прогрес і розвиток.

Причинами економічного зростання виступають зв'язки між суспіль­ним виробництвом і споживанням. Економічні потреби людини поро­джують виробництво і самі породжуються ним.

186

Національна економіка

Потреби країн зростають у зв'язку з ростом чисельності населення. Так, тільки за останні 40 років чисельність населення світу збільшила­ся в два рази. Протягом останнього десятиліття щорічний приріст склав близько 75 млн. чоловік, що рівнозначно появі на карті світу нової вели­кої держави.

Одночасно з цим зростають, змінюються та урізноманітнюються в якісному відношенні потреби кожної людини. Поряд із традиційними потребами в їжі та воді, одязі, житлі зростають потреби в засобах пере­сування, спілкування, послугах по охороні здоров'я, освіті, відпочинку, виникають і нові потреби.

В умовах росту населення та його потреб національна економіка по-винна забезпечувати безупинний приріст благ, необхідних для їх задово­лення. Адже життєздатність економічної системи держави визначається сгупенем задоволення потреб свого населення.

Економічне зростання - основна форма розвитку передових країн світу. Забезпечення економічного зростання виступає однією з основних передумов зростання добробуту населення. Підвищення рівня життя в державі вимагає більш швидкого росту національного доходу порівняно з ростом чисельності населення. Значення економічного зростання для країни проявляється у збільшених можливостях вирішення національних проблем,зокрема:

• зростання реального продукту;

• розв'язання соціально-економічних проблем;

• підвищення життєвого рівня населення;

• задоволення нових потреб суспільства;

• зміцнення зовнішньоекономічних позицій держави;

• нарощування виробничої, технічної та фінансової бази для подальшо­го зростання тощо.

Економічне зростання, яке забезпечує збільшення обсягу продукції в розрахунку на душу населення, є одним із факторів національної безпеки держави.

Підходи до перспектив економічного зростання. Існують два проти­лежні підходи щодо перспектив економічного зростання та проведення національної економічної політики країн.

Противники економічного зростання вважають, що у зв'язку з обме­женістю ресурсів та інтенсивним їх використанням, людство може ви­черпати життєво важливі для процесу виробництва природні ресурси. Ін­тенсивний обробіток землі перетворить її в пустелю. Скорочення запасів Світового океану, вирубування лісів, збільшення відходів, забруднення довкілля, зменшення озонового шару, збільшення кількості техногенних і природних катастроф та інші негативні явища змінюють клімат плане­ти. Це створює загрози екологічній системі й самому життю на Землі.

IV. Чинники розвитку національної економіки "\ ву

Крім того, існує певне побоювання серед людей відносно того, що на­громаджені ними професійні навички і досвід можуть виявитися заста­рілими, і вони не зможуть підвищувати свою професійну майстерність відповідно до вимог науково-технічного прогресу. Сукупність цих фак­торів, на думку частини політиків та вчених, є підставою для проведен­ня політики уповільнення темпів економічного зростання і переходу до „нульового зростання".

Прихильники економічного зростання вважають, що це - єдиний шлях забезпечення матеріального достатку й підвищення життєвого рівня насе­лення. Збільшення виробництва товарів і послуг та доходів населення по­кращує освітнє та медичне обслуговування, подовжує середню тривалість життя, тощо. Науково-технічний прогрес, який є матеріальним носієм еко­номічного зростання, призводить до збільшення розвіданих запасів ресур­сів, створення нових замінників наявних ресурсів та нових джерел енергії тощо. Введення жорсткіших законодавчих обмежень та спеціальних по­датків сприятиме ефективнішому вирішенню екологічних проблем.

Враховуючи всі фактори, можна зробити висновок, що економічне зростання не є абсолютним благом. Воно потребує відповідного моні­торингу, оцінки наслідків його впливу на всі суспільні явища та проце­си. Однак, без відповідних темпів економічного зростання забезпечення добробуту та благополуччя населення неможливе. Технічний та техно­логічний прогрес, відповідальна державна національна політика кожної країни та регулювання темпів економічного зростання є передумовами виведення людства на передові рубежі розвитку, надання економічному зростанню якісного та прогресивного характеру.

Світовий досвід показує, що стабільність економічного зростання можлива в довгостроковому періоді. В короткочасному періоді економіч­не зростання має циклічний характер.

Як відомо, період, протягом якого економіка проходить шлях від од­ного спаду або піднесення до іншого спаду або піднесення, називається економічним циклом.

Окремі економічні цикли істотно різняться між собою. Незважаючи на всі відмінності, при розгляді структури економічних циклів виділяють два статичних стани і два динамічних періоди, які можна представити окремими послідовними фазами: І) пік, 2) спад, 3) дно, 4) піднесення (рис. 4.1.5.).

У процесі циклічних коливань обсягів виробництва економіка послі­довно проходить чотири фази.

У піковій фазі циклу спостерігається найбільший рівень виробництва. В цій фазі циклу в економіці досягається повне використання наявних Ресурсів і тому виробничі потужності найбільш завантажені, а ціни, як правило, зростають.

188

Національна економіко

^! Я Т | _л Економічний цикл

тенденція зростання

18

X ев 1)

«

Роки

Рис. 4.1.5. Циклічність економічного розвитку

За піком настає фаза спаду, яка фіксується за умови скорочення обсягу виробництва тривалістю не менше півроку, більш тривалий період спаду називають депресією. Найвідомішою є Велика депресія 1929—1933 рр. у США, під час якої обсяг виробництва скоротився на третину, ціни знизи­лись на 25 %, а рівень безробіття досяг 24 %.

Депресія 1992-1999 рр. в Україні перевершила Велику депресію за тривалістю у два рази, за глибиною економічного спаду - у півтора рази.

Спад порушує економічне зростання. Всі наступні фази відновлюють його.

Дно, як наступна фаза економічного циклу, відображує найнижчу точ­ку спаду (або депресії) і може мати різну тривалість.

Піднесення - фаза економічного циклу, протягом якої обсяг вироб­ництва спочатку відновлюється до попереднього рівня, а потім переви­щує фазу пік попереднього циклу. Під час фази піднесення економічні процеси, притаманні спаду, розгортаються у протилежному напрямі. Підприємства намагаються використати інтенсивні чинники нарощуван­ня виробництва, що підносить економіку у пікову фазу.

Головними ознаками економічних циклів є їхня тривалість і причини виникнення. Виявлені найбільш важливі економічні цикли:

• короткострокові (цикли Китчина) тривалістю 3-5 років, основними причинами яких є збурення на фінансових ринках;

• середньострокові (цикли Джаглера і Кузнеця) тривалістю 10-20 років, джерелом яких є структурні зрушення в економіці та міжгалузеві пе­реливи капіталу;

• довгострокові (цикли Кондратьєва) тривалістю близько 50 років, що спричинені радикальними змінами в технологічній базі.

Циклічні коливання в економіці зумовлюються як зовнішніми (війни, революції, політичні збурення, демографічні вибухи, відкриття нових родовищ корисних копалин, великомасштабні науково-технічні ново­введення тощо), так і внутрішніми (нераціональна монетарна політика, нестабільність інвестицій, негнучкість цін і заробітної плати, коливання продуктивності праці, тощо) чинниками.