Тема 3: Теорії міжнародної торгівлі.

План.

1. Класичні теорії міжнародної торгівлі.

   1. Меркантилізм.

   2. Теорія абсолютних переваг Адама Сміта.

   3. Теорія порівняльних переваг Давіда Рікардо.

   4. Теорія співвідношення факторів виробництва.

   5. Парадокс Леонтьева.

2. Альтернативні моделі міжнародної торгівлі.

   1. Теорія життєвого циклу продукту Раймонда Вернона.

   2. Теорія конкурентних переваг Майкла Портера.

   3. Теорія «ефекту масштабу» Пола Кругмана.

1.1. Питання – чому країни торгують одна з одною виникло разом з першими школами економічної думки на початку XVII століття.

Період розвитку й занепаду середньовічного феодалізму в Європі ознаменувався відкриттям нових багатих золотом і корисними копалинами континентів. Значно виросла можливість використання золота у якості грошей. Зміцнювався суверенітет національних держав i найбільш сильні почали боротьбу за розподіл сфер впливу у світі. Зросла роль міст як економічних центрів. В епоху Відродження відбувся якісний стрибок у загальному рівні виробництва, що вилилося в необхідність створення нової економічної теорії, що вийшла б за рамки феодальних теорій самозабезпечення й довела необхідність економічної експансії за кордон. Першою такою теорією став меркантилізм (Томас Манн, Вільям Петті й ін.).

У відповідності до точки зору меркантилістів, світ має у своєму розпорядженні обмежену кількість багатства. Тому збільшення багатства однієї країни було можливо тільки за рахунок зубожіння іншої. Цим міркуванням обґрунтовувалась необхідність для кожної країни мати сильну державну машину, що включала б армію, військовий і торговельний флот.

За думкою меркантилістів економічна система повинна складатися з 3-х секторів: виробничого, сільськогосподарського й іноземних колоній. Торговці при цьому виступають найбільше важливою складовою для функціонування економіки, адже багатство створюється за рахунок вигідної торгівлі, а праця є основним фактором виробництва. Меркантилісти вважали, що економіка функціонує в умовах неповної зайнятості.

Для забезпечення розвитку економічної системи і зміцнення національних позицій держава повинна:

• підтримувати позитивний торговельний баланс (Х>M), що забезпечить приплив золота, дозволить збільшити внутрішні видатки, виробництво й зайнятість;

• регулювати зовнішню торгівлю за допомогою тарифів, квот та інших інструментів торговельної політики;

• заборонити або строго обмежити вивіз сировини й дозволити безмитний імпорт сировини;

• заборонити колоніям будь-яку торгівлю з іншими країнами, крім метрополії, а також заборонити їм виробництво готової продукції.

Англійський економіст Девид Х’юм розробив механізм взаємодії «цін-золота-потоків», яким поставив під сумнів можливість нескінченного нагромадження золота країною.

Таблиця 3.1

Модель «цін-золота потоків» Девіда х’юма

	Країна 1	Країна 2
Вихідна ситуація	Х>М	Х<M
Етап 1	Чистий приплив золота	Чистий відтік золота
Етап 2	Зростання грошової маси	Скорочення грошової маси
Етап 3	Зростання цін і з/плати	Зниження цін і з/плати
Етап 4	Зростання імпорту й скорочення експорту	Скорочення імпорту й зростання експорту
Результат	Х=М	М=Х

Висновок: рух золота між країнами є механізмом регулювання національної економіки, завдяки якому забезпечується рівність експорту й імпорту і нульове сальдо торговельного балансу.

1.2. Основи класичної школи економічної думки заклав англійський вчений Адам Сміт. Він вперше сформулював, що добробут країн залежить від її здатності виробляти готові товари і послуги. Тому основним завданням економіки є розвиток виробництва за рахунок поділу праці і його кооперації. Найбільша ефективність економіки спостерігається в умовах державного невтручання і вільної конкуренції. Така державна економічна політика одержала назву «ЛЕССЕ-ФЕР».

Модель зовнішньої торгівлі А. Сміта ґрунтується на таких припущеннях:

• у міжнародній торгівлі беруть участь тільки 2 країни;

• країни виробляють тільки 2 товари;

• єдиним фактором виробництва є праця;

• спостерігається повна зайнятість ресурсів;

• витрати на виробництво товарів залишаються постійними незалежно від обсягів виробництва;

• транспортні видатки дорівнюють нулю;

• зовнішня торгівля вільна від обмежень.

На основі розбудованої таким чином моделі Адам Сміт сформулював теорію абсолютних переваг.

Теорія абсолютних переваг – країни експортують ті товари, які вони виробляють із меншими витратами (мають абсолютну перевагу), і імпортують ті товари, які виробляються іншими країнами з меншими витратами.

Країна має абсолютну перевагу, якщо виробляє одиницю товару з витратами меншої кількості часу, чим інша країна. Або, якщо за той же період часу виробляє більшу кількість товару.

В умовах повної зайнятості ресурсів:

t1*Q1 + t2*Q2 <=L

де t1, t2 – витрати часу на виробництво одиниці товарів 1 і 2, годин за штуку.

Q1, Q2 – обсяги випуску товарів 1 і 2 (штук);

L - кількість ресурсів у країні (годин).

Як видно з формули, збільшення виробництва товару 1 можливе тільки при зменшенні випуску товару 2.

(ГРАФІК кривої виробничих можливостей.)

Введемо в модель 2-гу країну:

t1’ – час на виробництво товару 1 країною 2.

t2’ – час на виробництво товару 2 країною 2.

Якщо t1>t1’, то країна 2 має абсолютну перевагу у виробництві товару1.

1.3. Теорія абсолютних переваг заснована на трудовій теорії вартості й показує явні переваги поділу праці не тільки усередині країни, але й на міжнародному рівні. Обмеженість теорії полягає в тому, що вона не відповідає на запитання: чому країни торгують із іншими навіть при відсутності абсолютної переваги?

Відповідь на дане питання дав англійський вчений-економіст Давід Рікардо сформулював теорію порівняльних переваг. Виходячи з тих же допущень, що й теорія абсолютних переваг, теорія порівняльних переваг використовує поняття альтернативної ціни або витрат заміщення.

Альтернативна ціна – робочий час на виробництво одиниці товару, виражений через робочий час, необхідний для виробництво одиниці іншого товару.

Якщо в країні одиниця товару Х виробляється за 2 години, а одиниця товару У - за 4 години, то альтернативна ціна товару Х через товар У:

Px/y=tx/ty=2/4=0,5

Py/x=ty/tx=4/2=2

Витрати заміщення – кількість товару 1 від виробництва якого повинна відмовитися країна для виробництва додаткової одиниці товару 2.

Якщо в країні за одну годину виробляється 4 одиниці товару А або 10 одиниць товару Б, то для виробництва 1 одиниці А необхідно відмовитися від виробництва 2,5 одиниць товару Б. А для виробництва 1 одиниці товару Б - від виробництва 0,4 одиниці товари А

4А=10Б

А=(10/4)Б=2,5Б Б=(4/10)А=0,4А

Теорія порівняльних переваг – якщо країни спеціалізуються на виробництві товарів, які вони можуть виробляти з більше низькими альтернативними витратами, у порівнянні з іншими країнами, то торгівля буде взаємовигідної, незалежно від того, чи володіє країна абсолютною перевагою у виробництві товару.

Після встановлення торговельних відносин на світовому ринку встановиться ціна товарів у межах цін, що існують в 2-х країнах:

(Px/y)1<(Px/y)w<(Px/y)2

(Py/x)2<(Py/x)w<(Py/x)1

(Px/y)x=1:(Py/x)w

ПРИКЛАД