V. Теорія регулюїсння національної економіки 247

характер для усіх суб'єктів господарювання і є основою для реалізації інших методів ДРЕ.

^Адміністративні методи ДРЕ - базуються на використанні приму­су державної влади, засобах заборони або дозволу. Вони є необхідними у тих сферах, де застосування економічних методів є утрудненим, в си­туаціях порушення чи зловживання принципами ринкового саморегулю­вання або у періоди затяжних криз у суспільстві. Вони включають у себе заходи: організаційно-структурної перебудови, планові виробничі контр­акти з підприємствами, забезпечення суспільними благами, контролю за діяльністю монополій, охороною навколишнього середовища, соціаль­ного захисту населення, реалізації державних програм, механізми забез­печення національної безпеки країни тощо. Інструментами адміністра­тивних методів є: укази, директиви, постанови судів, розпорядження, лі­цензування, квотування, встановлення фіксованих цін, валютних курсів, стандартів і нормативів, контроль за додержанням законів і правил та ін.

Організаційні методи ДРЕ - становлять елемент адміністративно-правових методів, так як реалізуються безпосередньо через їх дію і сто­суються регламентації та змін організаційно-функціонального аспекту господарських процесів, елементів та підсистем національної економіки. Вони виступають прямим наслідком правових та адміністративних важе­лів державного впливу на економіку.

Соціально-психологічні методи ДРЕ - це методи, що носять умов­но примусовий характер, оскільки прямим об'єктом впливу є свідомість громадян. Вони представляють собою методи переконання, морального впливу на психологію людей. Інструментами даних методів є, наприклад, публічні промови суб'єктів органів державної влади, заяви у ЗМІ, ідеоло­гія, реклама, антиреклама, пропаганда тощо.

Економічна мотивація і стимулювання - політика переходу від управління, заснованого на жорсткій ієрархи („по вертикалі"), до само­управління („по горизонталі"). Інструментами виступають певні мотива-тори, наприклад, система винагород, пільг, розширення меж економічної свободи тощо.

Донорські методи - засновані на принципах взаємодопомоги та вза-ємоучасті з боку держави у діяльності суб'єктів господарювання, що не спроможні самостійно подолати певні періоди криз тощо. Інструмента­ми виступають дотації, субвенції, трансфертні платежі, податкові пільги, пільгові умови кредитування, державні замовлення та закупівлі та ін.

Протекціоністські методи використовуються з метою захисту інте­ресів суб'єктів національної економіки як у межах господарського комп­лексу держави, так і на міжнаціональному ринку для забезпечення еконо­мічної свободи та незалежності у виробленні та впровадженні національ­ної економічної політики. Інструменти: квоти і ліцензії, митні тарифи,

248

Національна економіка

V. Теорія регулювання національної економіки

249

сприяння розвитку національної науки і техніки, захист від зовнішньої конкуренції, податкове навантаження, заборони певних видів діяльності, експортно-імпортна політика, жорсткі нормативи і стандарти та ін.

Економічні методи ДРЕ - головною метою мають створення фінан­сових та матеріальних стимулів, здатних впливати на економічні інтереси суб'єктів національної економіки і визначати напрямки їх поведінки. На відміну від правових, адміністративних, протекціоністських, донорських та організаційних вони є непрямими методами ДРЕ. За їх допомогою можна впливати на загальноекономічну ситуацію в національній еконо­міці: подолання наслідків та недопущення інфляції, стимулювання НТП, інвестиційної активності, реалізації платіжних балансів, зміцнення фі­нансово-кредитної та грошової систем, стимулювання підприємництва та ділової активності, створення умов мотивації виробництва, оптималь­ний перерозподіл ресурсів, підвищення ефективності ДСЕ та ін.

В основному вони носять неруйнівний характер, не обмежують еко­номічної свободи, що визначається їх суттю - забезпечити оптимальне функціонування господарської системи на принципах ринкового само­регулювання. До інструментів економічних методів належать ставки по­датків, облікові ставки, митні тарифи, норми амортизації, норми обов'яз­кових резервів, ставки та форми заробітної плати та ін.

Економічні методи ДРЕ знаходять свій прояв у здійсненні бюджетного, податкового, фінансово-кредитного регулювання національної економіки. . Бюджетне регулювання допомагає здійснювати структурі перетворен­ня в національній економіці, вирівнювати диспропорції між її складовими елементами, виконувати перерозподільчу функцію держави, формувати і коригувати макроекономічні пропорції розвитку, знімати гостроту проблем інфляції та безробіття, вирішувати проблеми соціального характеру тощо.

Вихідним елементом для здійснення бюджетного регулювання є бю­джет держави. Згідно Закону України про „Бюджетну систему України" бюджет - це план утворення і використання фінансових функцій, які здійснюються органами державної влади. Його основним завданням є підтримка загальноекономічної ринкової рівноваги і стимулювання роз­витку сфер суспільного відтворення та галузей національної економіки.

Бюджет України має трирівневу організаційну структуру: державний бюджет, бюджети районів (областей) та місцеві бюджети, в якій відобра­жено основні напрямки бюджетних надходжень та видатків з бюджету на {певний звітний період (як правило, на фінансовий рік). Він виконує наступні функції:

• коригує структуру сукупного попиту;

• перерозподіляє фінансові ресурси;

• стимулює Чи гальмує суспільне виробництво шляхом зміни умов та системи оподаткування;

• збалансовує бюджети усіх рівнів національної економіки;

• визначає суб'єктів податкового навантаження та податкових пільг;

• визначає структурі та функціональні зрушення в національній еконо­міці;

• визначає політику соціального захисту населення та загальну струк­туру видатків бюджету.

Функціональна структура усіх бюджетних рівнів має дві частини: до­хідну і видаткову.

У структурі видатків зведеного бюджету України виділяють наступні статті: кошти на фінансування національного господарства, соціального захисту населення, розвиток науки та освіти, фінансування НТП і перебу­дови ПЕК, розвиток соціально-культурної сфери, утримання державного апарата управління, соціальні виплати, ліквідація наслідків аварії на ЧА-ЕС, погашення внутрішнього та зовнішнього державного боргів, а також інші статті видатків, що передбачені державним бюджетом України на певний фінансовий період.

Дохідну частину державного бюджету становлять різного роду подат­ки та загальнообов'язкові платежі, серед них: податок на прибуток, ПДВ, акцизний збір, податок на дохід населення, надходження від приватизації державного майна, соціальні відрахування, амортизаційні відрахування, відрахування у фонд зайнятості населення, доходи від операцій з цінни­ми паперами, доходи від зовнішньоекономічної діяльності, частина збо­рів (у відсотках) з місцевих та обласних бюджетів та ін.

Співвідношення між функціональними частинами зведеного дер­жавного бюджету свідчить про загальний стан національної економіки країни, оскільки таким чином найбільш повно кількісно та якісно мож­ливо встановлювати та аналізувати пропорції економічного розвитку еко­номіки держави.

Так, якщо доходи до бюджету перевищують його видатки, то маємо си­туацію профіциту бюджету: сталий економічний розвиток, вирівнюван­ня диспропорцій між секторами та галузями господарського комплексу, ефективна податкова політика, зменшення витрат аг. погашення держав­ного боргу, перехід на економічні аспекти економічної діяльності з удо­сконаленням системи соціальних гарантій та соціальної допомоги, змен­шення темпів інфляції, нормальний розподіл ресурсів тощо. Аналогічно ефективний розвиток економіки, а саме її вирівнювання, спостерігається за умов балансу бюджету (рівень доходів дорівнює рівню видатків).

За умов перевищення видатків над бюджетними надходженнями ма­ємо ситуацію бюджетного дефіциту, що свідчить про неефективну дер­жавну соціально-економічну політику, зниження мотивації до економіч­ної діяльності, соціальну нерівність, розбалансування господарського комплексу держави тощо.

250

Націонольно економіка

\/".Економічна наука визначає, що бюджетне регулювання може відбува­тись у трьох напрямках, що дозволяють збалансувати як план національ­ного розвитку, так і саму економічну систему в країні: \у.!• Щорічне збалансування бюджету за рахунок застосування адміні­стративних, правових та організаційних методів - цей підхід є ефек­тивним у короткостроковому періоді, у випадку значних економічних криз, проте його тривале застосування знижую загальну фіскальну, антициклічну, стабілізуючу політику держави, веде до узурпації еко-і /~ номічної вдали політичними силами.

'-^/ 2. Збалансування бюджету протягом певного економічного циклу - підхід полягає в тому, щоб здійснювати одночасне коригування як економічних явищ і процесів, так і бюджету країни, що забезпечує тісний взаємозв'язок економічної реальності та плану, який її відо­бражає (принцип зворотного зв'язку). 3. Підхід з позицій функціональної ролі фінансів - полягає в тому, що не слід постійно прагнути збалансування фінансового плану країни, а зосередити увагу на антикризовому регулюванні саме економічної системи суспільства, оскільки бюджет є індикатором економічного розвитку, моделлю її можливого та реального стану і не може відо­бразити усі причинно-наслідкові зв'язки в економіці. Використання означених підходів окремо чи у їх певній модифікації дає можливість забезпечувати стале економічне зростання країни за ра­хунок акумуляції та перерозподілу національного доходу і національного багатства у певних пропорціях.

У тісному взаємозв'язку з бюджетним регулюванням перебуває по­даткове регулювання економіки.

уУ Податкове (фіскальне) регулювання економіки - є особливою фор­мою державного регулювання економіки, яка реалізується завдяки по­стійному відслідковуванню та змінам, що вносяться у податкову систему національної економіки. Його матеріальною основою виступають фінан­сові ресурси, що накопичуються державним бюджетом та перерозподі­ляються через його канали серед усіх членів суспільства. Його сутнісною основою є фіскальна політика держави, що визначає загальні пріоритети податкового регулювання національної економіки.

Податкове регулювання дозволяє більш ефективно стимулювати еко­номічне зростання, мотивувати суб'єктів економіки до здійснення еконо­мічної діяльності, організовувати перерозподіл доходів та координувати розподіл ресурсів у межах національної економіки.

Елементами, на які направлене податкове регулювання виступають складові податкової системи країни:

• Суб'єкт оподаткування - особа, на яку законодавчо покладається обов'язок здійснювати податкові платежі;