II. Характеристико економічного потенціалу національної економіки 131

Дефіцит води в Україні сьогодні складає близько 4 млрд. м³. Практич­но всі поверхневі, ґрунтові і частково підземні води забруднені промис­ловими, побутовими, сільськогосподарськими стоками і не відповідають за якістю навіть прийнятим на сьогодні заниженим санітарним нормам.

Понад 800 сіл України нині втратили власні джерела питної води. Особливо гостро ця проблема відчувається на Донбасі, Криворіжжі і Дні­пропетровщині.

Водні ресурси характеризує потужне господарське навантаження, яке в цілому значно перевищує екоємність водоресурсних систем України. За розрахунками, загальний індекс навантаження на водні ресурси досяг допустимої межі і складає 0,61. Значно погіршується стан підземних вод, що пов'язано, перш за все, з порушенням природоохоронної діяльності у сільськогосподарському виробництві, необгрунтованим використанням пестицидів і мінеральних добрив, інтоксикацією землі та водних ресур­сів, перетворенням органічних добрив на забруднювачів природного се­редовища.

Особливістю нинішньої ситуації щодо водних ресурсів у державі є та­кож мінералізація і підвищений вміст важких металів у воді, що значною мірою обумовлене існуванням трьох тисяч накопичувачів для очищення стічних вод.

Разом з тим, проблеми водних ресурсів також мають еколого-еконо-мічний характер і можуть вирішуватися шляхом ліквідації причин, що їх породжують. До таких слід віднести:

• незбалансовану господарську діяльність;

• структурну незбалансованість між накопиченням відходів вироб­ництва та їх переробкою;

• незбалансованість обсягів водних ресурсів і виробництва, що призво­дить до їх нераціонального використання;

• штучну зміну режиму водних об'єктів, яка не завжди економічно до­цільна;

• наявність високоурбанізованих і високоіндустріальних територій, у структурі яких переважають галузі важкої промисловості (металургія, нафтохімія) — потужних споживачів води, на яких деградаційні про­цеси переважають процеси самовідновлення і самоочищення водних ресурсів;

• нестачу інвестиційних коштів для оновлення основного капіталу во-дозабезпечуючого та водоочисного призначення.

За останні 100 років антропогенна діяльність завдала великого збитку тваринному і рослинному світові України. Лише у післявоєнні роки на Донеччині, в Криму зникло близько 40 видів рослин, у Карпатах - 20. У «Червону книгу» України сьогодні занесено більше 800 видів рослин і тварин, яким загрожує вимирання або знищення.

132

Національно економіко

Але, не дивлячись на кризовий стан, екологічні проблеми поступово вирішуються. В Україні діють різні за кількістю і спрямуванням громад­ські екологічні організації, об'єднання, рухи. Першою національною не­урядовою екологічною організацією став "Зелений світ", зареєстрований 1987 р. завдяки активній підтримці прогресивної інтелігенції - О.Гонча-ра, Ю.Щербака, С.Плачинди та ін. "Зелений світ" організував сотні акцій-демонстрацій, мітингів, пікетів, конференцій, збирання підписів і відіграє значну роль у припиненні роботи ряду екологічно небезпечних об'єктів. Найсильніші організації "Зеленого світу" діють у найбільш забруднених регіонах - на Донеччині, Придніпров'ї, Миколаївщини, Буковині, Терно­пільщині, Хмельниччині, в Криму. Зокрема, під впливом акцій "Зеленого світу" було припинено будівництво Чигиринської, Кримської АЕС.

У 1991 р. групою відомих вчених був заснований Національний еко­логічний центр. Впливовими стали неурядові організації "Всеукраїнська спілка врятування від "Чорнобилів", комітет порятунку Дніпра та малих рік, Національний екологічний центр "Довкілля", Кримська асоціація "Екологія і світ", "Мама-86" (екологічна організація матерів), "Дитина і довкілля", "Екоправо" (мережа еколого-правових організацій Львова, Києва, Харкова, що здійснюють діяльність у сфері застосування юридич­них норм стосовно довкілля) та багато інших.

Однією з найвпливовіших екологічних організацій України є "Грін-піс-Україна", заснована як національне відділення всесвітньо відомого "Грінпіс-Інтернешнл", що проводить кампанії із захисту природних ре­сурсів, за енергозбереження та альтернативну енергетику, проти ввезен­ня на територію України шкідливих речовин. Українська філія Грінпісу звертала увагу громадськості на найгостріші екологічні проблеми, зокре­ма на небезпеку перетворення України у своєрідний "смітник" для більш розвинених країн Європи, куди звозять для захоронення шкідливі для здоров'я і життя людей речовини.

Значна кількість громадських природоохоронних організацій виникла після чорнобильського лиха, адже люди з біллю й тривогою сприймали екологічні проблеми України й прагнули докласти зусиль до їх розв'язан­ня. Так, у столиці України у 1992 р. виникла міська екологічна організа­ція "Ініціатива матерів Києва на захист дітей" (скорочено "Мама-86"). Метою цієї організації стало захистити здоров'я дітей від наслідків Чор­нобиля, від техногенного навантаження великого індустріального міста, здійснювати екологічне виховання батьків та дітей, надавати допомогу в лікуванні дітей. "Мама-86" здійснює медичну діагностику київських ді­тей, допомагає медикаментами, сприяє оздоровленню дітей в екологічно чистих регіонах. Згодом міська громадська екологічна організація "Ма­ма-86" здобула статус всеукраїнської, і у 2004 р. вона налічувала 19 регі­ональних представництв.

II. Хароктернанко економічного потенціалу національної економіки Л 33

У1994 р. в Україні був створений Міжнародний молодіжний фонд "Чор­нобиль", що засвідчувало про намагання молоді допомогти найшвидшій ліквідаціїнаслідківЧорнобильськоїаваріїнаукраїнськійземлі,проусвідом-лення відповідальності за долю планети, забезпечення її екологічного здо-ров'я, про розв'язання існуючих проблем збереження й охорони довкілля. Ще однією ознакою значного посилення уваги українського суспільства до проблем захисту довкілля стало створення екологічної партії - Партії зелених України (ПЗУ), що була зареєстрована у травні 1991 р. Серед головних положень її партії - формування "екологічно солідарного" сус­пільства, в якому інтереси людини, груп громадян, кожної нації "гармо­нійно поєднувались би з вищими біосферними законами природи".

Таким чином, серед національних пріоритетів Української незалеж­ної держави у 1991 - 2007 роки стояла й екологія. Соціальні та еконо­мічні труднощі не повинні заступити загрозу екологічної біди, потребу найшвидшого вилікування болісних ран Чорнобиля на українській землі. Україна робила кроки по здійсненню такої важливої функції суверенної держави, як: охорона навколишнього природного середовища, регулю­вання еколого-економічної діяльності, гарантування прав своїх громадян на екологічну безпеку. Ефективне вирішення проблем охорони довкілля в Україні нерозривно пов'язане з реструктуризацією економіки, утвер­дженням демократичних принципів розвитку суспільства, високою еко­логічною свідомістю людей.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1. Сформулюйте основні принципи визначення національного багатства в традиційному і розширеному розумінні.

2. Чим характерний процес накопичення національного багатства в Україні на початку XXI ст.?

3. Дайте визначення природно-ресурсного потенціалу та розкрийте його класифікацію.

4. Назвіть основні характеристики демографічного потенціалу України.

5. Вкажіть на регіональні відмінності основних показників відтворення населення.

6. Які чинники визначають рівень працересурсного потенціалу регіону?

7. Дайте характеристику типам регіональних ринків праці України.

8. Назвіть сфери діяльності людини, в яких поступ НТП є більш значи­мим.

9. Дайте оцінку рівня розвитку матеріальної бази організацій, які вико­нують наукові та науково-технічні розробки в регіонах України.

10. Визначте особливості розвитку інноваційної діяльності в Україні на сучасному етапі її розвитку.

134

Національно економіка

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ

1. Економічний потенціал - це:

а. маса вироблених у країні протягом року предметів споживання та на­даних населенню послуг;

Ь. величина накопичених в країні матеріальних і нематеріальних ціннос­тей, створених для виробництва і споживання;

с. здатність суспільства виробляти товари і послуги та забезпечувати розширене відтворення з метою задоволення потреб населення, по­ліпшення якості життя її громадян.

2. Національне багатство - це:

а. величина накопичених в країні матеріальних і нематеріальних ціннос­тей, створених для виробництва і споживання;

Ь. здатність суспільства виробляти товари і послуги та забезпечувати розширене відтворення з метою задоволення потреб населення, по­ліпшення якості життя її громадян;

с. сукупна вартість товарів та послуг, які вироблені галуззю, групою ви­робників або економікою в цілому.

3. Сума природжених здібностей, загальної і спеціальної освіти, при­ дбаного професійного досвіду, знань, творчого потенціалу, мораль­ но-психологічного і фізичного здоров'я, що забезпечують можли­ вість приносити дохід - це:

а. підприємницька здібність; Ь. людський капітал; с. здібність до праці.

4. Природні ресурси - це:

а. сукупність природних ресурсів і природних умов, які знаходяться в певних географічних межах, що забезпечують задоволення економіч­них, екологічних, соціальних, культурно-оздоровчих та естетичних потреб людини і суспільства;

Ь. все те, що людина використовує для забезпечення свого існування;

с. всі ті елементи, властивості або результати функціонування природних систем, які використовуються або можуть бути використані в майбут­ньому для одержання сировини, палива, енергії, продовольства тощо;

(і. всі відповіді правильні.

5. Природні умови - це:

а. все те, що людина використовує для забезпечення свого існування;

Ь. тіла й сили природи, які мають істотне значення для життя і діяльнос­ті суспільства, але не беруть безпосередньої участі у виробничій і не­виробничій діяльності людей;

с. величина накопичених в країні матеріальних і нематеріальних ціннос­тей, створених для виробництва і споживання.

Н. Характеристика економічного потенціалу національної економіки 1 35