VII. Теоретичні основи сталого розвитку національної економіки 31 "7

Природна підсистема представлена оточуючим середовищем - при­родним, екологічним - з усіма ресурсами та відповідними кліматичними умовами.

Наслідки процесу сталого розвитку характеризуються певною різно­манітністю кінцевих станів його складових частин. Тому важливого зна­чення набирає принцип обоє 'язковості оцінки цього процесу, якій пови­нна підлягати вся система та її підсистеми, за різними характеристиками динаміки, направленості, рівня, взаємодії тощо. Крім того, деякі ознаки та фактори сталого розвитку неможливо оцінити вартісними показника­ми, що обумовлює необхідність використання якісних показників. Побу­дова критеріїв оцінки сталого розвитку має базуватись на основі принци­пу врахування істотних характеристик елементів системи "суспільство-економіка-природа". До них, зокрема, належать стан забезпечення прав і свобод людини, рівність доступу до ресурсів та основних послуг жит­тєзабезпечення, наявність та рівень бідності, ефективність використання ресурсів і наднормативне їх споживання, екологічні умови проживання, економічний розвиток, якість життя, піклування про ресурсозабезпече­ність прийдешніх поколінь.

Одним з принципів сталого розвитку є принцип віддаленості наслід­ків діяльності. Він вимагає врахування того факту, що нинішня діяль­ність людей може мати значний вплив на стан суспільства, економіки, навколишнього природного середовища у майбутньому. Це є часовою ознакою, яка відображає різні часові горизонти існування людей та еко­системи як необхідного середовища для майбутніх поколінь. Тут при­сутня і географічна ознака, яка відображає вплив одних країн на інших, одних регіонів на другі. А функціональна ознака показує вплив одних видів діяльності на інші, коли необережна чи неконтрольована діяль­ність може стати загрозою для можливостей проведення інших, більш вразливих видів робіт. Особливої уваги заслуговує взаємодія людської діяльності на екосистему. Оцінка наслідків цих впливів ускладнюєть­ся об'єктивними часовими та територіальними "розривами" діяльності суб'єктів та можливих негативних наслідків від неї. Це потребує узго­дження механізмів оцінки на основі загальноприйнятих у світовому то­варистві критеріїв.

На жаль, запаси ресурсів в світі є обмеженими. Ця об'єктивна реаль­ність спонукає враховувати принцип достатності при розробці та реалі­зації різного роду проектів та програм розвитку, встановлення певних ра­мок, границь, обмежень за їх масштабами та періодами виконання, особ­ливо на національних рівнях, з метою уникнення локальних чи загальних, теперішніх чи віддалених негативних наслідків. Цей принцип сталого розвитку вимагає формування певних лімітів для створення нормальних Умов життя для нинішніх поколінь, не претендуючи на надлишковість та

318

Національна економіка

зазіхання на необхідні людські, матеріальні, фінансові, екологічні та інші види ресурси майбутнього.

Рушійною силою розвитку є енергія. Тому рівень енергоспоживання є важливим фактором сталого розвитку. Одним із принципів сталого роз­витку має бути забезпечення зменшення енергомісткості ВВП, тобто ви­робництво ВВП на душу населення має випереджати питоме споживання енергії. Статистика свідчить, що починаючи з 1975 року енергомісткість ВВП розвинутих країн зменшувалась, що й забезпечило загальне змен­шення цієї величини. Це є однією з важливих ознак стійкого розвитку.

Різноманітність проявів результатів сталого розвитку породжує необ­хідність виділення принципу націленості на головне. Це стосується як формування передумов переходу на засади сталого розвитку, так і регу­лювання та забезпечення цього процесу. Вимоги цього принципу мають враховуватись і при проведенні оцінки досягнень розвитку країн та регіо­нів - в частині зосередження на ключових питаннях, обмеження кількос­ті індикаторів та критеріїв оцінки, стандартизації вимірів.

Розробка та прийняття національних програм сталого розвитку має бути відкритою із залученням представників всіх верств населення. Ку-луарність, закритість, відсутність інформативності в цьому питанні не сприятимуть переходу до практичних дій на всіх рівнях виконання цих програм. Врахування урядовими структурами принципу відкритості прийняття та реалізації програми сталого розвитку є важливою переду­мовою національної злагоди в суспільстві, згуртованості суспільства на­вколо ідеї сталого розвитку, виконання всіма членами суспільства місії забезпечення достойних умов життєдіяльності тепер і в майбутньому.

Принцип доступності передбачає вільний доступ громадян, органі­зацій, інших суб'єктів до участі в програмах розвитку, поданні своїх про­позицій та зауважень до них, прийнятті своїх програм, які були б інтегро­вані в загальну систему, ознайомлення із методами та методиками оцінки ходу, стану та результатів діяльності.

Принцип ефективних комунікацій враховує важливість зв'язків та взаємовідносин в суспільстві, економічній сфері та екології. Діяльність людських та інших підсистем немислима без ефективних способів та за­собів передачі даних, своєчасно та точно доведеної від суб'єкта до об'єк­та управління інформації. Це підвищує вимоги до ідей, управлінських рішень, оцінок, інтерпретацій на предмет їх точності, виваженості, ви­значеності, детермінованості.

Принцип широкої участі вказує на якнайширшу участь у підготовці, переході та здійсненні процесу сталого розвитку всіх зацікавлених верств населення та організацій. Це дає можливість оцінити та врахувати їхні по­точні та перспективні потреби і можливості. Залучення більшої кількості учасників цього процесу розширює його соціальну основу, робить його