V. Теорія регулювання національної економіки 257

мереж, кластерів, альянсів, здатних раціональніше поєднати інтереси різ­них суб'єктів економіки;

• подолання проблем корупції та тіньової економіки - пов'язані з формуванням раціональної податкової, фінансово-інвестиційної, про­мислової політики та стратегій оплати праці і підвищення рівня життя населення, що здатні забезпечити мотивацію вітчизняних виробників до формування системи легального бізнесу та виходу „з тіні";

• забезпечення політичної стабільності держави, подолання проблеми зрощення влади та бізнесу - насамперед через встановлен­ня альтернативних варіантів розвитку національної економіки, рефор­мування політичної системи, започатковане в Україні має бути спря­моване на утвердження таких правил і принципів політичної гри, на створенні такого інституціонального середовища, щоб підтвердити по­зиції економічних та політичних суб'єктів, які, нажаль, й до сьогодні переймаються переважно вузькоегоїстичними інтересами в економіч­ній політиці нації, і забезпечити розвиток політичного та економічного плюралізму і демократії. Лише за таких умов Україна стане на шлях формування та утвердження дійсних принципів економічної демокра­тії та свободи.

їх комплексне вирішення дасть можливість вивести національну еко­номіку України на більш якісний рівень економічного та соціального роз­витку, а також посісти належне місце у системі міжнародного економіч­ного середовища.

5.4. Мале підприємництво та важелі його державного регулювання в Україні

Поняття малий бізнес в економічній літературі чітко не визначено. Але доведено, що він є невід'ємною складовою світової ринкової госпо­дарської системи як найбільш масова, динамічна, гнучка форма ділового життя. Перш ніж визначити поняття малий бізнес, необхідно розмежува­ти поняття підприємництво та бізнес, які співвідносяться між собою як специфічне і загальне. Тобто поняття бізнес більш ширше ніж поняття підприємництва.

Бізнес - будь-яка діяльність, яка ведеться переважно традиційними методами з метою отримання прибутку.

Підприємництво - систематична, ініціативна, самостійна, на влас­ний ризик, інноваційна діяльність з виробництва продукції та надання послуг з метою задоволення потреб споживача і отримання прибутку.

Тобто вважається, що підприємництво повинно включати елементи новизни та ризику, а бізнес, орієнтований на отримання прибутку, може здійснюватися у будь-якій сфері діяльності.

25В

Національна економіка

V. Теорія регулювання національної економіки 553

Необхідно зазначити, що в часи панування радянської ідеології колек­тивізму та державного регулювання економіки відбулася смислова дегра­дація деяких основних понять і значень слів, лексичних одиниць інозем­ного походження, притаманних демократії і вільному підприємництву. Так, а#аіг, що означає «важливий факт, подія, ситуація, діло (справа), під­приємство», в українській та російській мовах перекладалось як «афера» і асоціювалося з негативним явищем обману, незаконної дії та шахрай­ства. Айхепіите, що має значення «ланцюг незвичайних, хвилюючих і до­сить небезпечних подій» перекладалося як ((авантюра» і трактувалося як таке, що визначається як кримінальне явище. Так само негативне зна­чення мали терміни «антрепренер» (епігергепеиг), «бізнес» (Ьихіпем), а також - «спекуляція» (зресиїайоп), що означає роздуми.

Термін «епігергепеиг» (антрепренер) у перекладах асоціювалось з поняттям «посередник», хоча за своєю суттю означає «підприємець», „епігергепеигзкір" (антрепренерство) - з поняттям посередництва, хо­ча правильним є - «підприємництво». Антрепренер за своєю суттю - це той, хто започатковує підприємництво (справу, бізнес).

Термін «бізнес», у перекладі з англійської, означає «справа», «діяль­ність». Бізнесом займаються з метою отримання стійкого і тривалого гро­шового доходу, вигоди, прибутку. Одержання прибутку - головна пота­ємна мета бізнесу, але бізнес одночасно дозволяє енергійним, діяльним людям реалізувати свій талант, знайти і проявити себе, прикласти свої вміння та здібності до справи.

В економічній літературі малий бізнес визначається як самостійна систематична діяльність громадян - підприємців та малих підприємств на власний ризик з метою отримання доходу. Отже, малий бізнес є осо­бливим сектором економіки, який утворюється сукупністю малих підпри­ємств і тому є специфічною суспільною формою дрібного виробництва в умовах ринку.

У світовій практиці критеріями визначення масштабів підприємств (малі, середні, великі) визнано: обсяг капіталу, чисельність зайнятих, об­сяг випуску. Законодавства різних країн встановлюють свою кількісну характеристику для того чи іншого виду підприємств.

В Україні до малих підприємств відносяться підприємства, неза­лежно від форми власності, середньооблікова чисельність працюючих на яких не більше 50 осіб, а валовий дохід від реалізації продукції не пере­вищує 500 тис. євро на рік.

Але сутність малого бізнесу полягає не в кількісних характеристиках (чисельність працюючих та розмір валового доходу), а в тому, що він за­сновується на особистій праці власника та членів його сім'ї, а також на використанні найманої праці у поєднанні з виробничо-управлінською ді­яльністю господаря.

Таблиця 5.4.1. Роль малого підприємництва в національній економіці

	МАЛЕ ПІДПРИЄМНИЦТВО
це:	- провідний сектор ринкової економіки;
	- основа дрібнотоварного виробництва;
визначає:
	- темпи економічного розвитку;
	- структуру та якісну характеристику ВВП;
	- ступінь демократизації суспільства;
здійснює	структурну перебудову економіки;
характеризується:
	- швидкою окупністю затрат;
	- свободою ринкового досвіду;
	- високою мобільністю;
	- раціональними формами управління;
забезпечує:
	- насичення ринку товарами та послугами;
	- реалізацію інновацій;
формує:
	- соціальний прошарок підприємців-власників;
	- основу середнього класу;
сприяє:
	- послабленню монополізму;
	- розвитку конкуренції.

Роль і місце малого бізнесу (підприємництва) в національній економі­ці найкраще проявляється у властивих йому функціях, які набувають ще більшого значення для перехідного стану економіки. Вони полягають у наступному:

• формування численних суб'єктів ринкового господарства, насампе­ред, створення ефективного недержавного сектору економіки, орієн­тованого на попит, конкуренцію; стимулювання ділової активності на­селення та утворення нової соціальної верстви підприємців-власни­ків, які становлять соціальну базу економічних реформ, забезпечують стабільність суспільства;

• сприяння процесам первісної демонополізації, приватизації та роздер­жавлення економіки, стимулювання розвитку економічної конкуренції;

• вивільнення державного сектору від виробництва нерентабельної для нього дрібносерійної, штучної продукції, що задовольняє індивіду­альний, а не масовий попит;

260

Національна економіко

у^ Теорія регулювання національної економіки 2В1

• розв'язання проблеми зайнятості, шляхом надання робочих місць ви­вільненим з державного сектору верствам населення;

• сприяє процесам демократизації суспільства, тому що характеризу­ється найбільш демократичними, раціональними формами його орга­нізації та управління;

• орієнтація на місцевий (локальний) ринок та індивідуальний спожив­чий попит.

Усе це дає підстави зробити висновок, що функціонування малого підприємництва в ринковій економіці не є відокремленим. Взаємодію­чи з великим та середнім бізнесом, з державним сектором, воно стано­вить невід'ємний структурний елемент сучасної ринкової економічної системи.

Таблиця 5.4.2.