8.3. Економічна інтеграція України у світове господарство

Історичні джерела свідчать, що Україна завжди була невід'ємною час­тиною світового господарства. Вибір Володимиром Мономахом віри для своєї держави шляхом опитування купців про переваги того чи іншого суспільного устрою, славетний шлях українських князівен тронами Єв­ропи свідчать про далекоглядність київських князів у питаннях інтеграції Київської Русі до світової спільноти.

362

Ноціонольно економіка

Соціально-економічні відносини на Русі регулював збірник судових законів "Руська правда", який міг виникнути лише в суспільстві, де важ­ливим заняттям була торгівля, а інтереси мешканців тісно пов'язані з ре­зультатом торгових операцій. В збірнику були чітко визначені поняття короткострокового та довгострокового займів, торгова комісія, торговий кредит, визначався певний порядок стягнення боргів з неспроможного боржника при ліквідації його справ. На відміну від світових тенденцій, на Русі вважалося не по-християнськи брати високі проценти і Володи­миром Мономахом був введений Устав, який різко обмежував суму від­сотка за кредитом (не більше 20% в рік), і, тим самим, забезпечував роз­виток національної економіки.

Саме розвиток міждержавних інтеграційних відносин у світі стиму­лював виникнення козацтва на території України.

Національна економіка України за часів Козаччини. Головним дже­релом прибутків військового скарбу були загальні податки з населення. Значні доходи отримували від торгівлі за рахунок ряду внутрішніх тор­гових зборів і мита на сільськогосподарські промисли. Кожен член ко­зацької громади вважався вільним, мав рівні з усіма права, брав участь у самоврядуванні користувався господарськими угіддями.

Крім січового козацтва було й реєстрове, яке звільнялося від податків (крім обов'язкової військової служби на власний кошт), одержувало право власності на землю та змогу займатися різними промислами і торгівлею.

Певний відбиток на національну економіку наклало панування в Україні різних держав (Росії, Литви, Польщі), які встановлювали свої правила і за­кони регулювання суспільного та економічного життя українського народу.

Національна економіка XIX століття. З економічного середовища феодального суспільства поступово формувалися капіталістичні відно­сини. Це було зумовлено посиленням товарно-грошових відносин. Земля стала не лише об'єктом купівлі-продажу, а й орендних відносин. Власни­ками землі ставали купці, заможні міщани і багаті селяни. Кріпосницькі відносини підривалися й розвитком промисловості. Поступово відбував­ся перехід від мануфактури до фабрики з найманою працею.

У розвитку національної економіки в цей період провідну роль відігра­ли купці, що прискорювали народження капіталістичних відносин і роз­виток торгівлі. Новозасновані міста Одеса і Херсон стали важливими пор­тами, що посилювало товарообіг. Цей процес гальмував низький рівень розвитку транспорту (були лише грунтові дороги), а проект спорудження залізниці Харків - Феодосія не був реалізований через брак коштів. Але головним чинником розвитку України цього періоду стала реформа 1861 року, яка створила умови для розвитку капіталістичних відносин. У сіль­ському господарстві землі перейшли у капіталістичну власність. Новим в землеробстві став активний розвиток цукрової промисловості.