2006 2005 2004 Джерела приросту фінансового потенціалу банківської системи України та напрямки його використання, щорічний приріст, млрд. Грн.

2003

2002

1998

Показники

7,1

9,2

17,9

6,7

1999|2000|2001

7,0

1,0

3,2

2,4

Готівка в обігу Рахунки суб'єктів господарювання

8,5

18,1

12,2

6,7

10,7

4,2

4,2

2,7

2,3

16,5

9,2

31,6

13,1

4,6

8,0

2,5

1,4

1,2

2,4

6,8

7,0

2,9

5,5

2,1

0,6

1,4

0,9

1,1

Рахунки домогоспо- дарств

38,9

74,7

36,25

33,4

21,2

10,4

15,1

5,6

7,3

Банківський капітал

Приріст фінансового

28,3

■0,6

-0,8

-ОД

0,0

1,0

-0,1

потенціалу

2,2

1,9

24,6

54,8

20,7

25,8

13,7

7,8

2,9

1,6

Кредити органів загальнодержавного управління

52,9

54,3

25,71 20,0

13,7

8,7

5,1

Кредити реальному сектору та населенню

3,4

Приріст активів

* \умт.Ьапк.§оу.иа

ічн ресурсів у банківській

2006

2005

2004

2003

2002

2001

2000

Таблиця 1.5.2, Щорічні темпи приросту реальних обсягів фінансових пріч/псів V банківській системі України (%)

21,1

134,0

-18,3

36,1

34,8

22,3

27,1

Показники

Кошти на поточних рахунках

24,4

19,0

79,3

62,9

56,5

28,2

Кошти на депозитних рахунках

49,4

* \у\у\у.Ьапк.§ОУ.иа

Д жерела приросту кредитних ресурсів у банківській системі України, %

темпи приросту

□ банківський капітал

□ рахунки суб'єктів господарювання ■ рахунки домогосподарств

І готівка в обігу

Рис. 1.5.1. Джерела приросту кредитних ресурсів банківської системи України, %

І Теоретичні основи національної економіки 63

Занижений рівень капіталізації економіки України можна пояснити не лише відсутністю сильного фінансового ринку, а й тим, що суспільне багатство не є капіталізованим, воно не має ринкової вартості. Капітал вітчизняних компаній та фінансових установ досить часто є або переоці­неним або недооціненим, крім того, вітчизняні фірми досить скептично ставляться до інституту довіри, що є одним з головних якісних їх харак­теристик поряд з фінансовими показниками.

4. Зміна ролі держави в господарській системі України. В СРСР па­нувала ідеологія тотального одержавлення усіх сфер суспільної життєді­яльності, виключної ролі держави у процесі переходу до соціалістичного ладу. Неспроможність адміністративно-командної системи до подальшо­го економічного розвитку, переходу до нової системи господарювання, бажання швидких та результативних змін, поради міжнародних фінан­сових інституцій та експертів, які фактично фінансували реформування економіки колишніх соціалістичних республік та базували свої рекомен­дації на основі ідеології ринкового фундаменталізму, породили нову іде­ологічну парадигму для держав з перехідною економікою - мінімізацію втручання держави в економічне буття суспільства. Проте перші роки економічних реформ та досвід розвинених держав довели неспромож­ність ринку повністю самодостатньо забезпечувати сталий економічний розвиток та ефективне саморегулювання і, особливо, за умов, коли він фактично не існував в національній економіці України.

Невідворотні та об'єктивно викликані процесами швидких реформ диспропорції в економіці, значні темпи інфляції, перехід суб'єктів госпо­дарювання в тіньовий сектор, активізація корупції, суспільна напруженість та зубожіння більшої частини населення держави визначили необхідність державного втручання в „новоутворену" економічну систему. Крім того, відомі вітчизняні та зарубіжні економісти обгрунтували недоцільність та­кого політичного курсу та ідеології - ринкового фундаменталізму.

За роки реформ було переосмислено та трансформовано функції і структуру апарату державного управління і регулювання економіки. Так, його структура перейшла на принципи функціонального, ситуаційного управління, індикативного планування, поєднання економічних механіз­мів управління з адміністративними, було зміщено центри контролю за процесами суспільного відтворення (функції безпосереднього поточного контролю було делеговано місцевим органам самоврядування та безпо­середньо суб'єктам господарювання), було активізовано та більш струк-туровано процеси нормотворення тощо.

Теоретично було обґрунтовано, що основною метою державного втручання в економіку є здійснення політики забезпечення національної злагоди між усіма суб'єктами економічних відносин, різними верства­ми населення, секторами і галузями економіки, оптимальна координація

2

о я

66

Національна економіка

„Підготовка шляхів до запровадження інструменту нового суспільства" з Вишеградською групою, реалізується практична участь України в програ­мах сусідства „Польща - Україна - Угорщина" та „Угорщина - Словач­чина - Україна", їх спільна участь у регіональній програмі центральний адріатичний дунайський південно-східний європейський простір (САБ-8Е8) та ін. З 90-их років Україна чітко визначилась з пріоритетами соці­ально-економічного міжнародного співробітництва - підвищити рівень розвитку економічної системи до міжнародних вимог та активізація від­носин з ЄС (зараз - це політика прискореного входження в ЄС). Для до­сягнення поставленої мети Україна уклала ряд міжнародних та держав­них договорів, за якими вона бере активну участь в Угоді про розвиток вільної торгівлі в Центральній Європі (ЦЕФТА), Угоді про чорноморське економічне співробітництво (ЧЕС), у роботі НАТО, ТАСІС тощо.

Україна тісно співпрацює з європейськими сусідами у напрямку фор­мування єврорегіонів для забезпечення транскордонного співробітницт­ва: „Буг", „Карпати", „Нижній Дунай". Готові до функціонування вільні економічні зони на інноваційній основі, що можуть дати значний еконо­мічний ефект країнам та регіонам-учасникам.

Наша держава ратифікує угоди, використовує у практиці господарю­вання та управління економікою рекомендації ряду міжнародних еконо­мічних організацій (СОТ, МВФ, Група Світового Банку, Європейський Банк реконструкції і розвитку, НАФТА, ГАТТ, НАТО, ООН та ін.). Бере участь у спільних інвестиційних проектах разом з вказаними структура­ми тощо.

З більшістю з них укладаються довгострокові угоди зі спільними фінансовими зобов'язаннями за їх виконанням, в деяких Україна є по­стійним членом груп та органів або вільним членом слухань тощо. На­приклад, за допомогою міжнародних економічних організацій в Україні протягом останніх шести років активно розробляються та реалізуються проекти у сферах стабілізації загальної економічної політики, електро­енергетики та теплопостачання, екологічної стабілізації, розвитку міст, підняття сільського господарства, управління державним сектором еко­номіки, соціальній політиці, фінансів тощо.

Проте й на сьогодні основним пріоритетом зовнішньоекономічного роз­витку національної економіки України, на що спрямовані більшість з вка­заних напрямків євроспівробітництва, залишається членство в ЄС. Угода про партнерство між Україною і ЄС було підписано ще у 1994 році. За цією угодою Україна та ЄС зобов'язувались спільно: підтримувати демократич­ні реформи та розвиток демократичних реформ, стабілізувати економічну та соціальну ситуацію, зміцнювати політичний діалог між країнами, брати активну участь у регіональному співробітництві, організовувати зустрічі на рівні держав, регіонів тощо. Україна за період співпраці з ЄС набула

67

І. Теоретичні основи націонольної економіки

членства в Раді Європи і ОБСЄ, стала учасником угоди „Партнерство за­ради миру", ратифікувала цілий ряд міжнародник нормативно-правових актів і розпочала переговори з СОТ (входження в СОТ є однією з умов для вступу в ЄС).

За останні десять років Україна значно просунулась у своїй страте­гічній меті щодо вступу в ЄС: спочатку здобула статус країни з пере­хідною економікою (до 2000 року вона мала статус країни з неринковою економікою), а пізніше й статус країни з ринковою економікою. Проте й до цього часу наша держава не виконує усіх вимог, які ставить ЄС до претендентів на членство в ньому. Насамперед це стосується входження України до СОТ, вступ до якої за оцінками наведеними у „Інформаційно-аналітичних матеріалах з питань вступу України до СОТ" надасть мож­ливість національній економіці нашої держави досягти рівня розвитку постіндустріальних країн.

Проблема також полягає в тому, що в Україні при вирішенні питань щодо стратегії зовнішньоекономічної співпраці не об'єднались головні політичні та економічні сили, суспільство в цілому. І на сьогодні ведуть­ся гострі дискусії щодо необхідності та доцільності багатовекторності в зовнішній політиці або щодо переваги просхідного напрямку розвитку України. Невирішеність даного конфлікту веде до затягування інтегра­ційних процесів національної економіки.

І хоча Україна намагається дотримуватись обраних напрямків внут­рішнього соціально-економічного розвитку і зобов'язань за міжнародни­ми домовленостями:

• Розвивати первинний і вторинний сектори економіки;

• Вирівнювати диспропорції між фінансовим та реальним секторами економіки;

• Збільшити реальний ВВП та знизити темпи інфляції;

• Збільшити доходи та покращити умови життя та діяльності населення країни;

• Довести характеристики якості продукції та послуг вітчизняних ви­робників до міжнародних стандартів якості;

• Сформувати відповідне середовище мотивації до конкурентної пове­дінки на ринку, а також інституційне поле для боротьби з тіньовою економікою та корупцією;

• Усунути диспаритет між секторами економіки;

• Визначити стратегічним напрямком розвитку національної економіки техніко-технологічний напрям розвитку, підвищення ролі інформації, знань та науки в розвитку суспільного виробництва тощо.

Та все ж обґрунтованим науковим критерієм ефективної міжнарод­ної політики незалежної національної держави є зовнішня економічна політика розвитку України як незалежної держави, яка б базувалась на

68

Національна економіка

загальнонаціональних інтересах соціально-економічного розвитку і ба­лансу інтересів на мікро-, мезо- макро- та мегаекономічному рівнях, що в кінцевому результаті забезпечить їй стале економічне зростання та кон­курентоспроможність на міжнаціональному ринку.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1. Що таке національна економіка як явище соціально-економічної ре­альності?

1. Що є предметом дослідження національної економіки як галузі знань?

2. Перерахуйте основні економічні науки, з якими національна економі­ка має тісні взаємозв'язки?

2. Що таке тип національної економіки?

3. Перерахуйте основні складові економічної системи?

4. У чому полягає суть теорії інститутів?

5. Чому більшість сучасних економічних систем є змішаними?

3. Що таке національне багатство суспільства? Чим воно відрізняється від національного доходу?

4. В якій системі макроекономічного рахівництва враховувався проміж­ний продукт?

10. Що таке стратегія розвитку національної економіки? Якою вона є в Україні на сучасному етапі її розвитку?

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ