4. Виділяють шляхи інтеграції держави до світового господарства:

а. еволюційний та прискорений;

Ь. залучення та інтеграції;

с. приєднання добровільне та примусове;

й. територіальне об'єднання;

є. державний протекціонізм;

5. Виділяють механізми інтеграції держави до світового господар­ ства:

а. територіальний; Ь. функціональний; с. політичний; й. економічний; є. демографічний.

6. До форм міжнародної інтеграції не належать: а. вільні економічні зони;

Ь. території спільного користування; с. світова інформаційна мережа; і. поштовий зв'язок; є. трудова міграція.

7. Цілями формування вільних економічних зон є:

а. використання техніко-технологічного досвіду інших держав; Ь. розширення бази оподаткування держави; с. поповнення державного бюджету; сі. розвиток депресивного регіону;

Ь. стажування іноземного персоналу та адаптація його навичок до умов даної території.

8. Територіальний та функціональний підходи до формування віль­ них економічних зон розрізняються за критеріями:

а. мета, особливості застосування та об'єкт пільгового режиму; Ь. адміністративна організація управління території; с. наявність промислових об'єктів на території; і. бажання інвестиційного капіталу; є. стратегія розвитку держави.

9. Офшорна територія вимагає:

а. обов'язкового фізичного розташування виробничого комплексу під­приємства на офшорній території;

Ь. реєстрації чітко визначеної адреси власника підприємства;

с. наявності на офшорній території представника підприємства і доку­ментів реєстрації;

сі. перерахування 1 млн. доларів на рахунок держави, на території якої зареєстрований офшор;

є. реалізації продукції підприємства тільки на території офшору

374

Національна економіка

375

10. Основною формою входження України у систему світового госпо­дарства було обрано:

а. альянс;

Ь. асоціацію;

с. торгівельні угоди;

й. вільні економічні зони;

є. союз.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Александрова Е. Специальньїе зкономические зоньї в мировом хозяй-стве / Внешнезкономическая деятельность. - 1997. - № 10. - С. 19.

2. Міжнародна конвенція 1973 р. про спрощення та гармонізацію (узго­дження) митних процедур (Конвенція Кіото) у кн. Борисов К.Г. Меж-дународньїй туризм и право. - М.: НИМП, 1999.

3. Коновалюк В.І. «Ефективність СЕЗ і ТПР» Ьпр://^V^V^V.копоVа1уик.о^§. иа/икгаіпіап/рагііатепі/арреагапсе/.

4. Підлісна О.А. Ефективність залучення інвестицій в Україну: іннова­ційно-інвестиційні системи / Економіст. - 2005. - № 4. - С. 80-83.

5. Барановський О. Проблеми формування вільних економічних зон // Економічні реформи сьогодні. - 2000. - № 33. - С. 44.

б. Євдокімов В.О. Іноземні інвестиції // Економіка. Фінанси. Право. Вип. 4-й. -1996.

7. Літвінчук І.А. Регулювання зовнішньоекономічної діяльності нерези­дентів // Митна справа. - 2001. - № 2. - С. 74-78.

8. Чуніхіна Л. Фінансовий контроль за легалізацією («відмиванням») до­ходів, отриманих злочинним шляхом, в світових фінансових системах // Право України. - 2003. - № 11. - С. 154-158.

9. Бубинцев В., Валиуллин X. Особьіе зкономические зони // Финансьі и статистика. - 1992. -№ 3. - С. 117-119.

Розділ IX. НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА І ЕКОНОМІЧНА БЕЗПЕКА

Основні поняття і терміни
• Безпека страхового ринку;	• Критерії економічної безпеки;
• Безпека фондового ринку;	• Макроекономічна безпека;
• Боргова безпека;	• Міжнародна економічна безпека;
• Бюджетна безпека;	• Науково-технологічна безпека;
• Валютна безпека;	• Національна безпека;
• Вир >бнича безпека;	• Національні ризики;
• Граничні значення індикаторів;	• Об'єкти економічної безпеки;
• Грошово-кредитна безпека;	• Порогові значення індикаторів;
•Демографічна безпека;	• Продовольча безпека;
• Економічна безпека;	• Ризики;
• Економічна політика;	• Соціальна безпека;
• Економічні інтереси;	• Стратегічні ризики;
• Енергетична безпека;	• Стратегія економічної безпеки;
• Загрози економічній безпеці;	• Суб'єкти економічної безпеки;
• Зовнішньоекономічна безпека;	• Тактика економічної безпеки;
• Інвестиційна безпека;	• Теорія потенційних конфліктів;
• Індикатори економічної безпеки;	• Фінансова безпека.