V. Теорія регулювання національної економіки 243

державного регулювання економіки є те, що якщо ринкова координа­ція шляхом тривалої еволюції дійшла до стану об'єктивно-раціонального збалансування показників національної економіки, то державне регулю­вання (як випливає з визначення) не містить у собі такого вбудованого механізму, і головною рисою його є комплексність, врахування та аналіз економічних параметрів, планомірність, продуманість і прогнозованість. Об'єктивна необхідність ДРЕ викликана наступними причинами:

• ринок не завжди спроможний був забезпечити постійний активний комплексний розвиток продуктивних сил суспільства: наука, освіта, охорона здоров'я, соціальний захист тощо;

• екологічна криза і проблеми, пов'язані з безвідповідальною і неконтр-ольованою дією суб'єктів економіки;

• неспроможність ринкового механізму забезпечувати рівномірний розви­ток регіонів, галузей національної економіки та розподіл ресурсів і благ;

• необхідність формування координаційного центру управління та регу­лювання в умовах поглиблення процесів усуспільнення виробництва, тобто відносин спеціалізації, кооперації, комбінації, концентрації ви­робництва, поглиблення міжгалузевих зв'язків;

• ускладнення відносин власності;

• проблеми задоволення суспільних благ, що не зорієнтовані на ринко­вий попит;

• ринок не спроможний самостійно подолати та компенсувати зовнішні ефекти від діяльності суб'єктів господарювання (екстерналії), оскіль­ки вони є тими втратами або вигодами від діяльності, що не врахову­ються механізмом ціни;

• необхідність проведення єдиної соціально-економічної політики;

• нездатність ринкового механізму проводити єдину грошово-кредитну політику;

• необхідність подолання соціальної напруженості та значної диферен­ціації суспільних груп за доходами та ін.

Тобто, ДРЕ виникає тому, що ринок не може в принципі вирішувати чимало питань, оскільки реагує лише на потреби, що виявляються через попит на товари і послуги, а багато чинників, від яких залежить навіть сама його робота, ним не вимірюються. Це - створення загальних умов життя суспільства, які не можуть бути викладені в суто економічних тер­мінах ціни, конкуренції, попиту, пропозиції і прибутку, спрямування ре­сурсів поза економічними потребами суспільства тощо.

/ Об'єктами ДРЕ є соціально-економічні процеси, явища, умови прий­няття економічних рішень та здійснення господарської діяльності, вироб­ничі відносини національної економіки, сектори, підсистеми та окремі еле­менти народного господарства, функціонування яких складно забезпечити або неможливо забезпечити дією ринкового механізму господарювання.

244

Національно економіка

І Суб'єктами ДРЕ виступають органи державної, місцевої та судової влади, побудовані за ієрархічним принципом, а також інші структури управління і регулювання, визначені національним законодавством, які здійснюють регулювання економіки на національному, регіональному і місцевому рівнях. Структура суб'єктів ДРЕ у всіх країнах є різною. Вона залежить від рівня розвитку національної економічної системи, геополі-тичного становища, історико-економічного розвитку, політичної ситуації, правлячого режиму, форми правління, форми державного устрою тощо. В Україні суб'єктами ДРЕ виступають:

• Президент України,

• Верховна Рада України,

• Кабінет Міністрів України,

• обласні там місцеві органи виконавчої влади,

• органи місцевого самоврядування,

• органи державної та місцевої влади Автономної республіки Крим (АРК),

• Національний банк України,

• функціональні та галузеві міністерства,

• органи судової влади (Господарський суд України, арбітражні суди то­що),

• ради експертів при органах влади та підприємствах ДСЕ,

• спеціальні органи (наприклад, Антимонопольний комітет України, Державна податкова адміністрація, Державна митна служба, тощо). Відповідно, ті проблеми, що не можуть бути вирішені суто за рахунок

дії механізмів ринкового саморегулювання, делегуються суспільством державним органам влади, що мають чітку ієрархію і виконують специ­ фічні функції для забезпечення стабільного стану національної економі­ ки та суспільства загалом. <У процесі своєї діяльності, не зважаючи на диференційованість виконуваних ними функцій, їх роль визначається на­ прямком загальнодержавної стратегії розвитку та сукупними загально­ державними цілями економічного регулювання:

Цільова (стратегічна) функція - державні органи визначають най­більш загальні, спеціальні та специфічні цілі, плани і пріоритети еконо­мічного розвитку держави. Вони об'єктивуються у програмах загально­державного розвитку, регіональних програмах соціально-економічного розвитку, концепціях, постановах, бюджетах усіх рівнів тощо.

Функція нормотворення (нормативна, законодавча) - це функція, що дозволяє державі встановлювати нові, підтримувати визнані члена­ми суспільства „правила гри" у сфері економічного розвитку. Вони ма­ють директивний (примусовий), загальнообов'язковий характер. Можуть стосуватись як усіх членів суспільства, всіх суб'єктів господарювання, так і окремих їх категорій.

V. Теорія регулювання національної економіки 245

,и Стимулююча (стримуюча) функція - держава формує систему регу­ляторів економічної реальності таким чином, щоб у певні моменти роз­витку національної економіки стимулювати або стримувати певні аспек­ти її розвитку з метою їх руху у бажаних для суспільства напрямках.

Коригуюча (координуюча) функція - полягає у постійному коригуван­ні державними органами влади руху обмежених економічних ресурсів з метою їх найбільш оптимального та рівного розподілу серед усіх членів суспільства (як тих, що реально є суб'єктами економіки, так і тих, що ними будуть чи вже зробили свій внесок у соціально-економічний розвиток на­ціональної економіки).. Держава перерозподіляє ресурси для регулювання зовнішніх ефектів ринкової поведінки, формування пропозиції суспільних благ і послуг, загальної стабілізації національної економіки тощо, і/ Соціально-екологічна функція - держава у силу своєї природи здат­на найбільш повно впливати на процеси соціального розвитку, що не­розривно пов'язаний з наслідками економічної діяльності: соціальні ви­плати та гарантії, встановлення мінімального прожиткового мінімуму, пенсій, заробітної плати, механізмів розподілу національного доходу та національного багатства суспільства, встановлення системи екологічних нормативів та контроль за їх виконанням тощо.

Контролююча функція - полягає в тому, держава має право здійсню­вати систему заходів щодо нагляду і контролю за виконанням встановле­них норм і нормативів, різного роду стандартів і програм, що дозволяє коригувати плани економічного розвитку відповідно до отриманих ре­зультатів економічної діяльності.

Функція прогнозування - полягає в тому, що держава здійснює по­стійну систему заходів щодо прогнозування наслідків та можливих ва­ріантів подальшого соціально-економічного розвитку національної еко­номіки. Державний економічний прогноз становить систему кількісних і якісних показників розвитку макроекономічної ситуації в країні на пев­ний період, що охоплює формування структури економіки та соціальної інфраструктури, обсягів і параметрів суспільного виробництва, зовніш­ньоекономічної діяльності тощо.

Функція безпосереднього управління державним сектором еко­номіки - окрім регулювання загальнонаціонального економічного роз­витку держава також реалізує функції безпосереднього управління під­приємствами державного сектора економіки та процесами формування і розподілу суспільних благ. Державний сектор економіки - це комплекс господарюючих суб'єктів, органів та установ, які повністю або частково належать загальнодержавним та регіональним органам вдали (державні підприємства, державні акціонерні компанії тощо). По відношенню до Цих підприємств держава виступає безпосереднім менеджером та керів­ником усіх процесів, що здійснюються у них. Особливістю державного

246

Національна економіка

сектора економіки є те, що він першочергово націлений у своїй діяльнос­ті не на отримання прибутку, а на задоволення суспільно необхідних благ, які не здатні забезпечити інші суб'єкти господарювання. Традиційно до таких благ відносяться енергоджерела (газ, електроенергія тощо), водні та земельні ресурси, дороги, садово-паркові території, будівництво дит­садків, участь у розвитку фундаментальної науки і освіти, охорона здо­ров'я, системами комунікацій тощо. Ці блага мають ряд особливостей, не притаманних благам, які отримуються від діяльності приватного та корпоративного секторів економіки: не можуть бути поділені на одиниці споживання та продані частками; їх важко виміряти у вартісному спів­відношенні; вони споживаються усіма громадянами, не залежно від того платять за них чині; є не вибірковими у споживанні (усі члени суспіль­ства мають рівні права у доступі до них), ці блага споживаються грома­дянами колективно, а також вони мають нульові граничні витрати (при збільшенні числа споживачів блага витрати на них не зростають), у будь-якому випадку ці блага є суспільно значимими для розвитку та підтри­мання стабільного функціонування суспільства.

Захист конкуренції - держава виступає гарантом „чесної гри" між суб'єктами господарювання в рамках національного ринкового середо­вища та частково за його межами. З метою реалізації даної функції вона створю державні комісії та інші органи з питань регулювання цін, вста­новлення стандартів і обмежень діяльності у випадку монополій, засто­сування антимонопольного законодавства, державні закупівлі тощо. - Стабілізаційна функція - її суть полягає в тому, щоб вчасно відслід­ковувати та виправляти процеси та наслідки інфляції, безробіття, зайня­тості тощо з метою недопущення диспропорційного розвитку економіки та соціальної напруженості у суспільстві.

Мета, роль та функції ДРЕ проявляються через систему засобів і ме­тодів ДРЕ.

Методи ДРЕ - це способи впливу держави на усі сфери суспільно­го відтворення національної економіки, її функціонально-організаційну структуру, ринкову інфраструктуру, а також усі процеси та явища соці­ально-економічної реальності з метою створення чи забезпечення умов їхньої діяльності відповідно загальнонаціональної економічної страте­гії розвитку. їх можна класифікувати на правові, адміністративні, орга­нізаційні, економічні. Ряд дослідників також виділяє донорські, протек­ціоністські, організаційно-розпорядчі та соціально-психологічні методи ДРЕ, методи економічної мотивації та переконання.

Правові методи ДРЕ - це система законів та інших нормативно-пра­вових актів, що приймаються органами законодавчої та виконавчої вла­ди з метою забезпечення сталого, цілісного та комплексного розвитку національної економіки держави. Вони носять загальнообов'язковий