Тема 9. Керівництво та лідерство в організації 155

>■ чітко виконувати обіцянки, дані колективу чи окремим працівниками.

Отже, в основі керівництва лежать такі категорії менеджменту, як лідерство, вплив та влада.

ІФЛідерство — це здатність впливати на окремих працівників та їхні групи з метою зосередження зусиль на досягненні цілей організації.

Лідером стає людина не в силу своїх рис, а в силу ситуації.

Р.Стогділп

Група сама вибирає лідера, який здатний задовольнити її інтереси, потреби; лідер виступає в ролі певного інструмента при досягненні групою певної мети.

: : : ; '. ; Г. Хпмпнг

ІФВплив — це будь-яка поведінка одного індивіда, яка вносить зміни в поведінку іншого індивіда.

Уміння змінити стан речей - основна властивість керівника. А змінювати його раніше від інших є ознакою творчої особистості "

••..'''"'•.'•'"' ' Перший закон керівництва Джея

Сильне та ефективне керівництво сприяє створенню атмосфери участі та колективної підтримки цілей діяльності організації, в якій її члени отримують стимул для усунення перепон і досягнення максимальних результатів. '

Р.Блейк і Дж. Моутон

ФВлада — це можливість впливати на поведінку інших людей згідно певних повноважень.

Джерело влади знаходиться не в людях, що її мають чи віддають накази, а у прийняття чи неприйнятті влади підлеглими. .

Ч.Бернард

9.2. Стилі керівництва та типи менеджерів

Особливості взаємодії членів колективу з приводу прийняття й реалізації рішень формують стиль керівництва. Стиль керівництва обумовлюється особливостями розпоряджувально-властних взаємин у колективі, в залежності від співвідношення яких він може бути: * директивним (авторитарним), * демократичним і * анархічним.

Для директивного стилю керівництва характерне усунення підлеглих від участі у виробленні та прийнятті рішень, відсутності в них можливості проявляги власну ініціативу й самостійність. Він базується на тому, що авторитарний кері вник має достатню владу, щоб нав'язати свою волю виконавцям. Цей стиль керівництва більше влаштовує "людину X" згідно теорії Д. Мак Грегора. Автократ централізує повноваження, структурує роботу підлеглих, здійснює психологічний тиск на них, використовує погрози. Якщо він використовує винагороди, то його називають доброзичливим автократом.

Для демократичного стилю керівництва характерна участь членів

156 МЕНЕДЖМЕНТ: теоретичні основи і практикум

колективу в обговоренні важливих питань його життєдіяльності, існує інтерес керівника до думки підлеглих. Демократичний керівник вміє залучати до прийняття рішень членів колективу та інтегрувати їхні думки. Демократичне керівництво апелює до "людини У" згідно теорії Д.Мак Грегора. Демократичний стиль характеризується високим рівнем децентралізації повноважень, вільним прийняттям рішень, оцінкою роботи післяїїзавершення.

Як різновид демократичного стилю виступає ліберальне керівництво, яке базується на майже повній свободі у визначенні своїх цілей і контролі своєї власної роботи. Демократичний стиль необхідний там, де колектив знаходиться на високому рівні зрілості, де встановилися порядок і дисципліна.

Анархічний стиль керівництва має місце тоді, коли керівник самовідмежовується від процесу керівництва. Цей стиль може бути доречним у тому випадку, якщо колектив "доріс" у своєму розвитку до того, що може ефективно діяти на засадах самоуправління.

Вибір стилю керівництва обумовлюється дією ряду різноманітних факторів. Серед них головну роль відіграє ситуація. Частота застосування відзначених стилів керівництва різна. Найбільш розповсюдженим вважається демокра­тичний стиль. Менеджер повинен уміти відчувати ситуацію і вибирати такий стиль у своїй діяльності, потребу в якому відчувають його підлеглі.

Американський дослідник Лайкерт дійшов висновку, що стиль керівництва може бути орієнтованим або на роботу, або на людину. Причому, більш продуктивною є орієнтація на людину. Однак, пізніше було виявлено, що є керівники, які одночасно орієнтуються і на роботу, і на людину, тобто роблять спробу створити певний інтегральний стиль керівництва.

Так, американські дослідники Роберт Блейк і Джейн Моутон, спостерігаючи за діяльністю менеджерів, переконалися, що вона проходить у "силовому полі" між вектором "виробництво" (націленість на виробництво товарів) і вектором "людина" (націленість на гуманне ставлення до людей). Між цими векторами існують певні протиріччя:

Рякщо прагнути всіма сичами підвищити продуктивність праці, не звертаючи уваги на потреби людини, то результат буде негативним;

Рякщо всю увагу приділити людині, то з цього також нічого доброго не вийде. Блейк і Моутон розкреслили "силове поле "на дев 'ять граф за кожним з векторів і отримали своєрідну "решітку" (див.рис. 9.3).

Дана "решітка" дає можливість визначити п'ять характерних типів управлінської поведінки, яким відповідають типи менеджерів: & диктатор; ^демократ; <=>песиміст; <=>маніпулятор; •=> організатор. Кожному типу поведінки відповідає цифровий код "решітки".

Код 9 : 1 означає таке керівництво, яке максимально зорієнтоване на виробництво й мінімум уваги приділяє конкретним працівникам. Це жорсткий курс адміністратора, для якого результат — усе, а людина, у кращому випадку — виконавець, а по суті, ніхто. Робота за таких умов не приносить задоволення нікому. Стиль роботи жорсткого адміністратора (диктатора) — повсюдний