Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
підручник Гірняк, Лазановський Менеджмент.doc
Скачиваний:
28
Добавлен:
17.08.2019
Размер:
4.01 Mб
Скачать

Тема 10. Рішення у менеджменті

183

Класифікація управлінських рішень

За сферою охоплення: > загальні (стосуються всієї організації);

> часткові (стосуються конкретних підрозділів, служб, проблем).

За часом дії: > стратегічні: > тактичні; > оперативні.

За характером дій: > директивні; > нормативні; > методичні;

> рекомендаційні; > дозволяючі.

За напрямом впливу: '^направлене на зовнішнє середовище (взаємовідносини

з постачальниками, споживачами тощо); > направлене на внутрішню систему.

За функціональними призначеннями: > планові; > організаційні:

> регулюючі; > активізуючі; > контрольні.

За характером і змістом: > творчі; > прийнятті за аналогією;

> інтуїтивні (базуються на відчуттях менеджера у правильності вибору).

За способом прийняття: > індивідуальні; > колективні.

За рівнем прийняття: > на вищому рівні управління;

> на середньому рівні управління; > на нижньому рівні управління.

За ступенем повноти Інформації: > прийняті в умовах визначеності;

> прийняті в умовах невизначеності; > прийняті в умовах ризику.

' ► За методами підготовки: > креативні (творчі, оригінальні приймаються

творчими особистостями); > евристичні (нові, пошукові, які приймаються з допомогою евристичних методів); > репродуктивні (відтворюючі, традиційні).

Встановлюючи інші ознаки, класифікацією рішень можна продовжити. Класифікація рішень у менеджменті дає можливість керівникам глибше зрозуміти зміст і значення своєї діяльності, раціональніше розподілити час на виконання окремих видів робіт. Для кожного виду рішень розробляють систему інформації, що орієнтує керівників у підготовці рішень, виборі кращого варіанта і реалізації прийнятого рішення.

Хоча практика прийняття різноманітних рішень нараховує тисячоліття, однак фундаментальна теорія рішень ще не склалася. Проблема прийняття ефективних рішень цікавила ще древньогрецьких філософів. Давньогрецький філософ Арістотель (384-322 рр. до н. є.) розробив учення про силогізм (грець. 8у11о-§І55тоз. Наприклад: всі метали - електропровідники, мідь -метал, отже, мідь - електропровідник), обгрунтував твердження про те, що в процесі міркування не можна підмінювати один предмет думки іншим, одночасно визнавати два висловлювання, що виключають одне одного тощо.

Англійський філософ-матеріаліст Ф.Бекон (1561-1626 рр.) детально розробив метод дедукції і довів, що в процесі пізнання можна рухатись не лише від загального до часткового (як це робив Арістотель), а й від часткових міркувань до загальних висновків.

У формування теорій рішень чималий внесок зробив французький філософ і математик Р. Декорт (1596-1650 рр.), який сформулював відомі правила:

184

МЕНЕДЖМЕНТ: теоретичні основи і практикум

  1. Не приймати за істинне що б там не дуло, доки не переконаєшся, що немає упередженості в судженнях, вважати вірним тільки те, що с абсолютно зрозумілий і визначеним, .жодним чином не може бути піддане сумніву.

  2. Розчленовувати колісну частину цілого, яке підлягає дослідженню, на стільки поділів, скільки можливо і потрібно для правильногорозв язання питання.

  1. Керувати ходом своїх думок, щоб, починаючи з найпростішого і легко пізнавального і, піднімаючись мало-помалу, як по східцях, приходити до пізнання найскладнішого.

  2. Завжди робити перелік настиьки повним і огляд усього, що підлягає дослідженню, настічьки вичерпним, щоб досягти абсолютної впевненості в тому, що нічого не пропущено.

Нині питанням подальшої розробки і розвитку теорії прийняття рішень займаються економісти, юристи, філософи, кібернетики, математики, соціологи, психологи та ін. Окремі з них розглядають теорію прийняття рішень у сфері менеджменту як самостійну наукову дисципліну. Існують також інші трактування теорії прийняття рішень. У вузькому розумінні це статистична теорія, в якій розробляється чіткий апарат вибору найкращого з певної кількості альтернативних рішень в умовах невизначеності і ризику. Нерідко теорія прийняття рішень розглядається як сукупність формальних прийомів оптимізації рішень.

За більш широким тлумаченням В.І'. Шоріна, теорія прийняття рішень включає дослідження операцій, математичний аналіз, моделювання, а також евристичні методи обгрунтування рішень і теорію ігор. Американські вчені С. Бір і М. Старр складовими кількісної теорії прийняття рішень вважають також системний аналіз, імітаційне моделювання, методи експертних оцінок.

10.2. Умови прийняття управлінських рішень

Успішне прийняття рішень базується на таких умовах: Справо, ■вповноваження, Фобов 'язковість, ^компетентність, ^відповідальність.

Право прийняття рішень мають усі менеджери, але відповідні групи їх можуть прийняти тільки конкретні рішення. Наприклад, загальні рішення можуть приймати тільки лінійні керівники.

Кожен може прийняти рішення, володіючи достатньою інформацією. Хороший

менеджер приймає рішення і у разі її нестачі, ідеальний - діє за відсутності інформації.

Закони вихідних даних Спенсера

З правом прийняття рішень тісно зв'язані питання повноважень.

#Повноваження - це границі, в межах яких той чи інший керівник має право приймати рішення. Наприклад, начальники цехів не можуть приймати рішення, які згідно з посадовими обов'язками може приймати тільки директор підприємства.

В правах і повноваженнях прийняття рішень не підкреслюється обов'язковість їх прийняття. Але в теорії прийняття рішень доказується ТЕМА 10. Рішення у менеджменті 185

необхідність дотримуватись правила: маєш право і повноваження приймати рішення - зобов'язаний в ситуації, яка вимагає рішення, приймати його.

Однією з необхідних умов прийняття рішення є компетентність керівника у розглядуваних питаннях. Компетентність - одна з найважливіших вимог до менеджера будь-якого рівня. Менеджер повинен мати відповідну освіту, повинен знати техніку конкретного виробництва чи невиробничої сфери на її сучасному рівні. Залучення менеджером спеціалістів для підготовки рішень з питань, що вимагають глибоких знань, називають процесом запозичення компетенції. Передача частини своїх повноважень для прийняття рішень іншим менеджерам - делегування повноважень.

Зіткнувшись з непередбаченою проблемою, менеджер зобов'язаний прийняти рішення для її усунення, втілити його в життя та проконтролювати наслідки, саме процес прийняття рішень визначає дієвність і управління, ефективність долання труднощів, які виникають, розподілу ресурсів і досягнення організаційних цілей.

- ; ' Р. Да<Ьт

Відповідальність показує, які санкції можна застосувати щодо менеджера в результаті прийняття хибного рішення.