Тема 11. Конфлікти в менеджменті

2П

-> Разе 'язапня проблеми. Такий стиль - це визнання різниці в поглядах і готовність ознайомитися з іншими точками зору для того, щоб зрозуміти причини конфлікту і віднайти курс дій, прийнятний для всіх. Той, хто послуговується цим стилем, не прагне домогтися свого за рахунок інших, а шукає найкращий варіант розв'язання конфліктної ситуації.

Для глибшого аналізу конфлікту та ефективного управління ним можна використати такі дві таблиці.

Таблиця 11.1. Цілі діючих осіб конфлікту

Діючі особи конфлікту	Цілі учасників конфлікту	Можливі всі засоби залучення до процесу вирішення конфлікту	Передбачення поведінки дійових осіб конфлікту яки_ розігрується стратегія
1	2	3	4

Таблиця 11.2. Аналіз дій зацікавлених осіб

Зацікав-	Цілі, які	Прихо-	Стратегія,	Інші	Прогноз	Рекомен-
лені	ставлять	вані цілі	яка	можливі	розвитку	дації
особи	перед собою		розігрується	або	конфлікту,	спеціаліста
	зацікавлені		зацікавле-	оажані	поведінки	з аналізу
	особи		ними особами	стратегії	зацікавлених осіб	конфліктів
1	2	3	4	5	6	7

Моделі конфліктних ситуацій.

У конфліктних ситуаціях можуть мати місце такі моделі поведінки учасників конфлікту:

1. гра «Переможений - переможець»;

2. гра «Переможець - переможений»;

3. гра «Переможений - переможений»;

4. гра «Переможець - переможець».

Гра "Переможений - переможець "

Ця модель характерна для учасників конфлікту, які намагаються уникнути його (втеча від конфлікту). Це відбувається через такі причини:

• намагання обгрунтувати свою пасивність. Найчастіше аргументами пасивності є: участь у конфлікті може суттєво ускладнити ситуацію і тому краще змовчати;

• добра воля протилежної сторони. На цю причину роблять ставку в тому випадку, коли надіються, що партнер у конфлікті, не зустрівши спротиву, зупинить свої ворожі демарші;

• значення конфліктів. Конфлікту не надають великого значення, і тому вважають недоцільним через нього порушувати гармонійні відносини, які склалися в інших сферах. Пасивний учасник конфлікту свідомо йде на компроміс, лиш би зберегти попередні зв'язки в інших сферах.

Яким би не було поясненя, гра «переможений - переможець» починається.

Той, хто відходить від конфлікту, віддає протилежній стороні частину своєї «території». В деяких випаках це достатньо правильна і послідовна політика. Особливо у тому випадку, коли конфліктуючі групи в майбутньому будуть мати мало зустрічей, стикувань. Розрахуватись з підприємства , на якому виникла конфліктна ситуація і перейти на інше, з доброю роботою -таке рішення може здаватися оптимальним при виході з ситуації в конкретних умовах. Однак, у більшості випадків відступання, відхід від прямої конфронтації означає просто затягування конфлікту, навіть його загострення. Партнер у конфлікті привикає до уступок і бачить в них підтвердження своєї правоти, ще більше утверджується в своїй правоті, пред"являє все більше претензій і будує (свідомо чи ні) фундамент для своєї позиції "переможця". Той, хто надіявся уникнути конфлікту, стоїть перед проблемою: як необхідно реагувати? Спроба відійти від конфлікту найчастіше погіршує ситуацію. Постійний відступ для уникнення конфлікту приводить до його загострення.

Гра "Переможець - переможений".

Той, хто всі конфлікти намагається вирішити з допомогою гри "перемо­жець - переможений", ризикує втратити відчуття реальності і погано передбачує можливі наслідки. Мова йде про те, як бути з переможеними. При звільненні працівника, або при переведенні його в інший, малозначний відділ цієї ж фірми, партнер по конфлікту вибуває з гри, але його роль можуть взяти на себе інші особи з найближчого оточення. Якщо переможений стає безпосереднім підлеглим переможця, то цілком зрозуміло, що він просто накопичує сили для нового витка конфлікту.

Гра "Переможений - переможений "

Багато конфліктів переростають в ситуації на зразок "переможений -переможений". Обидві сторони попадають у стан, який набагато гірший, ніж до конфлікту, ні одна з них не може добитися перемоги, всі залишаються ні з чим. Думка про те, що хоч і погано, супернику приходиться ще гірше, є поганою втіхою.

Звичайно, ніхто з самого початку конфлікту не має бажання використовувати модель "переможений - переможений". Це, найшвидше, неочікуваний результат цілої послідовності дрібних сутичок. Ситуація так ускладнюється, що кожна з сторін готова "загинути", але і суперника затягнути за собою в трясовину. Нерідко -для великого задоволення деяких нейтральних колег!

Щоб не довести справу до повного провалу, необхідно звернутися до двох засобів:

^Делегування повноважень. Найти вихід із конфліктної ситуації доручається іншим особам. Ними можуть бути: третейські судді, суди вищої інстанції, комітети примирення, експерти, консультанти. Характерно, що сторони, які конфліктують, вважають себе нездатними самостійно знайти вихід з конфліктної ситуації. Незважаючи на те. що повноваження на вирішення конфлікту передаються іншим, боротьба

212

МЕНЕДЖМЕНТ: теоретичні основи і практикум