Тема 13. Розвиток особистого менеджменту 257
До
особистої кризи додається нове
розчарування, а саме - сумніви в
ефективності запропонованих методів
управління, які рідко оправдовують
очікування
менеджера. Тому ще до наступлення кризи
необхідно систематично аналізувати
управлінські проблеми, використовувати
відповідні методи і варіанти
поведінки, щоб привести себе в стан
постійної готовності.
Менеджер новішої уяснити собі, що йому слід впритул зайнятись
у питанням підвищення якості своєї праці. Теоретичне вивчення прийомів
• / методів без застосування їх на практиці може тільки посилити почуття незадоволення.
Усвідомивши, що починати необхідно з самого себе, тобто з управління самим собою, не слід зразу братися за складання особистого плану роботи. Це найшвидше не вдасться, тому що відсутній критерій для порівняння реальної ситуації з бажаною.
Критерії оцінки використання особистого часу
^. особистий сценарій;
Ь- три по двадцять хвилин менше однієї години;
► раціональніш розподіл часу протягом робочого дня (самостійність чи чужа воля).
Всі люди прагнуть визнання і мають потребу в ньому в словесній або якій-небудь іншій позитивній, чи навіть негативній формі. Між прагненням заохочення і використанням часу існує прямий зв'язок. Цей зв'язок намагається аналізувати «Трансакційний аналіз».
У відповідності до цієї теорії ми проводимо весь наш час в ^роздаванні, ^прийомі і ^відхиленні заохочень.
При цьому вирішальну роль відіграють «місії» і стереотипи поведінки, привиті в дитинстві, які ще й в дорослому віці турбують нас і заставляють витрачати багато часу.
«Поспішай», «Зараз не до того», «Займайся в першу чергу навчанням», «Пиши дисертацію» - це приклади «місій», які чинять тиск і позбавляють свободи. Ці «стимули» і «обмеження» не дають можливості розібратись зі своїми потребами і бажаннями. Ми попадаємо в ситуацію ♦«гарячкового застою», * «безцільної активності», або * «тривожної скуки», не проводячи аналізу ситуації, що виникла, і причин, що привели до неї.
Розподіл нашого часу, таким чином, визначається привитими з дитинства або залежними від навколишнього середовища стереотипами поведінки. «Особистий сценарій», оснований на одержаних місіях і заохоченнях, в значній мірі обмежує нашу свободу у використанні часу. Щоб вирватись з цих, визначених сценарієм, часових меж, необхідно з допомогою трансакційного аналізу встановити для себе, з якою інтенсивністю буде використовуватись особистий час на спілкування з людьми. Надаєте ви перевагу самотності (одинокості), чи маєте з навколишнім середовищем багаточисельні, але поверхові контакти, чи більшу частину часу займаєтесь експлуатацією
258 МЕНЕДЖМЕНТ: теоретичні основи і практикум
оточуючих, постійно одержуючи від них заохочення? Така експлуатація може мати місце у випадку, коли ви своєю безпорадною або "в'ялою" поведінкою викликаєте в оточуючих потребу піклуватися про вас, або, навпаки, критикувати вас. Також, надаючи іншим допомогу, або розмовляючи з ними в наказовому тоні, ми викликаємо реакцію протесту або подяки, яку можна використати для експлуатації навколишніх. Можна виділити шість стереотипів поведінки з точки зору використання часу:
1. Самотність.Відхід від навколишнього світу в марення наяву, у світ фантазій, ілюзій, можна безконтрольно насолоджуватись.
Недоліки: дуже мало заохочень, небезпека ізоляції.
Ритуал. Процеси спілкування запрограмовані суспільством, поверхова комунікація, що відповідає загальноприйнятим кліше, небагаточисельні, але одержуються без особливою ризику, заохочення. Корисний при переході до більш інтенсивної комунікації.
Часопроведення. Поверхова, прямолінійна комунікація, що швидко набридає, розмови на «світські» теми. Корисне для переходу до більш інтенсивної комунікації.
4.АКТИВНІСТЬ. Весь час бути в русі, працювати, заробляти гроші, виготовляти щось.
Інтриги. Приховані мотиви і відчутні пастки приводять до невідвертих «ігор дорослих», при яких потреби в заохоченнях задовільняються в завуальованій формі, детально приховується від партнерів.
Довіра. Прямий обмін ідеями і почуттями.
З першого по шостий стереотип інтенсивність міжособових контактів зростає, потреба в заохоченнях все більш задовільняється. Ті, хто дотримується «ритуалу», «часопроведення» одержують мало заохочень при значних витратах часу. Багато людей використовують вільний час таким чином. Вони не прагнуть до знань і не здатні до розвитку, ніяк не можуть зрозуміти, чому, не дивлячись на постійне спілкування з людьми, всередині відчувається пустка.
Також і той, хто на роботі або у вільний час зайнятий активною діяльністю, попадає нерідко в зачароване коло: вкладається в діяльність, яка не дає достатньої віддачі і приводить до нових додаткових витрат часу і т.д.
Зрозуміло, що неможливо також беззмістовно проводити весь час в «довірливості». Однак, якщо постаратися віднести свій реальний графік використання часу до одного з стереотипів, то можна побачити, скільки часу витрачається даремно.Ми не можемо віддати або одержати в достатній кількості одиниць заохочення.
Критерій «Три по двадцять хвилин менше 1 години». При аналізі використання часу необхідно звертати увагу в першу чергу на часті перешкоди: адже кожна перешкода означає нове «вдумування» в перервану роботу. Негативно діють не тільки перешкоди (небажання втручання ззовні), але і часті зміни видів діяльності, тому що вони тягнуть за собою збільшення витрат часу на підготовку до роботи. В цьому випадку можна з всією впевненістю сказати, що три по 20 хвилин менше однієї години. Перервати роботу три рази - це значить три рази знову впрацьовуватись в перерваний процес, навіть якщо час на "впрацювання" тягнеться всього лічені секунди. Окрім цього, при швидкому
259