Тема 4. Організація в системі управління. Функція менеджменту "організація"

73

структурі за кожним виробом доведеться закріпити працівників. При циклічному попиті на деякі види продукції літом може знадобитися 8, а зимою - 2 продавці. Підрозділу доведеться зробити запит про додатковий перевід працівників із інших підрозділів. Додаткові витрати, пов'язані з наймом персоналу, або переводом працівників із інших підрозділів, у будь якому випадку с достатньо високими:

► низький рівень професійної підготовки. Скорочення числа працівників приводить до зниження рівня їх спеціалізації. їм доводиться оволодівати ширшим спектром професійних навиків у збиток спеціальній підготовці. Обмежується і сфера вузько­ професійних контактів в ссрелені корпорації;

• концентрація на цілях підрозділу. Координація діяльності підрозділів найчастіше ускладнена. Працівники підрозділів зосереджуються на цілях своїх структурних одиниць, ігноруючи масштабніші завдання своєї організації;

• втрата контролю. Вище керівництво може встановити, що підрозділи радикально відрізняються один від одного. Через це воно не може встановити єдині правила, інструкції, скласти плани або графіки, обов'язкові для всіх підрозділів;

Ми живемо в епоху, характерною ознакою якої с постійні зміни. Тому нашим завданням є - створити такі організаційні структури, які б не лише дозволяли постійно адаптуватись до змін, що відбуваються, але й активно впливати на цей процес. Це означає, що організація рухається за вимогами ринку, а не навпаки.

А. Вийсмап

0 Отже, всі, розглянуті вище організаційні структури управління, мають свої конкретні умови застосування, характеризуються позитивними й негативними сторонами.

Неформальна організація. Як вже зазначалось, кожне підприємство, крім формальної структури (цех, відділ) об'єднує в собі ряд неформальних соціально-психологічних утворень (мікрогруп), сформованих на основі різних психологічних факторів. Розміри таких груп, як правило, складають 2-5 чоловік (діади, тріади, квартети тощо).

Неформальні групи мають місце в кожній організації, у будь-якому колективі. Причини їхнього виникнення найрізноманітніші: 0дружба, Фпотреба в спілкуванні, Фсимпатїі, 0дефіцит інформації і т.д.

Неформальна структура підприємства виникає й розвивається спонтанно. Вона міцніє зі збільшенням спілкування людей. Неформальні групи створюються поза компетенцією керівництва: адміністрація не ліожє протистояти утворенню таких груп.

Неформальна структура організації характеризується наявністю в кожній утвореній групі свого лідера. Неформальні лідери можуть приносити як користь, так і шкоду підприємству. Це в значній мірі залежить від керівника. Якщо він має авторитет у колективі, вміє організувати його діяльність, то неформальні групи спрямовують свою діяльність у загальноколективному напрямку й навпаки.

Щоб оволодіти потенціальними вигодами існування неформальних робочих груп, керівник повинен знати їхній склад і структуру, працювати з ними, прислухатися до думки неформальних лідерів. Рівню згуртованості груп має відповідати ступінь свободи у виробленні управлінських рішень.

74 МЕНЕДЖМЕНТ: теоретичні основи і практикум

Трудовий колектив. У звичайному розумінні трудовий колектив - це сукупність працівників якого-небудь підприємства. У менеджменті під колективом розуміють соціальну групу, якій притаманні два компоненти: матеріальний (люди) та духовний (їхні думки, переживання тощо).

Право називатися колективом соціальна група набуває за умови, якщо попа володіє низкою ознак: ^суспільно-корисною метою діяльності, ¹ г організаційною єдністю, ^психологічною єдністю, ^наявністю органів управління та керівництва.

Організація діяльності трудового колективу полягає у вирішенні ним тих завдань та цілей, які стоять перед господарськими підрозділами підприємства. Успішність такої діяльності в значній мірі визначається не лише професіоналізмом колективу, але і його ціннісно-орієнтаційною єдністю, міжособовими відносинами. Якщо люди, залучені до вирішення групових завдань, всі свої міжособові внутрішні проблеми відводять на задній план, то організація може мати успіх.

Працівник. Головним структурним компонентом організації є працівник, який виступає як людина, індивід, індивідуальність та особистість.

0Людина розглядається як жива особа, що володіє мовою, розумом і здатна створювати засоби праці та користуватися ними. 01ндивід - це конкретна людина як представник певної групи людей.

0Індивідуальність характеризує неповторність суттєвих ознак індивіда.

■^Особистість визначає єдність рис та якостей, вихованих у взаємодії з людьми.

Організація праці, керівництво працівниками неможливе без урахування цих складових. Крім того, менеджер, здійснюючи управління колективом, завжди має справу зі складними психологічними рисами працівників. До них слід віднести, перш за все, характер, темперамент та здібності.

Характер - це сукупність стійких психологічних якостей, які визначають поведінку людини, її ставлення до справи, інших людей, до самої себе. При цьому виділяється двохполюсність відносин: 0принциповість -. безпринципність; ^тактовність - нетактовність; 0організованість -неорганізованість; 0працелюбність - лінь; 0впевненість - невпевненість; 0акуратність - неохайність.

Такі риси характеру не випадкові: вони обумовлені конкретними умовами життєдіяльності людини, тому досить всебічно характеризують її. Отже, аналізуючи ступінь вираження названих рис характеру, менеджер може зробити для себе чимало висновків щодо організації праці своїх підлеглих.

Певному типу характеру відповідає певний темперамент. Він залежить від особливостей вищої нервової діяльності людини, від співвідношення основних нервових процесів - збудження та сповільнення. У залежності від цього розрізняють чотири типи темпераменту: холерик, сангвінік, флегматик, ТЕМА 4. Організація в системі управління. Функція 75

менеджменту "організація"

Емоції

меланхолік.

Таблиця 4.1. Темперамент

тип нервової діяльності	Особливості нервових процесів			Тип темпераменту
	сила	врівноваженість.	рухливість
нестрималний живий спокійний хворобливий	сильний сильїпій сильний слабкий	неурівноважений урівноважений урівноважений і іеурі вноважений	рухливий рухливий інертний сповільнений	холерик сангвінік флегматик меланхолік

Наведена вище класифікація темпераменту дана Гіпократом ще 1400 років до нашої ери. Протягом тривалого часу названі типи темпераменту постійно використовувались при підборі кадрів. У сучасній психології існує теорія психологічних типів, згідно з якою кожна людина належить до однієї з шести груп:

/. Гіпертивна особистість. До цієї групи належать люди з дуже високим рівнем активності, надто оптимістичні. Через свою активність у них виникає багато планів, захоплень, які часто не виконуються. Представники цієї групи легко вступають у контакт з іншими людьми, невимушені в спілкуванні, схильні до лідерства, імпровізації.

2. Демонстративна особистість. Для людей цієї групи характерна виражена потреба у визнанні (тут і тепер). Вони постійно намагаються бути в центрі уваги, схильні до фантазування. Усяка діяльність, що вимагає цілеспрямованих зусиль, для них затруднена. Ці люди завжди стурбовані своєю зовнішністю.

.?. Тривожна особистість. Людям цієї групи характерна підвищена готовність до виникнення тривожних реакцій, схильність до коливань і сумнівів, невпевненість у собі, нездатність адекватно реагувати на великі труднощі, робити правильний вибір, обирати пріоритети (є 10 завдань: всіх їх однаково педантично намагаються виконати). Низька стресова стійкість.

4. Асоціальна особистість. Люди даної групи постійно декларують незадоволення своїм світобаченням, життям, не дотримуються іноді й моральних стандартів, імпульсивні, непередбачувані, агресивні. їм притаманні відчуття власної невлаштованості, знижена здатність одержувати користь з минулого, відсутній страх перед потенційним покаранням. Як правило, ці люди живуть сьогоднішнім днем, часто притягуються до кримінальної відповідальності за хуліганство.

5. Аутистичпа особистість. Характерними особливостями представників даної групи є емоційна холодність, відсутність зацікавлення до людей, невміння адаптуватись до реальності, занижене інтуїтивне розуміння співрозмовника. їх цікавлять персвамсно якісь речі, формули тощо, а люди, які оточують - менше. Вони орієнтовані на власні внутрішні погреби, погано спілкуються з людьми, педантичні. Вперті, дуже корисні там. де необхідне неочікуване бачення чогось.

6. Афектно-регідна особистість. Люди цієї групи амбіцйні, довго переживають якісь події (явища), моралісти, схильні обдумувати дії оточуючих. Ці властивості можна проілюструвати на рис.4.10. У них можуть виникати вагомі ідеї, котіепції, які втілюються в конкретні справи протягом тривалого часу; схильні до лідерства, підозрілі.

Наведена класифікація особистостей викладається в навчальних закладах Москви (зокрема, в Московській школі менеджменту). Вона може успішно використовуватись в практиці сучасного менеджменту, є альтернативною типам темпераменту.

Рис. 4.10. Характеристика афектно-регідного типу особистості

1. - залежність, характерна для груп 1-5;

2. - залежність, характерна для 6-ої групи.

Нами проведено дослідження на предмет досягнення успіху різних груп психологічних типів людей у бізнесі.

Одержані наближені результати дають підставу стверджувати, що у великому бізнесі найбільшого успіху досягають люди, які відносяться до першої групи психологічних типів. Далі йдуть представники другої і шостої груп психологічних типів, а в малому - відповідно: шостої, другої та першої груп.

Історія світової психології свідчить про те, що оцінка людей за темпераментом дає менеджеру надійну методику вивчення підлеглих для підвищення ефективності управлінської діяльності та застосування індивідуального підходу в організації їхньої праці.

Необхідність обліку індивідуально-психологічних особливостей працівників диктується також і специфікою притаманних їм здібностей.

^Здібності- це психофізіологічні властивості особистості, від яких залежить динаміка набуття нею знань, вмінь, навичок, успішність виконання певно)'діяльності. Усе це повинно прийматися до уваги при організації праці співробітника.

Корпорація. Ефективна організація діяльності багато в чому залежить і від такого її компоненту, як корпоративний дух підприємства - відданості людей своїй фірмі. Люди, які до остатку віддаються якій-небуть професійній справі, ідентифікують себе з тією організацією, де вони реалізують свої можливості. За характером ідентифікації розрізняють три категорії праї ивників: Нкшдужі, ^■частково ідентифіковані, ^-повністю ідентифіковані.

Розвиток корпоративного духу здійснюється сьогодні й у нас, як правило, на приватних фірмах. Основне, що переслідує приватизація - це витіснення із психології людей почуття відчуженості й заміни його почуттям господаря.

76

МЕНЕДЖМЕНТ: теоретичні основи і практикум