1.2. Значення та завдання менеджменту

В умовах ринкових відносин потрібні, зрозуміло, нові підходи до вирішення економічних і соціальних проблем, глибоке розуміння суті

управління та його форм.

Ми все більше пізнаємо ділову практику західних керівників у сфері

менеджменту.

Значення менеджменту полягає в тому, що він забезпечує задоволення потреб споживачів товарів та послуг через ринок. Існування та престиж менеджменту обґрунтовується економічними результатами діяльності. Будь-які рішення приймаються з використанням менеджменту та несуть у собі економічний зміст. Тому ефективність менеджменту й діяльності менеджерів вимірюється економічними успіхами та результатами.

Сьогодні в менеджменті відбуваються суттєві зміни. Якщо раніше успішним менеджером був той, хто швидше за всіх реагував на зміни ринкової ситуації, то зараз хорошим менеджером вважається той, хто для свого підприємства створює нові ринки, хто сам змінює ринок. Недаремно кажуть, що завдання менеджменту полягає в тому, щоб спочатку зробити бажане можливим, а потім - реальним.

• Основне в менеджменті - ставити перед собою ціпі, які б відповідали інтересам підприємства.

• Значення менеджменту полягає й у тому, що він об'єднує капітал та співробітників фірми.

У чому конкретно полягають завдання менеджменту? Ч> Основним завданням менеджменту необхідно вважати забезпечення існування підприємства (фірми) на ринку.У відповідності з цим завданням, менеджмент повинен забезпечувати рентабельність фірми на основі наявних

Тема 1.Сутність, значення та розвиток менеджменту 13

у ній людських та матеріальних ресурсів. Успіхи та невдачі підприємства -це, в першу чергу, успіхи та невдачі менеджменту. Менеджмент повинен створювати умови фірмі для випуску товарів кращої якості за більш низькими цінами, або надавати кращі послуги, ніж її конкуренти. ■^Менеджмент виходить із того, що робітники та службовці - це найцінніший капітал фірми. Тому його завдання - це вирішення проблем своїх співробітників, задля яких й існує фірма. Мета сучасного менеджменту-такий розвиток людини, за якого усі закладені в ній природою здібності могли б реалізуватися в бізнесі. Людина - джерело творчості, різноманітності, тому основне - підвищити зацікавленість працівників у ефективній роботі. Ч> Одне із завдань менеджменту полягає у створенні нових ринків для фірми та забезпеченні швидкого реагування на всі зміни в соціальній сфері ринку. Ця задача реалізується через функцію маркетингу й функцію інновації (розробку нових товарів та послуг). Ч> Наступне завдання менеджменту полягає в глибокому аналізі діяльності фірми. Керівництво не може бути чисто бюрократичним, адміністративним актом. Це - творча діяльність, яка виключає всі форми пристосування. Аналізувати діяльність підприємства слід перш за все з позицій споживача та ринку. Після завершення аналізу всіх сторін діяльності підприємства його керівництву необхідно збалансувати коротко- та довготермінові цілі свого розвитку. Ч> Ще одним завданням менеджменту є доведення до співробітників фірми конкретних завдань, надання їм можливості контролювати власну роботу, а також бачити, який внесок у загальні результати діяльності зробила їхня праця. Співробітник, незалежно від того, є він звичайним працівником чи директором, повинен розуміти, що від його роботи залежить подальша доля підприємства.

Наведені вище завдання, які вирішує менеджмент, не є вичерпними (можна було б назвати ще чимало інших), але вони в достатній мірі доводять його важливість у діяльності будь-якого підприємства, організації.

7.5. [сторичні етапи розвитку менеджменту в світі та в

Україні

Менеджмент не з'явився раптово, він не є породженням науковців чи практиків у сфері управління. Менеджмент існує з тих пір, коли почали виникати ділові відносини між людьми, з'явилися перші організації, елементи виробничо-господарської діяльності. У міру зростання спільної діяльності та її ускладнення, поглиблення спеціалізації та кооперації праці, виникла необхідність виділення управління в якості окремого виду трудової діяльності людини на виробництві - управлінської.

Як предмет науки менеджмент пройшов певні етапи свого розвитку, які в зарубіжній літературі отримали наступні назви:

■=> домонополістичний етап (до 1900р.);

14

МЕНЕДЖМЕНТ: теоретичні основи і практикум

••і* і'пнт "науковеуправління підприємством" (з 1900р. до 1930р. в СІЛА);

'> спиш "адміністративно-бюрократичний підхід" (з 1900р. до 1930р. в Англії, Франції, Німеччині);

¹ > спиш "рух за гуманні стосунки" ( 1930-1950рр. в СІЛА);

¹ > сучасний етап.

Домонополістичний етап. Цей етап співпадає з періодом до­монополістичного капіталізму. У цей час виробництво велося на дрібних підприємствах. Великі підприємства існували лише в державному та військовому секторах. Управління дрібними підприємствами здійснювалося пише на основі практичного досвіду кожного керівника. На державних та військових підприємствах й організаціях переважав авторитарний стиль управління, який передбачав сувору субординацію керівників різних рівнів управління, чітке дотримання статутів тощо. Це було суто адміністративне управління, при якому чітко прослідковувалася підвищена роль головного керівника й використовувалися адміністративно-командні важелі. Таке управління було характерне й для церкви. Зрештою, структура управління католицькою церквою збереглася й до наших часів: папа (головний керівник), кардинали, архієпископи, єпископи й приходські священники. Отже, для цього етапу розвитку менеджменту характерним було:

0 невелика чисельність керівників середньої ланки;

0 малочисельність керівників вищої ланки;

0 підвищена роль лідера;

0 використання адміністративно-командних важелів.

Етап "наукове управління підприємством". Даний етап отримав назву "наукового менеджменту", оскільки співпав з масштабними науковими дослідженнями управління підприємствами. Родоначальниками цих досліджень були Фредерік Тейлор (1856-1915 рр.), Френк Гілбрейт (1878-1924 рр.) і Лілія Гілбрейт (1878-1972 рр.), Генрі Гаїїт (1816-1910 рр.). Якщо коротко викласти зміст тейлоризму, то в ньому все зведено до того, щоб синхронізувати, з'єднати в єдине ціле працю людини й машини, створити своєрідний механізм "людина-

машина".

Тейлор і Гілбрейти, які починали свою кар'єру робітниками, займалися спостереженнями, замірами й аналізом операцій ручної праці, стимулюванням трудового вкладу, нормуванням праці тощо. Подружжя Гілбрейт детально вивчали трудові рухи, систематизовували їх і спрощували. Так, вивчаючи прийоми кладки цегли Ф.Гілбрейт скоротив кількість рухів та сконструював спеціальні пристрої і в результаті робітник став укладати за годину 350 цеглин замість 120.

Тейлором були сформовані 4 основних принципи наукового управління

працею:

Р заміна грубопрактичних методів праці глибоконауковими (вивчення траєкторії рухів, організація робочих місць та інше);

• відбір і навчання робітників (інструктажі, напрацювиння навиків і їх закріплення);

• налагодження співробітництва;

15