Глава 11. Функції та механізм держави

203

Центральні органи - державна влада поширюється на тери­торію всієї держави у певній сфері. До таких органів в Україні належать міністерства, відомства, державні комітети тощо.

Регіонально-місцеві органи - державна влада поширюється на певну адміністративно-територіальну одиницю (виконком). Так, накази Сумської обласної державної адміністрації є обов'яз­ковими лише на території Сумської області.

Міжтериторіальні органи - територія, на якій здійснюють­ся владні повноваження, не збігаєтьсяє з адміністративно-тери­торіальними одиницями (митниця, управління залізниць тощо).

Таблиця 11.4. Класифікація органів держави

Ознака

Орган держави

За способом виникнення Первинні

Похідні За обсягом владних повноважень Вищі

Центральні

Місцеві

Міжтериторіальні За широтою компетенції Органи загальної компетенції

Органи спеціальної компетенції

За порядком прийняття рішення Одноосібні

Колегіальні За способом формування Виборні

Призначувані За принципом поділу влади Законодавчі

Виконавчі

Судові Глава держави

Органи загальної компетенції правомочні вирішувати ши­роке коло питань. Так, Кабінет Міністрів України забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової по­літики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соці­ального захисту, освіти, науки й культури, охорони природи, еко­логічної безпеки і природокористування.

Органи спеціальної компетенції спеціалізуються на вико­нанні якоїсь однієї функції. Наприклад, Міністерство фінансів спеціалізується лише на фінансовій, ціновій, інвестиційній та податковій функції.

204

РОЗДІЛ 3. ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ

Законодавчі, виконавчі і судові органи. Існує класифікація органів державної влади залежно від принципу поділу влади. У цьому випадку виділяються представницькі органи, органи дер­жавного управління та органи правосуддя.

Представницькі органи - це колективні постійні або пері­одично діючі виборні органи державної влади, наділені правом представляти інтереси своїх виборців.

Залежно від терміну повноважень вони можуть бути постій­ними або періодично діючими. Так, Верховна Рада СРСР була періодично діючим представницьким органом, а сучасна Верхов­на Рада України - постійно діючий.

Представницькі органи ще називаються органами законодав­чої влади, або законодавчими органами. їх назви відображають національну специфіку тієї чи іншої країни: Верховна Рада, Федеральні збори, Конгрес, кортеси тощо. Проте найпоширені­шою назвою вищих органів народного представництва став пар­ламент.

Парламент - це загальнонаціональний представницький орган державної влади, що діє постійно і головним призначен­ням якого є здійснення законотворчості.

Основними функціями парламентів є законотворча, контрольна та установча.

Законотворча функція передбачає прийняття як законодав­чих (закони, біллі, ордонанси, декрети, постанови), так і політико-правових (декларації, заяви, звернення) актів.

Контрольна функція - це здійснення контролю над органа­ми державного управління та посадовими особами.

Установча функція передбачає формування спеціальних ко­місій і комітетів.

Існує кілька різновидів парламентів. На сьогодні найпошире­нішими варіантами парламентів є або однопалатний (Всекитайсь-кі збори народних представників в КНР, Державні збори в Угор­щині, Народні збори в Болгарії, Верховна Рада в Україні) або ж двопалатний парламент (Конгрес в СІЛА, Парламент у Франції, Генеральні кортеси в Іспанії, Федеральні збори в РФ).

Звичайно чомусь вважається, що двопалатний парламент характерний виключно для федерацій. Проте, як бачимо, і такі унітарні держави, як Франція, Іспанія, Японія, Італія та Польща, мають саме двопалатний парламент. Тобто слід мати на увазі, що кількість палат не завжди залежить від форми державно-територіального устрою. Проте, як правило, складна форма (фе­деративна) зумовлює створення двопалатного парламенту.