Глава 13. Політико-державний режим

259

Монопольний державний контроль над релігією, культурою, засобами масової інформації, економікою тощо. При цьому дер­жава прагне до контролю над особистим життям людей, над мотивами їхніх вчинків.

Абсолютна законодавча регламентація суспільних відносин, яка базується на принципі «заборонено все, що прямо не дозво­лено владою». Це означає, що можна робити лише те, що прямо дозволено владою.

Державна влада формується бюрократичним способом, че­рез закриті для суспільства канали, оточена таємним ореолом і недоступна для контролю з боку народу. Можна сказати, що державна влада формує сама себе: вищі посадові особи призна­чають нижчих, а нижчі, у свою чергу, обирають вищих. Так діяв так званий принцип демократичного централізму.

Домінуючим методом управління стає насильство, примус, репресії і терор, заснований на тотальному та перманентному насильстві. Терор виступає як логічне продовження тоталітарної пропаганди, і на відміну від авторитарного терору, спрямованого, як правило, проти супротивників режиму, тоталітарні репресії загрожують всьому населенню. Недаремно в СРСР існували пла­ни викриття «ворогів народу», які потрібно було виконувати.

Нині існує низка праць, які доводять, що СРСР часів Й. Ста­ліна був гіршим, ніж нацистська Німеччина, адже Сталін знищу­вав радянських громадян, тоді як А. Гітлер німців намагався не знищувати.

Проте при цьому слід мати на увазі, що нацистська Німеччи­на належала до національно-расового типу тоталітаризму, тоді як СРСР - до соціально-класового. Це означає, що в Німеччині «ворог» існував серед інших національностей та рас, а в СРСР формально існувала «диктатура пролетаріату», а отже, «ворог» існував серед інших класів. Саме тому, порівнюючи СРСР з на­цистською Німеччиною, необхідно враховувати, що порівнювати слід не те, скільки Гітлер знищив німців, а Сталін — радянських громадян. Порівняння має відбуватися так: скільки німців зни­щив Гітлер порівнюється з цифрою знищених Сталіним проле­тарів. Якщо ж порівнювати знищених Сталіним радянських гро­мадян, то слід враховувати, скільки Гітлер знищив представни­ків інших націй та рас, тобто потрібно порівняти статистику зни­щених Сталіним під час голодоморів, репресій і «великої модер­нізації» країни із знищеними Гітлером під час як мирного пері­оду (1934-1939 рр.), так і під час Другої світової (у тому числі Великої Вітчизняної) війни (1939-1945 рр.).

17*

260

РОЗЛІЛ 3. ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ

Влада належить одній партії (однопартійна система) або релігійній організації. Панування однієї партії або релігійної ор­ганізації, фактичне зрощення її професійного апарату з держа­вою, заборона опозиції. Так, після приходу до влади, ВКП(б) в СРСР та НСДАП у Німеччині були заборонені всі інші партії. У Німеч­чині принцип фюрерства було поширено на державне управління (пам'ятаєте: штандартенфюрер, группенфюрер тощо). Щодо опо­зиції, то в Німеччині вона була ліквідована ЗО червня 1934 року в «Ніч довгих ножів», а в СРСР - у другій половині 1920-х років, коли в 1927 році XV з'їздом ВКП(б) була прийнята резолюція «Про опозицію», зміст якої зводився до того, що «належність до троцькістської опозиції і пропаганда її поглядів є несумісним із належністю до ВКП(б)» і згодом, у 1929 році, коли було розгром­лено правий ухил у ВКП(б) (група Н. Бухаріна та О. Рикова). Після цього всього став створюватися тоталітарний режим.

Права і свободи людини і громадянина мають декларатив­ний, формальний характер, гарантії їх реалізації відсутні. Та­кою гарантією міг би бути суд, але він є залежним від влади.

Економічною основою режиму виступає майно, що знаходиться в общинній, монополістичній або державній власності. При цьо­му існує економічна автаркія при жорсткій регламентації еконо­міки та значній частці позаекономічних форм примусу, тобто на­казів, які підтримуються силою карних органів держави.

Контроль над суспільством досягається як за допомогою контролю над інформацією, так і внаслідок єдиної офіційної ідеології, фактичного усунення плюралізму. Ця моністична (тобто єдина, панівна, не передбачаюча плюралізму) ідеологія виходить виключно від панівної партії та не терпить ніякої опозиції чи критики. При цьому існує наявність особистої ролі пропаганди та фактична відсутність демократичних інститутів, унаслідок чого відбувається тотальне відчуження індивіда від влади (наприклад, переслідується церква).

Принцип вождізму. Централізація державної влади на чолі з диктатором та його оточенням, в умовах якої вождь обов'яз­ково повинен бути лідером харизматичного типу. Такими ліде­рами були Й. Сталін, А. Гітлер, Б. Муссоліні, Мао Цзедун.

Непідконтрольність державних репресивних органів суспіль­ству. Репресивними органами були НКВС в СРСР, гестапо й СД у Німеччині, ОБРА в Італії. Вони контролювалися лише лідерами.

Відсутність правової державності та громадянського сус­пільства, антикапіталізм. У нацистській Німеччині були ан-тикапіталістичні гасла і відбувалася заміна «чужих» капіталіс­тів (євреїв) «своїми». В СРСР капіталісти взагалі знищувалися.