Глава 4. Суспільство

55

антів античного шляху виникнення держави. Для цього періоду була характерна приватна власність на землю та рабів. У суспі­льстві існувало два основних класи - рабовласники і раби. Су­б'єктами права вважалися рабовласники, а раби були лише об'єктами права. Таке становище призводило до того, що раб не мав прав і вважався річчю. Першим центром античності була Еллада - конгломерат давньогрецьких полісів (міст-держав). Най-впливовішими з них були Аттика з центром в Афінах та Лаконі-ка з центром у Спарті. Після численних громадянських війн та тимчасового панування Македонії цей центр змістився до Рима. У Римі класичне рабовласництво поступово модернізувалося. Так, наприкінці періоду античності раби стали суб'єктами права, їм було надано право власності на майно (так звані «раби з хата­ми»). Такі відносини, скоріше, нагадували відносини феодала і кріпаків. Під тиском варварських союзів племен Римська імпе­рія була знищена в 476 р. н.е., і період античності завершився.

Середньовіччя. Поняття «Середньовіччя» виникає в період Ренесансу як назва періоду між античністю (стародавністю) та Ренесансом (відродженням античної культури), який розпочав­ся після взяття Константинополя турками-османами в 1453 р. Соціальною основою Середньовіччя був становий устрій, а полі­тичною — монархія. Економічна ж основа спиралася на феодаль­ний лад.

«Феод» означав спадкове земельне володіння, що надається васалу (слузі) сеньйором (паном) за умови несення військової служби, участі в суді та управлінні державою, а також сплати встановлених звичаєм внесків.

Саме феодальний лад зумовив звеличення стану військових і появи лицарства.

Умовно деспотичний період, античність та Середньовіччя мож­на назвати епохою стагнації, коли розвиток йшов повільними темпами.

Епоха Революцій характеризується певною бурхливістю роз­витку. Саме на цей період припадає культурна революція Відро­дження (Ренесанс), культурно-етична революція Реформації, куль­турно-політична революція Просвітництва, епоха Великих гео­графічних відкриттів та епоха первинного накопичення капіта­лу, соціально-політичні буржуазні революції.

Так, наприкінці XVI століття іспанська провінція Нідерлан­ди піднялася проти свого сюзерена короля Філіппа II. У резуль­таті боротьби за незалежність (буржуазної революції, що отримала назву Нідерландської) Нідерланди розпалися. Південна частина

56

РОЗДІЛ 2. СУСУПІЛЬСТВО, ДЕРЖАВА І ПРАВО

залишилася під пануванням Іспанії. Північна частина утвори­ла незалежну державу Об'єднані провінції Голландії. Так була сформована перша буржуазна держава, що в ту епоху (епоха Відродження і Реформації) було, скоріше, прикрим непорозу­мінням для всього феодального світу. Другий удар по феодалі­зму в XVII столітті нанесла одна з головних країн феодального світу - Англія. У результаті Англійської буржуазної револю­ції була утворена друга буржуазна держава — Англія. Третьою державою стали Сполучені Штати Америки, що утворилися в XVIII столітті в результаті боротьби англійських колоній в Америці за свою незалежність. І лише Велика Французька бу­ржуазна революція наприкінці XVIII століття визначила пере­могу капіталістичної (буржуазної) суспільно-економічної фор­мації в усьому світі.

Саме так завершилася епоха аграрного суспільства.

Питання для самоконтролю

1. Що було основним багатством в аграрному суспільстві?

2. Які етапи пройшло аграрне суспільство?

3. Хто такий деспот?

4. Що таке феод?