Глава 8. Філософія права

129

§ 3. Теорії про основу права

Теорія нормативізму. Основоположником нормативізму був ав­стрійський юрист Г. Кельзен.

Суть теорії полягала в тому, що право є сукупністю норм, які формально виражаються в законах та інших нормативних ак­тах. На думку Г. Кельзена, право являє собою чітку, логічно узго­джену ієрархічну піраміду на чолі з «Основною нормою», тобто Конституцією («Слід вести себе так, як цього вимагає Конститу­ція»¹). Юридична сила і законність кожної норми залежить від «вищої» у піраміді норми, що має більш високий ступінь юриди­чної сили.

Сучасне розуміння права в рамках теорії нормативізму мож­на подати як сукупність таких елементів:

1. Право - це система взаємопов'язаних та взаємодіючих норм, викладених у текстах нормативних актів.

2. Норми права видаються державою, в них виражається дер­жавна воля,зведена в закон.

3. Норми права регулюють найважливіші суспільні відносини.

4. Саме право та його реалізація у разі необхідності забезпечу­ється примусовою силою держави.

5. Від норм залежить виникнення правовідносин, формування правосвідомості, правова поведінка.

Позитивне значення нормативізму полягало в тому, що він:

1. дозволяє створювати і удосконалювати систему законодавства;

2. забезпечує певний режим законності, одноманітність засто­сування норм та індивідуально-владних приписів;

3. сприяє формуванню «нормативного» уявлення про право як формально логічну основу правосвідомості громадян;

4. забезпечує формальну визначеність права, що дозволяє чітко окреслити права та обов'язки суб'єктів, фіксувати заходи та засоби державного примусу;

5. дозволяє абстрагуватися від класово-політичних характерис­тик права, що особливо важливо в умовах застосування права.

Негативізм нормативного підходу вбачається в його запере­ченні обумовленості права потребами суспільного розвитку, іг­норуванні природних і моральних засад у праві та ролі правосві­домості в реалізації юридичних норм, абсолютизації державного впливу на правову систему.

¹ Цит. за: Протасов В.Н. Теория права и государства. Проблеми теории права и государства: Вопросьі и ответн. - М., 1999. - С. 128.

9 Теорія держави і права

130

РОЗДІЛ 2. СУСУПІЛЬСТВО, ДЕРЖАВА І ПРАВО

Психологічна теорія. Психологічна теорія права розпочинає свій рух на початку XX століття в Німеччині (Г.Ф. Кнапп), Фран­ції (Г. Тард) та Росії (Л. Петражицький).

Послідовниками цієї теорії були А. Росе (скандинавська або упсальська школа права), Г. Гурвич (французька школа мікро­соціології права), М. Рейснер.

Суть психологічної теорії права полягала в тому, що вона розрізняла позитивне право, яке офіційно діяло в державі, та інтуїтивне право, витоки якого містилися в психіці людей і скла­далися з того, що вони, їх групи та об'єднання переживають як право. Позитивне право, що виражалося в законах та інших ак­тах, було маловідомим громадянам.

Інша річ - інтуїтивне право, з яким людині доводилося сти­катися майже весь час. Серед різних психологічних станів лю­дей на передній план висуваються емоції - імпульсивні пережи­вання, які стимулюють людей до певних дій.

Такі емоції Л. Петражицький поділив на дві групи:

1. імперативні, чи моральні, емоції - передбачають односторон­нє переживання особою обов'язку вчинити ту чи іншу дію стосовно іншої особи, однак воно не супроводжується пере­живанням іншої сторони права вимагати виконання зазна­ченого обов'язку. Наприклад, переживання перехожим обо­в'язку подати милостиню жебракові. Це є особистою справою перехожого. У свою чергу, жебрак не переживає при цьому права вимагати від перехожого виконання цього обов'язку;

2. імперативно-атрибутивні, або правові, емоції - двостороння емоція, за якою переживання однією особою обов'язку стосо­вно іншої особи поєднується з переживанням останньою права вимагати виконання зазначеного обов'язку. Наприклад, відносини продавця та покупця.

З таких двосторонніх імперативно-атрибутивних емоцій і складається інтуїтивне, психічне право, яке, на думку Л. Петра-жицького, є засобом регулювання майнових, сімейних, спадко­вих та інших відносин, що постійно виникають у житті людей. При цьому вчений виходив з того, що скільки людей, стільки може і бути інтуїтивних прав¹.

Соціологічна юриспруденція. Соціологічна теорія права за­родилась ще в середині XIX століття. її найвидатнішими пред­ставниками були Є. Ерліх, Р. Паунд, Дж. Дьюї, Д. Френк, С. Му-ромцев, П. Стучка та ін.

¹ Див.: Теория государства и права: Курс лекций / Под ред. Н.И. Матузова и А.В. Малько. - М., 2000. - С. 133.