Глава 16. Типологія держави: цивілізаційний підхід

305

Для досягнення цієї мети вона повинна виконати низку за­вдань:

1. переглянути роль кожної з палат свого парламенту - як Па­лати представників, так і Палати радників;

2. реформувати порядок формування інституту прем'єр-мініст­ра. Для цього, зокрема, пропонуються як один із варіантів всенародні вибори прем'єр-міністра;

3. регламентувати партійне життя на рівні Конституції, оскіль­ки парламентська демократія неможлива без політичних пар­тій¹.

Для виконання зазначених завдань держава наділяється від­повідними функціями і утворює певний механізм.

Державний механізм Японії складається з державного апа­рату та відповідних державних установ. Державний апарат фор­мується з органів законодавчої (парламент), виконавчої (Кабі­нет міністрів) та судової (Верховний суд) влади. Главою держа­ви є імператор.

У Японії є сильною насамперед виконавча гілка влади, адже саме чиновники винесли на собі хаос післявоєнного періоду. Зв'язок правлячої Християнсько-демократичної партії з бюро­кратичної системою забезпечив згладження законодавчого про­цесу і ефективну реалізацію партійного політичного курсу, що стало передумовою швидкого економічного розвитку.

Формою правління в Японії є обмежена представницька і конституційна монархія. За формою державно-територіального устрою вона є унітарною державою. У країні панує демократич­ний політичний режим. Проте державно-політичний режим є соціалістським. З погляду публічного виміру внаслідок історич­них передумов в державі буддійсько-японської цивілізації скла­лася олігархічна система у формі соціальної олігархії. Проте тут спостерігається кілька різновидів еліти. Це і промислові клани квайбацу, і правляча ліберально-демократична партія, яка, хоча і втратила абсолютну владу, проте ще залишається досить впливовою силою, і злочинні угруповання якудза тощо.

Правова система Японії належить до далекосхідної групи правових систем, що входить до сім'ї звичаєвого права.

¹ Див.: Тамура С. Японська політична і правова системи: Матеріали міжнар. наук. конф. «Європа, Японія, Україна: шляхи демократизації державно-право­вих систем». - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2000. - С. 47-48. 20 Теорія держави і права

306

РОЗДІЛ 3. ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ

Питання для самоконтролю

1. Які країни входять до конфуціано-китайської цивілізації?

2. Які гілки влади виділяв Сунь Ятсен?

3. Які країни належать до буддійсько-японської цивілізації?

§ 4. Тип держави в релігійних цивілізаціях Азії

Держава індуської цивілізації. Індуську цивілізацію складають такі країни, як Індія, Непал, Шрі-Ланка і, за певних умов, М'янма.

Державний режим цих країн є консервативним. Соціальна основа державної влади спирається на кастовий устрій.

Система каст містить спеціалізацію та взаємозалежність груп, що вона організовує, і являє собою ієрархію спадкових груп, які одночасно розрізняються і взаємодіють між собою на основі трьох чинників:

1. градації статусів;

2. детальних правил, що повинні забезпечити їх розподіл;

3. розподілу праці та взаємозв'язку.

Проте досить потужним є вплив національних буржуазій. Так, в Індії підприємці розглядали Індійський національний конгрес як основну силу, що здатна, з одного боку, забезпечити політичну стабільність, а з іншого - проводити в життя їх основні економічні вимоги. Економічну основу державної влади скла­дає майно, що знаходиться в державній власності. Це майно утворюється як за рахунок оподаткування, так і за рахунок існування потужного державного сектору економіки, що в ос­новному зосереджено у важкій промисловості й капіталоміст­кому виробництві з використанням сучасних технологій та організації праці. Морально-ідеологічна основа державної вла­ди базується на релігійній ідеології, основу якої складає індуїзм і буддизм. При цьому індуїзм є тією релігією, що спрямована на підтримку існуючих у суспільстві традицій. Саме тому дер­жава індуської цивілізації має традиційну легітимність, яка ґрунтується на принципі: світ склався раз і назавжди, а тому слід виконувати приписи предків. Якщо ти воїн - вбивай, якщо пастух - паси овець. Саме так складається система каст, базо­вий принцип якої засновано на опозиції «чисте/нечисте». Ця опозиція підспудно розуміє ієрархію, яка є перевагою чистого над нечистим, і передбачає розподіл праці, оскільки чисті й не­чисті професії повинні бути розділеними.