Глава 18. Форма права

363

Останнім часом зросла роль правового звичаю в міжнарод­ному приватному праві. У 1980 році Віденською конвенцією ООН про міжнародну купівлю-продаж товарів він офіційно визнаний джерелом міжнародного права.

Через 10 років, у 1990 році, була прийнята остання редакція Міжнародних торгових термінів - ІНКОТЕРМС, де були закріп­лені базиси постачання, що були нічим іншим, як правовими звичаями.

Крім того, звичаї збереглися в міжнародному праві в рамках так званого дипломатичного етикету (підняття прапору під час зустрічі делегації найвищого рівня, виконання державних гім­нів тощо).

Французький правознавець Р. Давид залежно від ролі зви­чаїв у правовій системі виділяв три їх види:

1. звичаї на «доповнення до закону» - їх призначення полягає в уточненні значення оцінних понять, що використовуються в законі (розумна ціна, зловживання правом тощо);

2. звичаї «крім закону» - використовуються, коли існують про­галини в законодавстві;

3. звичаї «проти закону» - коли закон і звичай регулюють ті ж самі суспільні відносини різним чином. Як правило, у ви­падку такої колізії використовуються норми закону¹.

У країнах Океанії, Азії та Африки звичай став частиною за­гальнонаціональних систем права, на основі яких здійснюється правосуддя, реалізується діяльність вищих державних органів та посадових осіб. Так, у країнах Тропічної Африки існує так званий звичай трайбалізма (від англ. ігіЬе - плем'я). Цей зви­чай полягає в наданні привілеїв вихідцям із певної племінної групи; представник її, що став, наприклад, президентом, призна­чає на державні посади переважно своїх одноплемінників.

Таблиця 18.2. Види звичаїв

Правові звичаї

звичаї "на доповнення до закону"

звичаї "крім закону"

звичаї "проти закону"

Однак звичаї притаманні не лише тим країнам, що розвива­ються, а й розвиненим. Так, у Великобританії конституційні зви­чаї ще й досі впливають на політичне життя, а британські зако­ни досить часто засновуються на звичаях. Причому звичаї ніде

¹ Див.: Мухаев Р.Т. Теория государства и права: Учебник для вузов. - М., 2001. - С. 308-309.

364

РОЗДІЛ 4. ТЕОРІЯ ПРАВА

не фіксуються, а існують у формі приказок: «Король має погоди­тися з біллем, який пройшов крізь обидві палати парламенту», «Лідер партії більшості - прем'єр-міністр»¹, «Королева царює, але не править» тощо. Досить цікавим є також той факт, що навіть передача влади від одного уряду до іншого у Великобри­танії сьогодні також заснована на звичаях. Так, прем'єр-міністр, що є представником партії, яка програла вибори, після підрахун­ку голосів виборців, їде до Букінгемського палацу, де, опустив­шись на коліно і поцілувавши руку королеві Об'єднаного Коро­лівства Великобританії та Північної Ірландії, вручає їй письмове прохання про відставку. І лише після того, як він покинув рези­денцію королеви, приїжджає лідер партії, що перемогла на вибо­рах. Опустившись на коліно перед королевою, саме з її рук він отримує право на формування уряду, який формально визнаєть­ся урядом її Величності. Уся процедура передачі влади від од­нієї партії до іншої триває сорок хвилин.

Питання для самоконтролю

1. Що таке правовий звичай?

2. Які існують способи державного санкціонування звичаїв?

3. У чому полягає правило таліону?

4. Які існують види звичаїв залежно від їх ролі в правовій системі?

5. У чому полягає суть трайбалізму?