Глава 6. Право

87

Атрактори в синергетиці означають чинники, що притягу­ють, формують навколо себе більш-менш однорідні стани, групи явищ, причому відбувається це мимовільно. Ці процеси виника­ють і в соціальному, і в біологічному, і в фізичному середовищі, їх ледь-ледь почали вивчати, але вже сьогодні стає зрозуміло, що сама їх наявність у зазначених середовищах говорить про мож­ливість нових підходів до певних сторін буття, у тому числі до соціального.

Так, поняття атрактора дозволяє осмислити явища, з якими нам доводиться мати справу в суспільному та особистому житті, але які не завжди піддаються розумному поясненню. Напри­клад, мимовільна поява в побуті типових соціальних груп, об'єд­наних навколо того чи іншого лідера. Причому структура цієї групи, характер чи зовнішні дані її членів, можуть збігатися із структурою іншої групи, що виникла в іншій місцевості, в ін­ший час. Мета, яка об'єднала членів групи, їх заняття та інтере­си також є досить схожими, а іноді й тотожними цілям, занят­тям та інтересам інших груп.

Концепція атракторів та їх ролі у структуруванні того чи іншого середовища може допомогти розібратися і з процесами формування соціальних груп - від еліт та хунт до організованої злочинності.

І хоча соціальне регулювання не замикається на якомусь одно­му методі впливу, проте всі регулятори можна звести до двох кате­горій — нормативні і індивідуальні регулятори (див. табл. 6.1).

Таблиця 6.1. Структура регулювання суспільних відносин

Соціальні регулятори

нормативне регулювання

індивідуальне регулювання

Технічні норми:	Соціальні	норми:	- інформаційні регулятори
- правила техніки	- право		- директивні регулятори
безпеки	-мораль		- ціннісні регулятори
- санітарні норми	- звичаї		- соціальний інститут пророкувань
- ІНШІ	- реліпя - інші		- ІНШІ

Індивідуальне регулювання. Індивідуальне регулювання —

це упорядкування поведінки людей за допомогою разових рішень, які стосуються чітко визначеного випадку або конкретних осіб. Регулювання суспільних відносин на індивідуальному рівні спирається на директивні, інформаційні і ціннісні регулятори, а також на такий своєрідний регулятор, як соціальний інститут пророкувань. 6*

88

РОЗЛІЛ 2. СУСУПІЛЬСТВО, ДЕРЖАВА І ПРАВО

Директивні регулятори - це накази, що не мають норматив­ного характеру (наприклад, наказ командира йти в атаку).

Сюди також слід віднести політичні програми, платформи, звернення, заяви, що набувають соціально-регулятивного значення, створюють для учасників суспільних відносин підстави для сво­єї поведінки.

Інформаційні регулятори полягають у тому, що людина про­тягом свого життя отримує інформацію, якою керується при від­носинах з іншими людьми.

Ціннісні регулятори передбачають наявність у кожного су­б'єкта власної системи цінностей.

Виділяючи ціннісний регулятор як самостійний, окремо дію­чий регулятор, слід мати на увазі, що він здійснює суттєвий вплив на учасників суспільних відносин певною системою цінностей, що склалася історично на синергетичній основі. Принцип талі-ону (око за око, зуб за зуб), «кривава помста», принципи взаємної підтримки, поваги до прав особи, людська гідність, індивідуалізм у ліберальних та колективізм у соціалістичних суспільствах, недоторканна приватна власність, національна гордість, аскетизм чи гедонізм - усе це цінності, що утворюють найглибший, най-стійкіший, стабільний регулятивний пласт.

Досить своєрідною була та залишається роль такого регуля­тора, як соціальний інститут пророкувань. Цей регулятор фор­мувався одночасно із становленням людської цивілізації, забез­печуючи добробут тих чи інших кланів, общин і груп у первісно­му суспільстві, а потім у ранньокласових соціумах набув виклю­чно важливого значення.

Уже в ранньокласових писемних соціумах усе, що заслугову­вало на увагу, записувалося. Поступово ці записи систематизу­валися та групувалися у збірники. У них фіксувалася дивна поведінка тварин, незвичайні небесні явища.

У стародавньому Межиріччі кожен запис у цих збірниках складався з протасиса (як і в будь-якому з сучасних юридич­них кодексів) та аподосиса, де містились пророкування. Інакше кажучи, пророкування стали також будуватися за логічною схе­мою «якщо - то».

Приклад 6.1.

Про пророцтва оракулів у Дельфах

Він давав пророцтва (його записували спеціальні посли) про те, що роби­лося в певний час. В умовах інформаційного голоду така інформація вражала уяву. І якщо при перевірці це приблизно «ледь більше - трохи менше» відпо­відало дійсності, то оракул набував виключної довіри.