Глава 4. Суспільство

63

ції. Крім того, гуманістична трансформація значно змінює при­роду експлуатації, яка в нових умовах долається на соціопсихо-логічному, а не на соціально-політичному рівні, адже можливість відчуження речового продукту більше не сприймається як не­справедливість. Водночас низький інтелектуальний рівень ниж­чих верств населення не дозволяє йому збільшувати свій матері­альний добробут, і це не може не викликати певні протиріччя.

Питання для самоконтролю

1. Що таке постіндустріальне суспільство?

2. Що таке когнітаріат?

3. Які етапи розвитку проходить постіндустріальне суспільство?

4. У яких варіантах існує інформаційне суспільство?

Завдання для дискусії

Проаналізувати, на якому етапі розвитку суспільства знаходить­ся сучасна Україна і чому.

¹ Яковец Ю.В. Глобализация и взаимодействие цивилизаций. - М., 2001. - С. 13.

Глава 5

Держава

1. Поняття, ознаки і символи держави.

2. Виникнення держави.

3. Розвиток держави.

§ 1. Поняття, ознаки і символи держави

Ознаки держави. Будь-яка держава вважається механізмом. Серед ознак держави виділяють суверенітет, публічну владу, те­риторію, наявність системи податків і зборів, а також зв'язок з правом. Іноді до ознак держави відносять також примус.

Публічна влада - це влада, яка здійснюється професійно, а суб'єкт і об'єкт влади не збігаються. Публічна влада означає, що в державі існують ті, хто керує (монарх, президент, парламент, уряд, чиновництво) і заробляє цим гроші, і ті, хто підкоряється (усі інші). Ті, хто керує, - суб'єкт влади. Ті, хто підкоряється, -об'єкт влади.

За кількістю суб'єктів влади публічність може існувати у формі поліархії, олігархії, дуархії чи автархії (див. рис. 5.1.)

Поліархія - наявність великої кількості суб'єктів влади. Залежно від взаємовідносин держави і суспільства поліархія може існувати або у формі полікратії, або у формі охлократії. В умо­вах полікратії (влада багатьох) держава має відносну самостій­ність від суспільства, тоді як в умовах охлократії (влада натов­пу) вона такої самостійності не має. І якщо полікратія передба­чає лише підзвітність держави перед народом, то охлократія вже оперує категорією підконтрольності держави народу, тобто на­товпу. У кожної з форм поліархії є певні переваги і недоліки. Щодо недоліків, то тут вони очевидні: полікратія не дає змоги народу відстоювати свої права в період прийняття державою «непопулярних рішень», а охлократія призводить до процвітан­ня популізму і потурання інтересам натовпу. Переваги ж також очевидні: полікратія дозволяє державі «рятувати» народ іноді навіть усупереч його волі. Охлократія ж передбачає більш жорст­кий контроль народу над урядом. Як бачимо, будь-яка перевага

Глава 5. Держава

65

ПУБЛІЧНИЙ ВИМІР ДЕРЖАВИ
Дуархія		Поліархія				Олігархія			Автархія
		Полікратія	Охлократія			Соціальна		Особиста
		Функціональна			Монархія				Монократія
		Територіальна			Обмежена		Необмежена		Вождізм	Автократія
		Особиста

Рис. 5.1. Публічний вимір держави

полікратії може дуже швидко перетворитися на свою протиле­жність, тоді як будь-який недолік охлократії може бути викори­станий на користь народу, і навпаки.

Олігархія - наявність невеликої (три і більше) кількості суб'єктів влади. На нашу думку, олігархія є синонімом елітар­ного правління. Олігархія може бути особистою та соціальною. В умовах особистої олігархії існує невелика елітна група, що реально здійснює владу. Прикладами особистої олігархії були римські тріумвірати, латиноамериканські хунти, радянське по-літбюро. До сучасних особистих олігархій може бути віднесена Вища Рада Федерації Об'єднаних Арабських Еміратів. В умо­вах соціальної олігархії еліту складають певні соціальні верст­ви, класи тощо. Найвідомішими типами соціальної олігархії є аристократія (елітою виступає родова знать), мілітократія (елі­тою є військові), партократія (у суспільстві домінує партійна еліта), плутократія (елітою є найбагатші люди в суспільстві), технократія (елітою є технічні спеціалісти, менеджери тощо). Досить цікавими є такі типи соціальної олігархії, як мериток-ратія (влада достойних), тимократія (влада честолюбців) чи клептократія (влада крадіїв).

Дуархія - наявність двох суб'єктів влади. Найпоширені­шими типами дуархії є особиста дуархія (правління двох осо­бистостей, що дублюють одне одного), територіальна дуархія

5 Теорія держави і права

66

РОЗДІЛ 2. СУСУПІЛЬСТВО, ДЕРЖАВА І ПРАВО

(правління двох володарів певних країн) та функціональна дуархія (правління двох особистостей, різні функції яких до­зволяють їм доповнювати одне одного). Прикладами особис­тої дуархії є спільне правління Петра І та Івана V у Московсь­кому царстві або спільне правління Президента Франції та єпископа Урхельського в сучасному Принципаті Андорра. Прикладами територіальної дуархії є спільне правління Да­нила Галицького та його брата Василька Волинського в рам­ках єдиного Галицько-Волинського князівства чи правління Октавіана та Антонія в Римській республіці. Прикладами фу­нкціональної дуархії є Хазарський каганат (світську владу реалізовував цар-бек, а релігійно-духовну - каган), середньові­чна Японія (світська та військова влада зосереджена в руках сьогуна, а релігійно-духовна - у руках мікадо-імператора), Священна Римська імперія (світська влада - у руках імпера­тора, а релігійна - у руках Папи).

Автаркія - наявність одного джерела влади. Характерни­ми типами автархії є монархія (спадкова автархія) та монокра-тія (виборна автархія).

Територіальна організація - факт проживання людини на території держави. Територія держави визначається її кордона­ми. За територіальною ознакою держава може бути власне дер­жавою (Україна) чи державоподібним утворенням (Ватикан). Територіальна організація держави пов'язана з юрисдикцією або тими повноваженнями, які вона поширює на свою територію. Власне держава поширює свою юрисдикцію на свою територію. Державоподібне утворення ж може мати ширшу або вужчу юрис­дикцію, ніж державні кордони. Так, влада Папи Римського, його юрисдикція поширюється на віруючих-католиків усього світу, а не обмежена лише територією Ватикану. Власне ж держава може бути централізованою (унітарна держава, імперія) чи децентра­лізованою (федерація, державоподібні об'єднання).

Наявність системи податків і зборів - засобів, призначе­них для утримування публічної влади. За цією ознакою держа­ва може бути власне державою чи державоподібним утворен­ням. Це пов'язано з тим, що податки як обов'язкові платежі притаманні лише власне державі (наприклад, Швеція). Проте є утворення, які не знають таких обов'язкових платежів, напри­клад Запорізька Січ. Так, у її рамках існували своєрідні митні збори за проїзд територією Запоріжжя, проте це були саме збори, а не податки. Коли ж запорожці збиралися в похід, вони збира­ли добровільні пожертвування.