Глава 6. Право

85

Невизнання експлуатації в умовах соціалізму не заперечу­вало попереднє твердження. Так, комуністична мораль зводила­ся до принципу: моральними є все те, що корисне, вигідне для побудови комуністичного суспільства.

Біхевіористичний підхід зводив соціальне регулювання ви­ключно до:

• впливу тих чи інших правил, встановлених або визнаних су­спільством, державою чи колективом, на поведінку людини;

• встановлення меж цієї поведінки;

• урахування різних чинників, що визначають поведінку лю­дей.

У руслі кібернетичного підходу соціальне регулювання ви­значається як вплив на суспільні відносини, соціальні процеси та системи, що надають об'єкту регулювання певні характерис­тики і параметри.

Об'єкту регулювання надається заздалегідь заданий соціаль­но-необхідний, бажаний стан, що визначається правилом (нор­мою). І, якщо виявляється, що об'єкт регулювання не отримав, не набув цього стану, відхилився від нього, вживаються додатко­ві заходи, щоб втримати зазначений об'єкт від відхилення, пове­рнути в необхідне русло. Процес контролю за станом суспіль­них відносин, соціальних процесів та систем і повернення їх у заздалегідь заданий правилом (нормою) стан називається зворо­тним зв'язком.

Зворотний зв'язок передбачає наявність даних про стан об'­єкта регулювання, аналіз цих даних, своєчасне визначення необ­хідних заходів (засобів) додаткового впливу, повернення об'єкта в заданий стан.

Як бачимо, кібернетичний підхід стає корисним для розумін­ня регулятивної ролі права. Наприклад, конкретне правове пра­вило, що встановлює дисциплінарну відповідальність на вироб­ництві за прогул чи запізнення, має за мету стабілізувати певну систему трудових відносин. У разі коли виявляється, що відпо­відний наказ директора підприємства не досягає мети - пору­шення трудової дисципліни триває, тоді з'являється необхідність або посилити дисциплінарну відповідальність, або ж з'ясувати, чи можна виключно правовими заходами в цій ситуації посили­ти трудову дисципліну. Можливо, все обумовлене поганим ста­ном роботи громадського транспорту? Тоді заходи, що слід здій­снити (зворотний зв'язок), мають носити організаційно-техніч­ний характер.

86

РОЗДІЛ 2. СУСУПІЛЬСТВО, ДЕРЖАВА І ПРАВО

Способи та форми вираження соціального регулювання. Со­ціальне регулювання знає найрізноманітніші, у тому числі й ек­зотичні, способи впливу на учасників суспільних відносин, на поведінку людей. Однак усі ці способи зводяться до трьох - спо­нукання, спонука, примус.

Спонукання - це метод соціального регулювання, за якого вплив звернено на суспільну чи індивідуальну свідомість, на су­спільну чи особисту психологію (почуття, звички, слова, емоції).

Вплив являє собою переконання в корисності, вигідності пев­ної поведінки, організації та характеру соціальних зв'язків, роз­поділу і здійснення тих чи інших соціальних ролей. Насильство та примус є відсутніми, діє авторитет (сила авторитету, а не авто­ритет сили). Такий метод був досить поширеним у первісному суспільстві та в тих ранньокласових і наступних суспільствах, де ще не було загострення класової, національної і релігійної боротьби, де суспільство об'єднували загальнонаціональні цінно­сті та ідеали.

Спонука - метод регулювання, за якого основою впливу є стимулювання, головним чином матеріальне.

Встановлена матеріальна чи інша вигода визначає соціально-необхідну, бажану поведінку. Соціальне регулювання засноване або на заохоченні в різних формах за відповідну поведінку, або ж на позбавленні відповідних майнових благ, привілеїв, вигід­них умов життєдіяльності.

Примус — спосіб впливу, коли соціально необхідна або ба­жана поведінка досягається чи забезпечується можливістю за­стосування насильства, спричинення людям, що відхиляються від встановлених правил поведінки, фізичних чи психічних страждань.

Той чи інший стан суспільства при цьому методі регулюван­ня досягається можливістю (загрозою) державного або суспіль­ного примусу, а в разі необхідності і реалізації цієї погрози.

Зрозуміло, що соціальне регулювання використовує або всі методи (відбувається їх переплетення), або їх різні комбінації чи поєднання, або ж маємо використання окремих методів.

Соціальне регулювання постає перед нами в різноманітних формах вираження - від правових (окремі закони чи кодекси) до моральних (кодекси честі, етика підприємництва); від естетич­них (мода, стиль) до організаційно-технічних (правила безпеки, стандарти); від централізованих (директиви, програми) до синер­гетичних (атрактори, біфуркації).