Глава 19. Право, законодавство, система

387

Приватне право - система норм, які регулюють відносини, засновані на приватних інтересах, незалежності та ініціативі ін­дивідуальних власників і об'єднань (корпорацій) у їх майновій діяльності та в особистих стосунках.

Публічне право - система правових норм, якими регулюють­ся суспільні відносини у сфері публічної влади.

На відміну від публічного права, яке регулює і захищає загальні (публічні) інтереси держави, приватне право спрямоване на за­хист приватних інтересів відповідно до принципів свободи та рівності всіх суб'єктів.

До приватного права належать цивільне, сімейне, банківське і трудове право тощо. До публічного права - конституційне, му­ніципальне, адміністративне, кримінальне, кримінально-процесу­альне, цивільно-процесуальне і фінансове право.

Звичаєве право - це сукупність звичаїв, що регулюють певну сферу суспільних відносин.

Прецедентне право - це сукупність юридичних прецедентів, що регулюють ту чи іншу галузь або підгалузь права.

Договірне право - це сукупність нормативних договорів, які регулюють певну сферу суспільних відносин.

Статутне право (інші назви - право законів, кодифіковане, декретне право) - це сукупність норм права, що закріплені в нормативно-правових актах, які регулюють певну галузь права.

Прикладом звичаєвого права є сукупність звичаїв, що ре­гулюють порядок поставки за договорами в рамках правил ШСОТЕКМ8. Прикладом прецедентного права є сукупність прецедентів, що регулюють відносини кримінального або по­даткового права, адже бути спеціалістом може лише той, хто знає ці прецеденти і займається виключно сферами криміналь­ного, цивільного або податкового права. Прикладом договір­ного права є міжнародне приватне право у сфері міжнародної купівлі-продажу товарів згідно з Віденською конвенцією 1980 року. Україні притаманне статутне право, яке спирається на галузі права, що закріплені в нормативно-правових актах (но­рми кримінального права, закріплені в Кримінальному кодек­сі України).

Структура системи права. Структура системи права форму­ється згідно з предметом (що саме регулюється правом) і мето­дом (як право регулює суспільні відносини) правового регулю­вання. Структура складається з норм права, що об'єднуються в інститути і субінститути права. У свою чергу інститути і субінс-титути права об'єднуються в галузі і підгалузі права.

25*

РОЗДІЛ 4. ТЕОРІЯ ПРАВА

Елемент структури	Система права
Основний	Галузь права	Галузь права	Галузь права	Галузь права

Факультативний

Підгалузь права

Підгалузь права

Підгалузь права

Підгалузь права

Основний

Інститут права

Інститут права

Інститут права

Інститут права

Факультативний

Субінститут права

Субінститут права

Субінститут права

Субінститут права

Основний

Норма права

Норма права

Норма права

Норма права

Рис. 19.1. Структура системи права

Основними структурними елементами системи права є нор­ми, інститути і галузі права. Факультативними - субінститути і підгалузі права (рис. 19.1).

Інститут права - група взаємопов'язаних норм права, що регулюють окремий вид суспільних відносин.

Правові інститути здійснюють комплексний вплив на пове­дінку фізичних та юридичних осіб у різних сферах суспільного життя. В цілому саме право, його інститут формується об'єктив­но, а однією з основних ознак останнього є тривалість існування. За певних обставин стабільний інститут права може оформи­тись у галузь чи підгалузь права, як це, наприклад, сталося з авторським правом. Саме останнє в умовах формування постін-дустріального суспільства перетворилося з інституту цивільного права на його підгалузь. Те ж саме сталося з правом соціально­го забезпечення, яке з інституту трудового права оформилося в самостійну галузь права.

Крім того, характерною ознакою інституту права є його функ­ціонування на основі певних, притаманних лише даному інститу­ту права принципів. Так, інститут виборчого права в демократич­ній державі побудований на засадах загального, прямого, рівного