Глава 25. Правове регулювання

529

3. визначають позитивну правову мотивацію;

4. передбачають підвищення позитивної активності;

5. спрямовані на упорядковані зміни суспільних відносин; ви­конують функцію розвитку соціальних зв'язків.

Таблиця 25.3. Класифікація правових стимулів

Ознака

Різновид

За галузевою належністю Конституційні

Цивільні

Екологічні Залежно від обсягу Основні

Часткові

Додаткові За часом дії Постійні

Тимчасові За змістом Матеріально-правові

Морально-правові За елементом структури норми Юридичний факт-стимул ^права Суб'єктивне право

Законний інтерес

Пільга

Заохочення

Правові стимули можуть класифікуватися за багатьма під­ставами (табл. 25.3). Так, за галузевою належністю вони мо­жуть бути конституційними, цивільними, екологічними тощо, залежно від обсягу - основними (суб'єктивне право), часткови­ми (законний інтерес) і додатковими (пільга). Досить цікавим є поділ правових стимулів за часом дії. У цьому випадку вони можуть бути постійними (таким стимулом є проголошене стат­тями 316 і 317 Цивільного кодексу України право власності на майно) і тимчасовими (таким стимулом є разова премія). Однією з найпоширеніших класифікацій визнається поділ правових сти­мулів за їх змістом на матеріально-правові і морально-правові. Прикладами матеріально-правових стимулів є зарплата, премія, нагородження цінним подарунком тощо. Прикладами ж мора­льно-правових стимулів є подяка, нагородження почесною гра­мотою, оголошення людиною року тощо.

Однак з погляду теорії держави і права найцікавішою є класи­фікація за елементом структури норми права на юридичний факт-стимул, суб'єктивне право, законний інтерес, пільгу і заохочення.

34 Теорія держави і права

530

РОЗДІЛ 5. ПРАВОВА ДІЯЛЬНІСТЬ

З погляду структури норми права юридичний факт-стимул виступає як гіпотеза.

У своїй діяльності люди враховують, що бажані чи небажані для них правові наслідки обумовлені певними юридичними фа­ктами. Тому в одних випадках вони прагнуть до виникнення юридичних фактів, а в інших же, навпаки, перешкоджають їх появі. Так, згідно зі статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХП від 5 листопада 1991 року для отри­мання пенсії за віком на загальних засадах чоловік не лише повинен досягти 60 років, а й пропрацювати не менше 25 років.

Унаслідок цього чоловік, що прагне отримати пенсію за віком, змушений узгоджувати свою поведінку із закріпленими в нормі юридичними фактами, насамперед враховувати необхідність на­копичення відповідного стажу. Таким чином, юридичний факт стимулює певну поведінку, виступаючи в ролі факта-стимулу.

Законний інтерес - це правовий дозвіл, у якому відсутні вказівки діяти чітко зафіксованим у законі чином і вимагати відповідної поведінки від інших осіб. На відміну від суб'єктив­ного права законному інтересу не відповідає юридичний обов'я­зок контрагента.

Правова пільга - правомірне полегшення стану суб'єкта, що дозволяє йому повніше задовольнити власні інтереси і виража­ється як у наданні додаткових особливих прав (переваг), так і у звільненні від обов'язків.

Суб'єктивне право, законний інтерес і пільга виражає можли­вість діяти і внаслідок цього є диспозицією.

Щодо заохочення, то воно є санкцією.

Правове заохочення - це форма і міра юридичного схвален­ня добровільної заслуженої дії, у результаті чого суб'єкт винаго­роджується, для нього наступають сприятливі наслідки.

Правові обмеження.

Правове обмеження - це правове стримування протизакон­ної акції, що створює умови для охорони і захисту інтересів контрсуб'єкта і суспільних інтересів.

Загальними ознаками правових обмежень є такі:

1) вони пов'язані з несприятливими умовами (загроза чи по­збавлення певних цінностей) для реалізації власних інтере­сів суб'єкта, адже спрямовані на їх стримування і одночасно на задоволення зацікавленості протилежної сторони та сус­пільства в охороні та захисті;