Глава 21. Правотворчість

447

така ситуація, яка склалася в СРСР на початку 1960-х років, коли наказували саджати кукурудзу у всіх регіонах країни (навіть за Полярним колом), не враховуючи думки аграріїв, які зазначали, що далеко не всі регіони держави можуть виро­щувати цю культуру.

Принцип використання правового досвіду - будь-який но­вий нормативний акт має спиратися на вже відомий позитивний досвід держави і цивілізації в цілому.

Спроба обійти цей принцип може призвести до хаосу, як це сталося в перші роки радянської влади, коли було зламано існу­ючий державний апарат і правову систему. Врешті-решт в СРСР відмовилися від вульгарного правового нігілізму і почали засто­совувати той досвід, що вже накопичила цивілізація.

В Україні прикладом використання правового досвіду може служити той факт, що для проведення судової реформи країна звернулася до досвіду ФРН, який передбачає певну децентраліза­цію судової системи і створення спеціалізованих судів.

Принцип демократизму виражається в безпосередній участі населення в правотворчому (насамперед, законотворчому) про­цесі шляхом використання форм безпосередньої правотворчос-ті (референдум, плебісцит, народна ініціатива). Також є можли­вою така форма участі населення, як попереднє обговорення за­конопроекту в засобах масової інформації. Різні форми безпосе­редньої демократії сприяють подоланню бюрократизму та най­повніше враховують інтереси населення.

Зв'язок із практикою. Звісно, можна прийняти нормативно-правовий акт, який би закріплював право громадян сучасної України щороку відпочивати за рахунок держави у будь-якому місці земної кулі. Однак практика показує, що таке неможливо, адже Україна не може собі дозволити фінансувати такий відпо­чинок. Крім того, зв'язок з практикою означає, що нормативно-правові акти слід приймати для врегулювання існуючих у суспіль­стві відносин.

Правотворчість може існувати як правотворчість компетент­них державних органів, безпосередня правотворчість народу і санкціонування норм, при якому процес їх створення проходить поза державою.

Виходячи з особливостей юридичної природи процесу ство­рення норм права різними органами держави правотворчість компетентних органів держави може виражатися у формі за­конотворчості і підзаконної правотворчості.

448

РОЗЛІЛ5. ПРАВОВА ДІЯЛЬНІСТЬ

У свою чергу підзаконна правотворчість може існувати як:

1. правотворчість вищих органів державної влади (уряду, глави держави);

2. правотворчість центральних органів державної влади (мініс­терств, відомств, агенцій, державних комітетів, служб тощо);

3. правотворчість регіональних і місцевих органів державної влади (губернаторів, місцевих рад народних депутатів тощо);

4. локальна правотворчість, яка функціонує на державних під­приємствах, в установах та організаціях.

Прикладом законотворчості є прийняття Закону про держав­ний бюджет України на 2005 рік. Підзаконна правотворчість ви­щих органів державної влади виражається у прийнятті Президен­том України нормативних указів (наприклад, Указ Президента України № 389/2003 від 5 травня 2003 року «Про надбавки вій­ськовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрі­шніх справ України, Державного комітету у справах охорони дер­жавного кордону України та Управління державної охорони України за безперервну службу») або у прийнятті Кабінетом Мі­ністрів України постанов (наприклад, Постанова Кабінету Мініст­рів України № 655 від 5 травня 2003 року «Деякі питання розви­тку інноваційної інфраструктури в Україні та напрями діяльнос­ті Української державної інноваційної компанії у 2003 році»).

Підзаконна правотворчість центральних органів державної влади виражається у створенні відповідних інструкцій (напри­клад, Інструкція з оформлення дозволів на імпорт, затверджена Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інте­грації України № 52 від 6 березня 2003 року) або нормативних наказів (наприклад, Наказ Міністерства аграрної політики Укра­їни № 9 від 5 січня 2002 року «Про сприяння проведенню у 2002 році виборів народних депутатів України, депутатів місце­вих рад, сільських, селищних і міських голів»).

Підзаконна правотворчість регіональних і місцевих органів державної влади виражається у створенні рішень та розпоряджень (наприклад, розпорядження мера м. Сум № 860-р від 25.11.2003 року, спрямоване на боротьбу з боржниками за квартплату та ко­мунальні платежі). Прикладом локальної правотворчості є різно­го роду нормативні накази, статути тощо (наприклад, Статут наці­ональної академії наук України від 5 квітня 2002 року).

Безпосередня правотворчість народу (рішення, прийняті на референдумі), як правило, виражається у затвердженні на рефе­рендумах конституцій країни або у зміні існуючого державного ладу. Так, наприклад, у XX столітті на референдумах були за-