Глава 13. Політико-державний режим

245

дян, соціального миру тощо, її невтручання у справи грома­дянського суспільства, економічні, соціальні і духовно-мора­льні процеси;

5. поділ влади, створення механізму стримувань і противаг як умови ефективного контролю громадян над державою, запо­бігання зловживанню владою;

6. обмеження влади більшості над меншістю, забезпечення ін­дивідуальної та групової автономії і свободи. Меншість зо­бов'язана підкорятися більшості лише в чітко окреслених питаннях, за межами яких вона є повністю вільною. Мен­шість має право мати власну думку і відстоювати її в рамках закону, незважаючи на прийняті більшістю рішення.

Питання для самоконтролю

1. Що таке демократія?

2. Що входить до прямої демократії?

3. Які існують економічні передумови демократії?

4. Які існують політичні передумови демократії?

5. Які існують ідеологічні передумови демократії?

6. Які існують державно-правові передумови демократії?

7. Що означає плюралізм думок?

8. Що таке свобода для засобів масової інформації?

9. Що висуває на перше місце ліберально-демократичний режим? 10. Що висуває на перше місце соціал-демократичний режим?

§ 3. Ліберальний режим Поняття і ознаки ліберального режиму.

Лібералізм - це громадсько-політична та ідеологічна течія, що ставить собі за мету звільнення суспільства від пут держави, а особистість - від тиску авторитарного колективізму.

Ліберальному політичному режиму притаманні такі ознаки:

1. Взаємовідносини між владою і народом характеризують­ся взаємною критикою.

2. Основним типом правового регулювання є принцип «Дозво­лено все, крім насильницького повалення існуючого ладу». На­слідком цього є дозвіл створення будь-якої організації, крім тих, що прагнуть повалити існуючий лад насильницьким шляхом.

246

РОЗДІЛ 3. ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ

3. Індивід є первинним та реальним порівняно з суспільст­вом та його інститутами; індивідуальні потреби та права є при­родними, а отже, домінуючими над колективними і загальними правами та інтересами.

4. Усі свої закони і цінності (у тому числі мораль) людина створює сама, а тому в них немає заздалегідь закладеного статусу об'єктивної істини чи абсолютного добра. Об'єктивними є лише ті закони, що відображаються в раціональній свідомості індиві­да у вигляді наукових фактів.

5. Свобода особистості відносно всіх суспільних інститутів, відповідальність особи як перед собою, так і перед суспільством.

6. Відмінність та відокремленість кожної людини від інших людей є безумовними та первинними, а будь-який зв'язок та схо­жість з іншими - умовними та вторинними.

7. Визнання суспільством і державою права всіх людей на самореалізацію.

3. Поєднання принципів індивідуалізму та гуманізму.

4. Свобода від обмежень з боку держави.

10. Ототожнення свободи і приватної власності.

11. Процеси перетворення торкаються виключно політичних аспектів суспільного устрою.

Прикладами ліберальних політичних режимів були Іспанія в 1974-76 рр., коли обов'язки прем'єр-міністра виконував К. Аріас Наварро; КНР 1987-89 рр., коли генеральним секретарем КПК був Чжао Цзіян; Південноафриканська республіка 1978-84 рр. під час президентства П.В. Боти; СРСР 1988-89 рр., коли гене­ральним секретарем КПРС був М.С. Горбачов.

Приклад 13.3

С. Хантінгтон про сутність лібералізації

Ліберальні реформатори схильні були розглядати лібералізацію як спо­сіб роззброїти опозицію своєму режимові, не демократизуючи сам режим повністю. Вони готові були пом'якшити репресії', відносити деякі громадянські свободи, послабити цензуру, дозволити більш широке обговорення питань за­гального значення і надати громадянському суспільству - асоціаціям, церкві, спілкам, діловим організаціям - більше простору для ведення справ. Однак лібералізатори не хотіли проводити змагальні вибори з повною участю насе­лення, які могли б позбавити влади правлячого лідера. Вони хотіли створити більш м'який, добрий, безпечний та стабільний авторитаризм, не змінюючи кардинально характер системи.

Джерело: Хантингтон С. Третья волна. Демократизация в конце XX

века. - М.: РОССПЕН, 2003. - С. 142.