Глава 21. Правотворчість

457

Існує три види термінів, які вживаються в юриспруденції: загальновживані (споруда, навколишнє середовище тощо), спеці­ально-технічні (депозит, безробітний, страйк) та спеціально-юри­дичні (колективний договір, юридична особа тощо).

Юридичні конструкції - це чіткі, відпрацьовані наукою та законодавчою діяльністю, перевірені практикою, типізовані схе­ми правовідносин.

Відпрацьованість цих конструкцій є показником досконало­сті законодавства. Прикладом таких юридичних конструкцій є «необхідна оборона», «суб'єктивні права», «дійове каяття» тощо.

Форма нормативно-правового акта стосується:

• способів викладення (абстрактний і казуїстичний);

• формулювання заголовків статей і частин тексту;

• юридичного стилю;

• юридичної мови.

Абстрактний спосіб викладення характеризується тим, що ознаки явищ, незважаючи на їх різноманітність, викладаються в загальному вигляді і виражаються абстрактними поняттями.

Казуїстичний спосіб викладення, навпаки, характеризується врахуванням індивідуальних ознак явищ, їх видів та фактів; називаються ті чи інші випадки — казуси.

До формулювання заголовків статей і частин тексту, юри­дичного стилю і юридичної мови висуваються такі вимоги:

• логічна послідовність викладу;

• відсутність протиріч усередині нормативного акта і, у цілому, у системі законодавства;

• компактність нормативного матеріалу;

• ясність і доступність мови закону;

• точність і визначеність формулювань і термінів, уживаних у законодавстві;

• усунення множинності нормативних актів з однієї проблеми.

Відступ від зазначених вимог може призвести до юридичних помилок власне юридичного (прийняття декларативних норм, тобто їх незабезпеченість матеріальними ресурсами та необхід­ними юридичними засобами тощо), логічного (тавтологія - по­вторення одного терміна в іншому чи визначення одного невідо­мого терміна через інший невідомий тощо) чи граматичного (на­явність громіздких конструкцій, що ускладнюють розуміння смислу нормативно-правового акта) плану.

458

РОЗДІЛ 5. ПРАВОВА ДІЯЛЬНІСТЬ

Питання для самоконтролю

1. Що таке юридична техніка?

2. Що таке законодавча техніка?

3. Що таке правозастосовча техніка?

4. Що таке інтерпретаційна техніка?

5. Що таке юридична термінологія?

6. Що таке юридичні конструкції?

7. Чим характеризується абстрактний спосіб викладення?

8. Чим характеризується казуїстичний спосіб викладення?

Завдання для дискусії

Проаналізуйте за завданням викладача тексти нормативно-пра­вових актів і знайдіть існуючі в них прогалини в законі.

Глава 22

Реалізація і тлумачення права

1. Тлумачення права.

2. Реалізація і застосування права.

3. Юридичні колізії і способи їх розв'язання.

§ 1. Тлумачення права Поняття і види тлумачення

Тлумачення права - це інтелектуально-вольова діяльність зі встановлення справжнього змісту правових актів з метою їх реалізації й удосконалення.

Мета тлумачення полягає в тому, щоб з'ясувати точний зміст юридичних правил, правових розпоряджень, що містяться в нор­мативно-правових актах.

Об'єктами тлумачення виступають юридичні нормативні акти як письмові акти-документи, що містять норму права.

Процес тлумачення складається з двох стадій - з'ясування і роз'яснення. Тлумачення як інтелектуально-розумовий процес, спрямований на пізнання юридичної норми, називається з'ясу­ванням. З'ясування - тлумачення для себе. У тому випадку, коли суб'єкт тлумачення в тій чи іншій формі виражає результати з'ясування для інших осіб, має місце роз'яснення.

Існує три класифікації тлумачення - за суб'єктами, сферою дії та обсягом (див. табл. 22.1).

Тлумачення за суб'єктами може бути офіційним і неофі­ційним. У свою чергу, офіційне тлумачення може бути легаль­ним, автентичним і правозастосовчим.

Легальне - тлумачення вищих судових органів. В Україні такими органами є Конституційний Суд та Верховний Суд Укра­їни. Згідно зі ст. 147 ч. 2 Конституційний Суд України дає офі­ційне тлумачення Конституції України та законів України. Щодо Верховного Суду України, то він дає керівні роз'яснення стосов­но законодавства. Таким чином, тлумачення Конституційного Суду та Верховного Суду України є легальним.

460

РОЗЛІЛ5. ПРАВОВА ДІЯЛЬНІСТЬ

Таблиця 22.1. Класифікація видів тлумачення

Підстава для класифікації

Вид тлумачення

Підвид тлумачення

За суб'єктами

За сферою дії За обсягом

За способами

Офіційне

Неофіційне

Нормативне

Казуальне

Буквальне

Розширювальне

Обмежувальне

Граматичне

Логічне

Систематичне

Спеціально-юридичне

Історико-політичне

Цільове

Функціональне

Легальне

Автентичне

Правозастосувальне

Буденне

Професійне

Доктринальне

Автентичне - тлумачення органу, що видав акт. Автентич­не тлумачення може давати Верховна Рада України, Президент України та інші правотворчі органи.

Правозастосувальне - як правило, це тлумачення правоза-стосовчих органів. Суди загальної юрисдикції під час другої стадії правозастосування, тобто формування юридичної основи справи, здійснюють такі правозастосовчі дії: вибір юридичної норми, що підлягає застосуванню; перевірка дійсності норми і її дія в часі, у просторі і за колом осіб; перевірка правильності тексту норма­тивно-правового акта; з'ясування змісту норми права за допомо­гою певних способів тлумачення.

Неофіційне тлумачення пов'язане з тим, що будь-хто може тлумачити закон. Відмінність між цим тлумаченням та офіцій­ним полягає в тому, що неофіційне тлумачення не має юридич­ної сили. Неофіційне тлумачення може бути буденним, профе­сійним і доктринальним.

Буденне - тлумаченням займається будь-який суб'єкт права.

Професійне - тлумачення дають фахівці-юристи.