§ 4. Теорії про иілі і завдання держави

Теорія держави загального благоденства. Криза 1929-33 рр. змусила суспільство відмовитися від ліберальних поглядів на державу як на своєрідного «нічного сторожа», що не втручаєть­ся в суспільне життя, крім випадків правопорушень.

Стало очевидним, що ринкова стихія не зможе бути ефектив­ним регулятором. Саме необхідність покладення на державу завдання стати регулятором економічних відносин і викликала до життя концепцію держави загального благоденства.

Глава 7. Філософія держави

115

її основи сформулював у 1930-ті роки Д. Кейнс. Згодом його погляди були розвинуті в працях таких авторів, як Д. Мюрдаль, А. Пигу, К. Боулдинг, В. Мунд, Дж. Стречі та ін.

Зміст даної теорії полягає в тому, що держава стала надкла­совою, виражає інтереси всього населення, забезпечує благоденст­во усім. Базою цієї теорії послужили безумовні успіхи розвину­тих країн у здійсненні великих державних програм у культур­ній, соціальній та інших сферах, у забезпеченні високого рівня життя населення. Теорія підкреслювала цінність кожної людсь­кої особистості і ставила її інтереси в центр діяльності держави.

Прихильники цієї теорії вважали, що репресивно-каральні функції держави відмирають унаслідок розширення соціально-економічних функцій: державного регулювання економіки, со­ціальних послуг (культурно-освітня функція, охорона здоров'я, пенсійне забезпечення тощо).

Своє соціальне призначення така держава реалізує шляхом:

• націоналізації найважливіших галузей промисловості;

• впливу на ринок шляхом політики цін, державних замов­лень, інвестицій, кредитної політики тощо;

• проектування соціально-економічного розвитку;

• здійснення широкої політики соціальних послуг, соціально­го страхування і забезпечення, підтримки високого рівня за­конності, допомога малозабезпеченим верствам населення;

• захисту працівників від надмірної експлуатації з боку робо­тодавців.

Позитивним у теорії держави загального благоденства було те, що вона обґрунтовувала пріоритет загальнолюдських ціннос­тей, інтереси та права людини. Недоліком було те, що «загальне благоденство» забезпечувалося внаслідок перенесення центру експлуатації на напівколоніальні держави і на держави, що роз­виваються, рівень життя населення в яких є досить низьким, а його значна частина живе на рівні злидарства.

Теорія соціальної держави. Достатньо близькою до теорії держави загального благоденства є теорія соціальної держави. Уперше поняття «соціальної держави» ввів німецький державо-знавець X. Хеллер. Потім прихильниками цієї теорії стали Дж. Роулз, К. Арндт, Д. Клінк, К. Хессе, X. Цахер, Г. Хартвих, В. Бабкін, О. Скрипнюк, В. Четверний та ін.

Основною причиною соціальних конфліктів з погляду теорії соціальної держави є розрив у рівні прибутків, високий відсоток населення, що проживає нижче рівня бідності. Для досягнення соціальної гармонії держава разом із профспілками здійснює пе-

8*

116

РОЗЛІЛ 2. СУСУПІЛЬСТВО, ДЕРЖАВА І ПРАВО

рерозподіл прибутків населення від багатих та середніх верст до незаможних.

Як зазначає один з основоположників теорії соціальної дер­жави X. Цахер, термін «соціальна» означає, що держава несе відповідальність за існування суспільства¹. Це держава, яка до­помагає слабким і намагається впливати на розподіл матеріаль­них благ у дусі справедливості, щоб забезпечити кожній людині гідне її існування. Суттєве уточнення у визначення зазначеного терміну вніс Г. Хартвих: «Соціальна держава означає державу, яка отримала можливість на правовій основі розв'язувати за­вдання планування, поділу, організації індивідуального та соціа­льного життя»².

Питання для самоконтролю

1. Що складає зміст теорії держави загального благоденства?

2. Що стало базою для утворення теорії держави загального благоденства?

3. Які риси теорії держави загального благоденства є позити­вними?

4. Які недоліки існували в практичній реалізації теорії дер­жави загального благоденства?

5. Хто був прихильником теорії держави загального благо­денства?

6. Хто був прихильником теорії соціальної держави?