Глава 1. Предмет теорії держави і права

19

гетичнии зміст стосовно тих чи інших аспектів держави або пра­вової системи. Теоретичні постулати можуть використовувати­ся різними соціальними верствами або для критики чи знищен­ня існуючих інститутів держави і права, або для їх підтримки, виправдання, розвитку.

Питання для самоконтролю

1. Які функції виконує теорія держави і права?

2. Що таке доктринальні визначення?

3. Що таке легальні визначення?

Завдання для дискусії

1. Прокоментуйте китайське прокляття та слова Ф. Тютчева. Що, на вашу думку, є більш правильним?

2. Які, на ваш погляд, перспективи розвитку інституту глави дер­жави в Україні?

20 Г л а в а 2

Науковий статус теорії держави і права

1. Теорія держави і права в системі наук.

2. Теорія держави і права в системі соціальних наук.

3. Теорія держави і права в системі юридичних наук.

§ 1. Теорія держави і права в системі наук

Система наук. Теорія держави і права існує і розвивається як один із найважливіших компонентів складної та цілісної систе­ми наук (див. табл. 2.1).

Цілісність і єдність духовного і матеріального світу обумовили єдність усіх наук. Наука має чотири об'єкти дослідження: природу, суспільство, людину та техніку. Згідно з цим усі науки поділяють­ся на природничі (фізика, хімія, біологія), соціальні (соціологія, істо­рія, юриспруденція, політологія, економічна теорія), гуманітарні (пси­хологія, формальна логіка, педагогіка, мистецтвознавство) та технічні (електроніка, біотехнологія, радіотехніка). Однакове відношення до зазначених об'єктів має філософія та математика. Остання тому, що вона вивчає кількісну основу, яка притаманна всім явищам навколишнього світу. Між соціальними (досліджують життя лю­дей у суспільстві), гуманітарними (досліджують людську природу, духовність), природничими (спрямовані на розкриття таємниць природи) та технічними (спрямовані на пошук нових можливос­тей техніки) науками існує певна взаємодія. Саме тому до розробки потужних природничих проблем слід залучати не лише представ­ників природничих наук (фізика, біологія, хімія тощо), а й предста­вників соціальних наук (юристів, економістів, соціологів, істориків, політологів) та філософів і психологів. Це можна пояснити тим, що саме на стику різних наук проводяться плідні дослідження як фу­ндаментального, так і прикладного характеру.

Особливо тісний взаємозв'язок існує між соціальними наука­ми, які тією чи іншою мірою стикаються з питанням про держа­ву і право, їхню роль і місце в житті суспільства. Звідси і тісний взаємозв'язок теорії держави і права з політологією, соціологі­єю, історією тощо.

Глава 2. Науковий статус теорії держави і права 21

Таблиця 2.1. Система наук

Науки

Об'єкт науки

Приклади

Природничі світ ПРИРОДИ Фізика, хімія, біологія

Технічні світ ТЕХНІКИ Електроніка, радіотехніка, біотехнологія,

робототехніка

Гуманітарні світ ЛЮДИНИ Мистецтвознавство, психологія,

педагогіка

Соціальні світ СУСПІЛЬСТВА Юриспруденція, соціологія, політологія,

історія

Теорія держави і права входить до системи юридичних наук.

Саме ж система юридичних наук складається з чотирьох блоків - історико-теоретичні, галузеві і спеціальні юридичні на­уки, міжнародне право.

Теорія держави і права і філософія. Предметом філософії є загальне, тобто все те, що стосується всіх об'єктів, явищ, предме­тів, процесів навколишнього світу. Філософія вивчає найзагаль-ніші закономірності розвитку природи, суспільства та мислен­ня. На відміну від філософії теорія держави і права досліджує лише закономірності розвитку суспільства в умовах його держа­вно-правових форм існування. Вирішуючи свої власні питання, теорія держави і права спирається на висновки філософії, черпа­ючи з неї свої власні ідеї. Філософські уявлення (наприклад, про те, яким має бути ідеальне суспільство) значною мірою ви­значають висновки державознавців та правознавців про конкре­тні державно-правові явища, про державу і право в цілому.

Слід також мати на увазі, що протягом більш ніж двох ти­сяч років філософія вирішує одне з основних питань: що є пер­винним - матерія чи свідомість? Прихильників первинності ма­терії називають матеріалістами, а свідомості - ідеалістами. Ме­тодологічним фундаментом матеріалістів є діалектика, а ідеалі­стів - метафізика. Між цими методологіями також ведеться бо­ротьба. Вітчизняній теорії держави і права властива орієнтація на матеріалістичний підхід, згідно з яким сутнісні, глибинні характеристики держави і права визначаються, врешті-решт, економікою, наявними формами власності.

У зв'язку з цим основним методом пізнання є діалектич­ний метод, який полягає в дослідженні наукою свого предмету за допомогою трьох законів діалектики:

1. Перехід кількісних змін у якісні. Так, наприклад, збіль­шення атомів ртуті може призвести до появи золота.

22 РОЗДІЛ 1. МЕТАТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА

2. Закон єдності і боротьби протилежностей. Існують дві протилежності - Добро і Зло. Між ними точиться запекла бороть­ба. Якщо перемагає Зло і Добро зникає, то і Зло втрачає свої якості, адже вони виявляються лише за умови наявності Добра. Так, діти, що живуть в умовах постійної війни (Зло) не можуть уявити собі мирне співіснування (Добро). І хоча при цьому вони живуть в умовах війни всіх проти всіх, вони цього не розуміють, тоді як дорослі пам'ятають часи, коли зазначеної війни (Зла) не було. Порівнюючи війну з попереднім мирним співіснуванням, вони чітко розрізняють Добро (мир) і Зло (війну). Не може існу­вати Добра без Зла і Зла без Добра - ось у чому виявляється їхня єдність.

3. Закон заперечення заперечення. Дитина народжується (дру­ге заперечення) після зачаття (першого заперечення).

Крім того, теорія держави і права спирається на синергети­ку (від грец. «синергетикос» - спільний, узгоджено діючий) -науку про самовільні, випадкові процеси, які самі по собі органі­зуються. Вона, як правило, використовує апарат фізичних і мате­матичних методів дослідження.

Коли синергетика вперше почала використовуватися при дослідженні соціальних і природних явищ, під нею розуміли виключно сферу наукових досліджень, метою яких було вияв­лення загальних закономірностей в процесах утворення, сталос­ті та ліквідації упорядкованих часових і просторових структур в складних (нерівноважних) системах різної природи - соціаль­них, фізичних, біологічних тощо. Тут «спільна, узгоджена дія» може бути як наслідком самоорганізації (у результаті розвитку власних нестійких елементів системи), так і результатом виму­шеної організації внаслідок зовнішнього впливу.

На сьогодні ж зрозумілим є той факт, що і в останньому ви­падку досліджується саме процес самоорганізації (наприклад, «Самоорганізація соціальних, економічних та історичних проце­сів»), адже будь-яку вимушену зовнішніми чинниками організа­цію можна описати в рамках синергетики (тобто з погляду са­моорганізації), якщо розглядати зовнішні чинники як частину нової, більш повної системи.

Обґрунтуванням необхідності синергетичних досліджень є той факт, що кооперація багатьох підсистем будь-якої системи під­порядковується єдиним принципам незалежно від природи під­систем. Пізнання цих принципів дозволяє по-новому підійти і до проблеми раціонального управління розвитком складних систем (у тому числі держави). З погляду синергетики, не можна,