§ 2. Теорії про походження держави

Патріархальна теорія. Суть теорії полягала в тому, що держава виникає з патріархальної внаслідок її зростання: родина —» су­купність родин (селище) -> сукупність селищ (держава). Глава ж патріархальної родини (патріарх) стає главою держави - мо­нархом. Таким чином, його влада є проводженням влади батька, сам же монарх є батьком для всіх своїх підданих.

Усе це можна пояснити, якщо проаналізувати погляди осно­воположників теорії (Арістотеля, Конфуція, Р. Фільмера та М. По-кровського).

Так, Арістотель називав людину політичною твариною, що всту­пає у відносини з людьми з метою виживання. Відбувається об'єд­нання родин. Розвиток цих родин у результаті розмноження при­зводить до утворення селищ, їхнє ж об'єднання утворює державу¹.

На думку китайського філософа Конфуція, держава повинна спиратися не на безликий та всеохоплюючий закон, не на сва­вілля тирана, а на мудрість доброзичливого правителя (батька) та його талановитих і гідних помічників (старших дітей)².

У 1642 році англійський філософ Р. Фільмер написав робо­ту «Патріархія, або Захист природного права королів». У ній цей завзятий прихильник необмеженої королівської влади на­магався, посилаючись на Біблію, довести, що Адам отримав вла­ду від Бога, потім передав цю владу своєму сину - патріарху, а той уже своїм нащадкам - королям³.

Відомий російський історик М. Покровський також вважав, що найдавніший тип державної влади розвинувся безпосеред­ньо від влади батьківської⁴.

¹ Див.: Скакун О.Ф. Теориа государства и права: Учебник. - X., 2000. - С. 24.

² Див.: Мухаев Р.Т. Теория государства и права: Учебник для вузов. - М., 2001. - С. 79.

³ Див.: Вевгеров А.Б. Теория государства и права: Учебник для юридических вуаов. - 3-є изд. - М., 1999. - С. 43.

⁴ Див.: Теория государства и права: Учебник для вузов / Под ред. В.М. Коре- льского и В.Д. Перевалова. - 2-е изд., изм. и доп. - М., 2000. - С. 45.

Глава 7. Філософія держави

105

На нашу думку, саме з патріархальної теорії в Росії, Україні та інших республіках колишнього СРСР виросли патерналістсь-кі ідеї та віра в «доброго царя», «батька народів», вождя та над­людину, що здатна вирішити за нас усі проблеми.

Однак на невеликому просторі, у грецьких містах-полісах, об'єднання родин, на нашу думку, дійсно стало тим вирішаль­ним чинником виникнення держави, оскільки родина є найбільш ранньою з нині існуючих форм організації людей, розподілу та кооперації праці.

Теорія насильства. її прибічниками були К. Каутський, Є. Дю-ринг, Л. Гумплович, Леся Українка та ін.

Причину виникнення держави вони вбачали у військово-по­літичних чинниках - насильстві, завоюванні одних племен ін­шими. Для управління завойованими народами та територіями потрібний спеціальний апарат примусу. Ним і стає держава.

Це можна пояснити, якщо проаналізувати праці основополож­ників теорії насильства Л. Гумпловича та К. Каутського. Так, Л. Гумплович наприкінці XIX століття писав: «Історія не надає нам жодного прикладу, коли б держава виникала не за допомо­гою акту насильства, а якось інакше. Держава завжди була ре­зультатом насильства одного племені над іншим; воно виража­лося у завоюванні та підкоренні більш сильним чужим племе­нем більш слабкого вже осілого населення»¹.

Отже, прихильники теорії насильства стверджували, що пер­вісні племена, зустрічаючись між собою, воювали. Переможці перетворювались на панівну частину суспільства, утворювали державу та використовували державну владу для насильства над підкореними народами. Держава, на думку представників цієї теорії, виникала з сили, що була нав'язана суспільству ззовні, а класовий поділ суспільства мав етнічне або расове походження.

Як зазначав з цього приводу К. Каутський у своїй праці «Матеріалістичне розуміння історії», «плем'я переможців під­коряє собі плем'я переможених, присвоюючи собі всю їхню зем­лю, а потім змушує переможене плем'я систематично працювати на переможців, платити їм данину чи податки. У кожному ви­падку такого завоювання виникає поділ на класи, але не внаслі­док поділу общини на різні підрозділи, а внаслідок об'єднання в одну двох общин, одна з яких стає панівним, а інша - пригнобле­ним та експлуатованим класом, примусовий же апарат, що

¹ Цит. за: Венгеров А.Б. Теория государства и права: Учебник для юридичес-ких вузов. - 3-є изд. - М., 1999. - С. 45-46.

106

РОЗДІЛ 2. СУСУПІЛЬСТВО, ДЕРЖАВА І ПРАВО

створюється переможцями для управління переможеними, пере­творюється в державу»¹.

Як бачимо, К. Каутський також вважав, що держава не є ре­зультатом внутрішнього розвитку суспільства, а нав'язана йому ззовні сила; первісна племінна організація перетворюється на державну лише під зовнішніми ударами.

З одного боку, військово-політичні чинники суттєво вплину­ли на утворення варварських королівств готів, гунів, слов'ян, франків, вандалів та інших союзів племен. Однак інші держави майже не використовували ці чинники або ж вони були друго­рядними порівняно з соціально-економічними.

Теологічна теорія. Однією з найдавніших теорій, що намага­лася пояснити прогрес виникнення держави, була теологічна те­орія, її авторами були як середньовічні богослови Тертуліан, Аврелій Августин, Фома Аквінський, так і такі вчені XIX століт­тя, як Ж. де Местр.

Теологічна теорія наполягала на божественному походженні держави, державної влади, стверджувала і захищала тезу: «Вся влада від Бога». Незважаючи на свій релігійний зміст, ця теорія, що виникла ще в стародавній Юдеї, відбивала певні реалії, як-то: теократичний характер первинних держав (владу жерців, знач­ну роль храмів, поділ влади на релігійну і світську тощо).

Оцінюючи цю теорію, слід також мати на увазі, що освячення влади божественним началом (яке мало місце в первинних мі-стах-державах), надавало владі і авторитету, і безумовної обов'яз­ковості. Не випадково, що ця теорія домінувала в епоху Серед­ньовіччя, а в епоху Революцій її використовували для обґрунту­вання необмеженості влади монарха.

На сьогодні існує два варіанти сучасного звучання теологіч­ної теорії. Перший з них - це християнсько-демократична концепція держави, заснована на підкресленні унікальності та самоцінності будь-якої людини, поважанні її з боку держави, піклуванні кожного громадянина про суспільство, особу та дер­жаву, а також на допомозі з боку держави тим, хто самостійно не може себе забезпечити, - інвалідам, безробітним, особам по­хилого віку тощо.

Прихильниками цієї концепції були такі відомі особистості, як Папа Римський Лев XIII, Папа Римський Іван Павло II, росій­ські та українські політики В. Аксючиць, В. Борщев, О. Огород-ников, В. Савицький, Л. Черновецький, О. Чуєв, Г. Якунін та ін.

¹ Цит. за: Венгеров А.Б. Теория государства и права: Учебник для юридичес-ких вузов. - 3-є изд. - М., 1999. - С. 46.