Глава 16. Типологія держави: цивілізаш'йний підхід

307

Приклад 16.2

Л. Дюмон про теорію варн

Крім ієрархії «чистого/нечистого» в Індії існує й інша ієрархія, а саме: тра­диційна градація чотирьох варн, «кольорів» або станів, у рамках якої розрізня­ються чотири категорії: найвище знаходяться брахмани, або жерці, потім кшатрії, чи воїни, потім вайшТ, що у сучасному розумінні, найвірогідніше, є торговцями, і, нарешті, шудри, слуги або бідняки. Необхідно було б додати як п'яту категорію категорію недоторканних, що, однак, не включені до класичної класифікації.

Ієрархія і влада. У реальній градації статусів влада займає місце, яке теоретична ієрархія «чистого/нечистого» не передбачає. Так, у тому випадку, коли цар, що вживає в їжу м'ясо, знаходиться набагато вище, ніж торговець чи землероб-вегетаріанець, ієрархія є не лише додатковою, а й оспорюється. Таким чином, слід або визнати, що ідеологія «не працює» в «серединній зоні» ієрархії статусів, або ж припустити втручання зовнішнього чинника, що повинен урівноважити ієрархію після того, як визначені крайні точки.

Щоб розібратися в цьому, нам саме і слід звернутися до теорії варн. У рамках цієї теорії дві перші варни з самого початку розглядалися як «дві сили», які, будучи пов'язаними певним чином, повинні володіти світом; вона дозволяє цареві прилучитися якимось чином до вищого рангу, якому він служить. Таким чином, влада певним чином урівноважує чистоту на другорядних рівнях, залиша­ючись водночас підлеглою їй на вищому рівні або на рівні цілого.

Джерело: Дюмон Л. Ното ЬіегагсЬісиз // Сравнительное изучение

цивилизаций: Хрестоматия: Учеб. пособие для студентов вузов / Сост.

Б.С. Ерасов. - М.: Аспект Пресе, 1999. - С. 377.

Крім того, морально-ідеологічна основа державної влади по­лягає у припущенні, що для стабільності в державі насамперед потрібний високий моральний рівень підданих та самого держав­ця. При цьому найпершою чеснотою державця є здатність пра­вителя жити інтересами своїх підданих. Більше того, якщо цар дійсно розуміє свої інтереси і хоче правити довго, йому слід дія­ти за принципами Артхашастри (науки про політику): «Щастя царя - у щасті підданих, у користі підданих - його користь. Корисним для царя є не те, що йому приємно, а що приємно його підданим - у тому користь царю»¹. При цьому шляхом удоско­налення держави індуська цивілізація вбачала не вдосконален­ня зовнішніх форм, а удосконалення самої людини.

За формою правління держави індуської цивілізації можуть бути як монархіями (Непал), так і республіками (Індія, М'янма, Шрі-Ланка). За формою державно-територіального устрою вони можуть бути як федераціями (Індія, М'янма), так і унітарними

¹ Цит. за: Василевко И.А. Политическая глобалистика: Учеб. пособ. - М., 2000. -С. 133. 20*

308

РОЗДІЛ 3. ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ

державами (Непал, Шрі-Ланка). Проте політичний режим, який існує в цих країнах, можна визначити як ліберальний, що тяжіє як до демократії (Індія, Непал, Шрі-Ланка), так і до авторитари­зму (М'янма). Так, ліберальний режим в Індії ставить собі за мету пом'якшити національні, кастові, релігійні та інші супереч­ності, нейтралізуючи при цьому різні прояви сепаратизму в сус­пільстві.

Правова система більшою мірою тяжіє до індуського права, що входить до релігійної правової сім'ї. Проте в окремих краї­нах (наприклад, у Шрі-Ланці) спостерігається досить суттєвий вплив англо-американської правової сім'ї.

Держава ісламської цивілізації. Загалом ісламська цивілі­зація являє собою єдність трьох складових - арабомовної, ірано-мовної та тюркомовної частини населення світу, а також ще трьох порівняно самостійних регіонів, що розташовані в Південній та Південно-Східній Азії (Пакистан, Бангладеш, Індонезія, Малай­зія), Тропічній Африці (Еритрея і Сомалі, держави смуги Сахеля та Судану тощо) та на Балканах (у межах розселення албанців і мусульман-боснійців).

Державний режим, що існує в умовах ісламської цивілізації, є консервативним. Це, крім усього іншого, забезпечується тради­ційним укладом мусульманського суспільства, а, отже, здебіль­шого воно є легітимним навіть у випадках узурпації. Як приклад можна навести Іран, де курс реформ шаха Мохамеда Рези не ко­ристувався широкою підтримкою суспільства. Саме це призвело до узурпації влади, яку здійснив аятола Хомейні. Проте зазначе­на узурпація була сприйнята народом цілком позитивно.

Соціально-економічна основа державної влади враховує на­самперед форму правління. Так, в умовах монархії соціально-економічну основу державної влади утворює родоплемінна арис­тократія та мусульманське духовенство. Щодо республік, то со­ціально-економічну основу державної влади утворюють або ду­ховенство (ісламські республіки), або дрібна буржуазія (соціалі­стичні республіки), або ж союз великої й середньої буржуазії із земельною (Ліван, Єгипет) чи родоплемінною (Туніс, Ємен) арис­тократією.

Морально-ідеологічна основа державної влади спирається на ісламську ідеологію, яка уособлюється в мусульманській концеп­ції держави. Для неї характерними є такі риси:

1) відповідальність держави перед народом унаслідок того, що народ може вимагати від правителя діяти відповідно до іс­ламських канонів;