Державний вищий навчальний заклад

«Українська академія банківської справи

Національного банку України»

Кафедра міжнародної економіки

Контрольна робота з дисципліни «Міжнародні розрахунки та валютні операції»

Виконала: студентка

юридичного факультету

гр. ЗМП 11

Шифр 115371

Федорович О.В.

Перевірила: ст. викладач

Щербина Тетяна

Володимирівна

Суми 2012

Теоретична частина

1(22).Зовнішньоторговельна угода як база банківських розрахункових операцій……………………………………………………………………..3

2(62).Розрахунок кредитоспроможності позичальника при міжнародному кредитуванні…………………………………………………………………………...8

Практичні завдання……………………………………………………………12

1. Зовнішньоторговельна угода як база банківських розрахункових операцій

Зовнішньоекономічний договір (контракт) – матеріально оформлена угода двох або більше суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів та спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов’язків у зовнішньоекономічній діяльності¹.

Права та обов’язки сторін зовнішньоекономічної угоди визначаються правом місця її укладення, якщо сторони не погодили інше, і відображаються в умовах договору (контракту).

Зміст контракту становлять його умови, про які сторони домовилися в процесі укладення контракту та попередніх переговорів. Ці умови відбивають специфіку взаємовідносин сторін та їхні особливі вимоги до предмета і порядку виконання контракту. З огляду на це умови контракту можуть бути класифіковані за їх обов'язковістю для продавця і покупця та за їх універсальністю.

Місце виконання контракту визначається сторонами з урахуванням специфіки контракту та їх комерційної заінтересованості.

ЦІНА ТОВАРУ є однією із суттєвих умов контракту. Вона виражається числом грошових одиниць певної валюти за одну кількісну одиницю товару, указаного в контракті.

Ціни контрактів за узгодженням сторін фіксуються у валюті однієї з країн контрагентів або у валюті третьої країни. Для платежу, тобто для взаємних розрахунків між продавцем і покупцем, може бути обрана інша валюта, не та, у якій зафіксовані ціни.

УМОВИ ПЛАТЕЖУ визначають спосіб і порядок фінансових розрахунків і гарантії виконання сторонами взаємних платіжних зобов'язань. У сучасних умовах зовнішньоторговельної діяльності застосовуються два види платежів - готівкою і розрахунки при кредиті. До розрахунків готівкою належать розрахунки за допомогою чеків банківських переказів, акредитивів та інкасо.

Розрахунки чеками - це розрахунки з використанням письмових безумовних розпоряджень чекодавця платнику здійснити платіж зазначеної на чеку суми чекодержателеві (пред'явникові або конкретним особам і організаціям) готівкою або шляхом перерахування на рахунок власника чека в банку.

Розрахунки шляхом банківських переказів у міжнародній торгівлі відбуваються, як і у внутрішньому платіжному обороті, за допомогою платіжних доручень. Однак платіжні доручення міжнародного платіжного обороту підпорядковуються особливим міжнародним правилам. Вони відрізняються від внутрішніх платіжних доручень тим, що можуть бути виписані не тільки в національній, а й в іноземній валюті.

Банківський переказ - це розрахункова банківська операція, що здійснюється переведенням платіжного доручення від одного банку іншому. Платіжне доручення являє собою наказ банку, складений на підставі вказівок переказодавача - клієнта банку, адресований своєму банку-кореспонденту про виплату певної суми грошей переказоодержувачу (бенефіціару).

Платіжні доручення переказуються банками один одному поштою, телеграфом, телексом або з застосуванням інших засобів телетрансмісійного зв'язку. Виконання платіжного доручення в міжнародному обороті здійснюється доволі довго. Для переказодавача термін виконання платіжного доручення суттєвого значення не має. Вважається, що боржник своєчасно здійснив платіж, якщо він вчасно виписав платіжне доручення. Це означає, що загальний термін виконання платіжного доручення йде за рахунок кредитора.

Найпоширенішою формою платежу при розрахунку готівкою є акредитивна форма. Акредитив - це зобов'язання банку переказати на рахунок продавця гроші при наданні узгодженого з покупцем комплекту документів, що підтверджує поставки товару на умовах контракту. Відповідно до умов зовнішньоторговельного контракту покупець (імпортер) звертається в обслуговуючий його банк із проханням про відкриття акредитива на користь експортера указуючи при цьому суму і термін дії акредитива, його вид умови виплати експортеру коштів (як правило, це надання необхідної документації щодо товаровідвантажування) та інші умови. Відкриваючи акредитив, банк бере на себе зобов'язання зробити за дорученням клієнта і за його рахунок платежі в межах суми і на умовах, зазначених у дорученні. Акредитив відкривається на певний строк, але імпортер може продовжити його. Банк інформує експортера про відкриття на його користь акредитива і повідомляє всі необхідні умови. Виконавши їх, експортер одержує суму акредитива, а товарна документація пересилається банку імпортера і передається ним імпортеру.

При інкасовій формі розрахунків експортер після поставок товару передає в інкасуючий банк своєї країни комплект товарних документів із доданим до нього інкасовим дорученням.

Інкасо - це доручення продавця своєму банку одержати від покупця проти товарних документів гроші і перерахувати їх продавцю. Інкасуючий банк пересилає комплект документів банку платника, що, у свою чергу, подає їх імпортеру для перевірки. Якщо документи відповідають умовам контракту, імпортер підтверджує банку свою згоду на оплату поставлених товарів. Повідомлення про зарахування на кореспондентський рахунок банку експортера отриманої суми слугує підставою для розрахунків з експортером Для експортера інкасо часто виявляється неприйнятним через те, що він спочатку повинен відвантажити товар, а потім передати документи в банк і очікувати виконання покупцем своїх зобов'язань щодо оплати. Для зменшення ризику неплатежу при інкасовій формі розрахунків експортер повинен наполягати на наданні банківської гарантії платежу. Більшість зовнішньоторговельних операцій, особливо при торгівлі машинами й устаткуванням, укладається на умовах кредиту, що є одним із найдійовіших способів підвищення конкурентоспроможності товарів і розвитку експорту. Платіж у кредит передбачає, що покупець оплачує суму, обумовлену в контракті, через який час після поставки товару. Інакше кажучи, продавець надає покупцеві комерційний (товарний) кредит, а оскільки кредит дається однією фірмою іншій, то такий кредит називається ще і фірмовим товарним кредитом².

Вибір валютно-фінансових і платіжних умов угод залежить від характеру економічних і політичних відносин між країнами, співвідношення сил контрагентів, а також від традицій і звичаїв міжнародної торгівлі цим товаром. Міжурядові угоди влаштовують загальні принципи розрахунків, а в зовнішньоторгових контрактах чітко формулюються докладні умови, ці умови включають такі основні елементи:

• Валюта ціни

• Валюта платежа

• Умови платежа

• Засоби платежа

• Форми розрахунків і банки, через які ці розрахунки будуть здійснюватися.

Валюта ціни – валюта, в якій визначаються ціни на товар. При виборі валюти, в якій фіксується ціна товару, велике значення мають вид товару і чинники, що впливають на міжнародні розрахунки. Інколи ціна контракту зазначається в декількох валютах (двох і більше) з метою страхування валютного ризику.

Валюта платежа – валюта, якою слід погасити зобовязання імпортера (або позичальника). При нестабільності валютних курсів, ціни фіксуються в найбільш сталій валюті, а платіж – звичайно в валюті країни імпортера. Якщо валюта ціни і валюта платежа не співпадають, тоді в контракті зазначається курс перерахунку однієї валюти в іншу.

В контракті визначають умови перерахунку:

• Уточнюється час коригування (наприклад, напередодні або на день платежа) на певному валютному ринку (продавця, покупця чи третьої країни)

• Встановлюється курс, по якому здійснюється перерахунок: звичайно середній курс, інколи курс продавця чи покупця на відкриття, закриття валютного ринку чи середній курс дня.

Умови платежа є важливим елементом зовнішньоекономічних угод. Серед них розрізняються:

1. Наявні платежі

2. Розрахунки з наданням кредиту

3. Кредит із опціоном.

Поняття наявних платежів в міжнародних розрахунках означає оплату експортних товарів після їх передачі (відвантаження) покупцеві чи платіж проти документів, що підтверджують відвантаження товару згідно з умовами контракту.

Традиційно залежно від домовленостей контрагентів імпортер здійснює платіж на певній стадії:

• По одержанні підтвердження про завершення навантаження товару в порту відправлення;

• Проти комплекту товарних документів(рахунок-фактура, коносамент, страховий поліс та ін..) інколи з правом відстрочки платежу на 5-7 днів;

• Проти приймання товару імпортером в порту призначення.

При зовнішньоторгових операціях в рахунок комерційного кредиту імпортер виписує боргові зобов’язання на погашення одержаного кредиту в формі простого векселя або дає письмову згоду на платіж (акцепт) на переказних векселях – траттах, виписаних експортером.

Альтернативна форма умов розрахунків – кредит з опціоном наявного платежа. Якщо імпортер скористається правом відстрочки платежу за куплений товар, то він позбавляється знижки,що надається при наявній оплаті.

Під час вибору банку для проведення розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами слід звернути увагу на інформацію банків щодо їх кореспондентських відносин з іноземними банками, які супроводжуються наявністю рахунків «лоро» та «ностро». За переказ коштів банки беруть «комісійну винагороду» (фіксовану суму коштів або певний відсоток у валюті розрахунку). Якщо банк має прямі кореспондентські відносини з країною контрагента (експортера, імпортера) або з його банком, це значно зменшить витрати коштів зі сплати комісії, оскільки задіяно лише два банки.

Проаналізувавши всі обставини і нюанси, учасники зовнішньоторговельної операції обирають найприйнятнішу умову оплати, яку можна здійснити за наявності необхідної кількості валюти на валютному рахунку та дотримання певних валютно-розрахункових законодавчих актів³.