Глава 4. Суспільство

61

представників матеріального виробництва до тих, хто був зайня­тий у сфері послуг (див. табл. 4.1).

Визначаючи постіндустріальне суспільство, Д. Белл обґрун­тував п'ять його основних компонентів¹, що за своєю сутністю були складовими сервісного суспільства.

1. в економічній сфері - перехід від виробництва товарів до розширення сфери послуг;

2. у сфері зайнятості - домінування професійного та техніч­ного класу;

3. осьовий принцип суспільства - центральне місце належить теоретичним знанням як джерелу нововведень та форму­вання політики;

4. майбутня орієнтація - особлива роль технології та техно­логічної оцінок;

5. прийняття рішень — створення нової інтелектуальної тех­нології.

Інформаційне суспільство. Термін «інформаційне суспільст­во» вперше було використано в Японії у 1966 році в доповіді групи з наукових, технічних та економічних досліджень, де стверджувалося, що інформаційне суспільство - це суспільство, в якому достатніми є висока за якістю інформація, а також всі необхідні засоби її роз­повсюдження. У той час вважалося, що основу формування інфор­маційного суспільства становить розвиток обчислювальної, інфор­маційної та телекомунікаційної техніки. На сьогодні до основних ознак інформаційного суспільства можна віднести:

• наявність у кожного персонального комп'ютера, що є підклю­ченим до глобальних інформаційних мереж;

• кожен член суспільства має можливість своєчасно здобувати за допомогою глобальних інформаційних мереж (насамперед Інтернету) повну та достовірну інформацію будь-якого зміс­ту з будь-якої держави, знаходячись при цьому в будь-якому місці земної кулі;

• надається можливість оперативної комунікації громадяни­на з іншими громадянами, їх організаціями, а також держав­ними органами і посадовими особами, незалежно від місця їх знаходження на планеті;

• «зникають» географічні та геополітичні кордони держав у межах інформаційних мереж, відбувається «зіткнення» ін­формаційних законодавств різних країн, що зумовлює необ­хідність гармонізації законодавств;

¹ Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество. Опмт социального прогно-зирования. - М., 1999. - С. 18.

62

РОЗДІЛ 2. СУСУПІЛЬСТВО, ДЕРЖАВА І ПРАВО

• трансформується діяльність ЗМІ за формами створення та розповсюдження інформації, технологічно стикаючись з ін­формаційними комп'ютерними мережами;

• з'являються нові форми діяльності з використанням інфор­маційних мереж - праця, творчість, виховання та освіта, ме­дицина тощо.

Інформаційне суспільство на сьогодні існує в трьох варіантах:

1. Модель Силіконової долини - відкрите інформаційне суспіль­ство, що розвивається за допомогою ринку.

2. Сінгапурська модель - авторитарне інформаційне суспільство.

3. Фінська модель - відкрите інформаційне суспільство добро­буту.

Гуманістичне суспільство. Перехід до постіндустріальної цивілізації характеризується відродженням гуманізму, повер­ненням соціокультурному чиннику провідної ролі в динаміці суспільства, зміною системи цінностей та орієнтирів. Саме тому останню стадію постіндустріального суспільства (ця стадія роз­почнеться приблизно в середині XXI століття, але не у всіх циві­лізацій і не у всіх країнах)¹ можна визначити як гуманістичне суспільство, де перевага надаватиметься людині, її творчому по­тенціалу, а також гармонізації відносин суспільства і природи. Саме на останньому етапі буде подолано техногенний характер сучасного суспільства.

Задоволення матеріальних потреб створить передумови для становлення нової мотиваційної системи. Людина, що буде звіль­нена від необхідності постійного пошуку засобів для гідного життя, одержав можливість засвоїти та культивувати у собі по­треби більш високого рівня, що виходитиме далеко за межі ово­лодіння речовими багатствами.

Такі зміни мотивації людської активності визначають і якісні зміни самого її типу. Становлення творчості як найбільш поши­реної форми виробничої діяльності стане основною складовою гуманістичної трансформації постіндустріального суспільства. При цьому, на відміну від праці, творчість є більш високим і досконалим типом діяльності, адже її спонукальний мотив по­в'язаний насамперед із внутрішніми потребами особистості -прагненням до самореалізації, збільшення та розвитку своїх знань і можливостей.

Така гуманістична трансформація передбачає як поступову заміну приватної власності власністю особистою, так і суттєве зниження ролі ринку в економіці постіндустріальної цивіліза-