§ 4. Індустріальне суспільство

Загальна характеристика індустріального суспільства. Якщо в аграрному суспільстві основна маса населення працює на землі, то в умовах індустріального суспільства ці люди працюють у сфері промисловості. Якщо в аграрному суспільстві основна частина населення живе в селах, а міста відіграють другорядну роль, то в індустріальному суспільстві відбуваються суттєві процеси урбані­зації, що зумовлює компактне проживання людей у містах.

Можна сказати, що індустріальне суспільство закріпилося в XIX столітті, яке стало періодом переможної ходи капіталізму. Одними з останніх капіталістичними державами стали Росія, Японія, Німеччина.

Для індустріального суспільства було характерним відокре­млення роботи від місця проживання: на відміну від ремісників аграрного суспільства робітник індустріальної епохи кожного ранку покидає свій будинок і йде на міському транспорті в іншу частину міста, де розташована його фабрика.

Глава 4. Суспільство

57

Зародки суспільства індустріального типу з'явилися майже 300 років тому - з часів, коли в 1650-1750 рр. розпочалася промислова революція в Англії. Для індустріальної цивіліза­ції були характерними: стандартизація, спеціалізація, синхро­нізація, концентрація, максимізація, централізація. Економіка спирається на вичерпну енергетику - нафту, газ, вугілля тощо. З'являється технократія. Саме вона, ставши урядом, стимулю­вала розвиток залізниць, побудову портів, автострад, каналів тощо. Вона створила адекватну систему комунікацій - пошту, телеграф, телефон. Саме вона стандартизувала торгівлю шля­хом вироблення єдиних тарифів та мір. Вона зруйнувала вели­ку родину (рід) і створила так звану нуклеарну родину - бать­ки й діти, - викинувши з родини інших родичів. Влада в дер­жаві індустріального типу належала саме технократам. Тепер і президенти, і королі, і міністри вважали себе не державними і політичними лідерами, а, скоріше, менеджерами. Державна ж бюрократія нагадувала піраміду. Саме в цей період з'являють­ся національні держави.

Приклад 4.3

Є. Замятін про синхронізацію індустріального суспільства Усі ми (а можливо, й ви) ще дітьми, у школі читали цю найвеличнішу з пам'яток стародавньої літератури, що дійшла до нас - «Розклад залізниць». Але поставте навіть його поряд зі Скрижаллю — і ви побачите поряд графіт та діамант: в обох одне й те саме С, вуглець, - але який вічний, прозорий, як сяє діамант. У кого не паморочилася голова, коли ви з гуркотом несетесь сторінка­ми «Розкладу». Але Годинна Скрижаль кожного з нас робить, перетворює на сталевого шестиколісного героя великої поеми. Кожного ранку, з шестиколіс­ною точністю, в одну й ту ж годину ми, мільйони, піднімаємося як один. В одну й ту ж годину одномільйонно розпочинаємо роботу - одномільйонно закінчу­ємо. І, зливаючись у єдине, мільионноруке тіло, в одну й ту ж передбачену Скрижаллю секунду, ми підносимо ложки до рота, виходимо на прогулянку та йдемо в аудиторіум, у зал Тейлорівських екзерсисів, засинаємо.

Джерело: Замятин Е.И. Мьі // Сочинения. -М.: Книга, 1988. - С. 16.

У своєму розвитку індустріальне суспільство пройшло три етапи - індустріалізації, імперіалізму та надіндустріального сус­пільства.

Етап індустріалізації розпочався в Англії з початком про­мислової революції. її результатом була поява економічної сво­боди та соціально-класова стратифікація. Розподіл праці пішов далеко вперед. Замість декількох десятків, у крайньому випадку,

58

РОЗДІЛ 2. СУСУПІЛЬСТВО, ДЕРЖАВА І ПРАВО

сотень спеціальностей аграрного суспільства з'явилися десятки тисяч професій. При цьому швидкість зміни професійної діяль­ності зросла в десятки разів. Більшість з них не були відомі аграрному суспільству. Основна частина населення була зайня­та промисловою працею, що призвело до зменшення престижу аграрного сектору на користь індустріального. Індустріалізація розпочалася як чинник, що дозволяв збагачуватися певним вер­ствам населення. Як відомо, першим чинником збагачення було так зване первинне накопичення капіталу, що розпочалося ще в період Революцій наприкінці аграрної епохи, і саме індустріалі­зація зумовлювала збагачення тих, хто «запізнився» до «пер­винного накопичення». Однак загальна індустріалізація призвела до того, що ніхто вже не міг багатіти за рахунок інших. Саме тому розпочався новий етап розвитку індустріального суспільс­тва, який одержав назву імперіалізму.

Етап імперіалізму розпочався наприкінці XIX століття. Для нього була характерною поява великих корпорацій, що могли вважатися імперіями. Найкраще цей етап проаналізував В.І. Ле­нін у своїй праці «Імперіалізм як вища стадія капіталізму». Для імперіалізму були характерні монополії, хоча в деяких кра­їнах було прийняте антимонопольне законодавство. Саме моно­полії були тим чинником, що дозволяв збагачуватися певним верствам населення. Імперіалізму властиві концентрація виро­бництва в різного роду картелях, синдикатах, концернах тощо. Така концентрація призводила до насильницького захоплення джерел сировини (насамперед корисних копалин - вугілля, наф­ти, газу). У період імперіалізму відбувається зрощення фінансо­вого капіталу (банки) з промисловим. Саме це зумовлювало ство­рення концернів. Потреба в сировині вимагала розширення ко­лоній. Унаслідок того що колонії вже були «поділені» між окре­мими державами, у період імперіалізму виникає небезпека нових війн з метою перебудови світу. Після розпаду колоніальної сис­теми імперіалізм себе вичерпав. Залежність колишніх метропо­лій від колишніх колоній у постачаннях сировини і боротьба між ними призвели до нового, останнього етапу індустріального суспільства.

Етап надіндустріального суспільства. У 1973 році розпочав­ся новий етап розвитку індустріального суспільства. Рішення країн ОПЕК про підняття цін на нафту призвело до того, що провідні індустріальні країни (СІНА, Західна Європа, Японія) почали сут­тєво скорочувати використання нафтопродуктів в економіці. За­пекла боротьба між ними та країнами, що видобували корисні