§ 5. Тоталітарний режим

Поняття і види тоталітарних режимів. Уперше тоталітаризм став аналізуватися в XX столітті як противага демократії. Проте як явище він був відомим досить давно. Прихильниками тоталітар­ної моделі державності були Платон, Т. Кампанелла та ін. Тією чи іншою мірою тоталітарні моделі існували в часи Середньовіч­чя. Так, на Близькому Сході існувала держава асасинів-ісмаїлі-тів. Вона була знищена під час монгольської навали, проте до того вона нагоняла жах на весь тодішній цивілізований світ, посилаю­чи асасинів вбивати державних і політичних діячів.

Приклад 13.4

А. Дарол про психологічну обробку асасинів

Хасан затягував у свої тенета молодих людей віком від двадцяти років, особливо тих, хто мав схильність до злочинів. Кожного дня до нього приходила юрба юнаків, і він розмовляв з ними про красу раю... Іноді він давав деяким з цих молодих людей снодійне зілля. Як тільки-но ті засипали, їх відносили в різні

Глава 13. Політико-державний режим

255

частини чудесного саду. Коли ж юнаки прокидалися, вони бачили дивовижне видовище: кожного з них оточували чарівні дівчата, що співали, грали, затягу­вали найвишуканішими любовними ласками, подавали гостям розкішні страви та тонкі вина, а ті, що були зачаровані цією розкішшю, справді вважали, що потрапили до раю і зовсім не прагнули покинути ці чудеса. Після чотирьох чи п'яти днів такого райського життя юнаків знову присипляли і сонних повертали додому. Потім Хасан питав їх, де вони побували, і молоді люди відповідали: «У раю, завдяки твоїй милості, повелителю».

І тоді перед натовпом своїх однокласників, що зачаровано їх слухали, юна­ки розповідали про все, що бачили. Хасан же говорив їм: «Пророк заповідав нам, що той, хто буде вірно служити своєму Богу, після смерті прямо потрапить до раю. Якщо ж ви доведете свою відданість і будете виконувати мої накази, то на вас також буде чекати така доля».

Джерело: Дарол А. Тайньїе общества. - М.: КРОН-ПРЕСС, 1998. - С. 22.

З переходом до постіндустріального суспільства з'являється небезпека так званого інформаційного тоталітаризму, що пов'яза­ний з використанням інформаційних технологій і створенням своєрідної системи е-£ОУегптепі (електронного управління, елек­тронного уряду тощо). З одного боку, демократичні ідеї е-£ОУегптепі збагачують поняття свободи, з іншого ж - людина постіндустріального суспільства стає більш враженою перед за­грозою тоталітаризму, адже в умовах зазначеного суспільства вся економічна діяльність може перейти в чисто електронну сферу. Це призведе до того, що кожен громадянин матиме власну елект­ронну картку. Крім безперечних переваг, це відкриває небувалий простір для державного контролю та впливу на громадян. У тако­му постіндустріальному суспільстві державі навіть необов'язково вбивати опозиціонерів: досить стерти інформацію про них у базі даних (тобто стерти інформацію про гроші і документи громадя­нина), і вони помруть від голоду. Недаремно правозахисники в СІЛА борються проти проектів створення громадських смарт-карт, які надають повну інформацію про власника.

Тоталітарний режим (лат. іоіив - весь, цілісний, сукуп­ний) характеризується абсолютним контролем держави над усіма сферами суспільного життя, абсолютною покорою лю­дини політичній владі та панівній ідеології.

Залежно від тоталітарної ідеї тоталітарні державно-полі­тичні режими поділяються на соціально-класовий, націонал ьно-расовий та релігійний тоталітаризм.

256

РОЗДІЛ 3. ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ

Соціально-класовий тоталітаризм спирається на соціально-класову ідеологію.

Прикладом соціально-класового тоталітаризму є Радянський Союз 1934-1953 рр. Хоча офіційно вважається, що тоталітаризм в СРСР розпочався з 1929 року, з цим погодитися не можна, адже з 1929 до 1934 років ще точилася боротьба всередині ВКП(б) з питань державного будівництва: йшла боротьба за владу між групою Й. Сталіна і групами М. Бухаріна, М. Тухачевського та ін. У 1934 році відбулася подія, яку можна вважати початком тоталітаризму в СРСР - XVII з'їзд ВКП(б), де колишні опозиці­онери каялися в гріхах і славили Й. Сталіна.

Крім того, соціально-класовий тоталітаризм існував у КНР за часів правління Мао Цзедуна.

Національно-расовий тоталітаризм спирається на національ­но-расову ідеологію.

Прикладом національно-расового тоталітаризму є націонал-соціалістична (нацистська) Німеччина 1934-1945 рр. Хоча А. Гіт-лер прийшов до влади у 1933 році, остаточно опозиція була зни­щена ЗО червня 1934 року в «Ніч довгих ножів», коли охоронні загони СС знищили близько 2 тис. опозиціонерів - лідерів К8БАР, Рейхсверу, СА (штурмові загони) та ін. Як відомо, деяких зни­щили «помилково». Так, музичного критика Шмідта розстріля­ли замість лікаря Шмідта, лідер гітлерюгенда Саксонії Ламмер-ман також помилково потрапив у списки на розстріл. їхні вдови отримали прах покійників та листи з вибаченнями.

Уперше ж національно-расовий тоталітаризм з'явився в умовах фашистської Італії, яка проголосила курс на побудову тоталітарної держави.

Приклад 13.5

М. Калашников про відмінність фашизму від нацизму Так у чому ж полягає відміннсть фашизму від націонал-соціалізму (наци­зму)? У тому, що він поділяє людей на касти та сорти (демократія, до речі, їх також поділяє — за товщиною гаманців, хоча й не визнає цього). Отже, для нациста є вища раса (його народ), союзні його расі братерські народи (напри­клад, для Гітлера це британці, скандинави, фламандці та інші носії мов з дав­ньогерманським корінням, романські народи плюс кельти, іранці, індуси та фіни). І є нижчі раси. У випадку Гітлера - це негри, євреї-семіти, слов'яни (крім онімечених чехів та хорватів) тощо. З точки зору нациста належність до вищої раси відразу ж робить людину істотою вищого порядку...

Так ось, з точки зору націонал-соціаліста Гітлера, наприклад, німець, навіть найостанніший п'яниця, - це вища раса, і він за визначенням є вищим за єврея або росіянина, будь вони хоча б тричі геніями. Тому що єврей та росіянин - це люди нижчих рас...