Глава 18. Форма права

375

Своєрідність колективного договору як правової форми вста­новлення умов праці на підприємстві, в установі або організації полягає в тому, що завдяки колективно-договірним нормам під­вищується рівень правових гарантій, які встановлює чинне зако­нодавство. Так, наприклад, сьогодні в Україні практикується внесення до колективних договорів додаткових пільг для пра­цівників, що поєднують роботу з навчанням.

Отже, виходячи з наведеного, можна дійти висновку, що при­значення сучасного колективного договору полягає в тому, щоб з урахуванням місцевих умов та особливостей виробництва в ме­жах конкретного підприємства сприяти виконанню планів, удо­сконаленню організації виробництва, забезпеченню умов праці та побуту робітників і службовців, залученню їх до управління виробництвом за допомогою детального регулювання важливих елементів виробничих і трудових відносин.

Союзний договір. У федераціях та державоподібних об'єд­наннях (юридичні конфедерації та реальні унії) юридичною пер­шоосновою утворення виступає федеративний (союзний) договір.

Союзний договір - це угода, яку можна визначити як спосіб регулювання міждержавних відносин між кількома державни­ми утвореннями або країнами (штати, кантони, республіки, землі тощо), що мають ознаки державного суверенітету, з метою здійс­нення спільних для всіх суб'єктів завдань.

Основними ознаками союзного договору є:

• нормативно-правовий характер положень, тобто його загаль­ність і обов'язковість для виконання;

• рівність прав і обов'язків у політичній, економічній та соціа­льній сферах;

• суб'єктами договору можуть бути будь-які державні утво­рення, які мають потенційні правові, історичні, економічні або культурні умови для цього укладання;

• змістом договору можуть бути питання організації діяльно­сті структур вищих органів державної влади, питання оборо­ни країни, розв'язання конфліктів між суб'єктами федерації, питання зовнішньої політики, фінансів, оподаткування тощо.

За часом союзний договір може бути безстроковим (договір про утворення федерації) або терміновим (договір про утворен­ня конфедерації). В останньому випадку федеративний договір діє до досягнення певної мети.

У свою чергу безстроковий федеративний договір може бути договором про утворення федерації (договір про утворення СРСР 1922 року або спроба утворити Союз Суверенних Держав

376

РОЗДІЛ 4. ТЕОРІЯ ПРАВА

у 1991 році) чи договір про розмежування предметів відання і повноважень між федерацією та її суб'єктами (такий договір існує в сучасній Росії).

Так, у договорі про утворення СРСР від ЗО грудня 1922 року було закріплено таке:

1. Сторони договору: Російська Соціалістична Федеративна Радянська Республіка (РСФРР), Українська Соціалістична Радян­ська Республіка (УСРР), Білоруська Соціалістична Радянська Ре­спубліка (БСРР) та Закавказька Соціалістична Федеративна Ра­дянська Республіка (ЗСФРР: Азербайджан, Вірменія та Грузія).

2. Повноваження федерації (22 пункти).

3. Вищі органи Федерації: З'їзди Рад СРСР, Центральний Виконавчий Комітет СРСР (колективний глава держави СРСР, що складався з 371 члена): порядок їх формування і функціону­вання, Рада Народних Комісарів СРСР (уряд, що складався з 12 народних комісарів - наркомів), карні органи: Верховний Суд СРСР та ОДПУ (об'єднаний орган Державного політичного управ­ління при РНК СРСР).

4. Акти органів державної влади СРСР, що мають обов'язко­ву силу на всій території Союзу РСР.

5. Уряди радянських республік, що складалися з 14 наркомів.

6. Правове положення Вищої ради народного господарства.

7. Права союзних республік.

8. Символи СРСР: герб, прапор, державна печатка, столиця тощо.

Приклад 18.2

Преамбула і стаття перша Договору про розмежування предметів ведення між РФ та Республікою Татарстан

Повноважні представники органів державної влади Російської Федерації та органів державної влади Республіки Татарстан:

• керуючись Конституцією Російської Федерації та Конституцією Рес­публіки Татарстан;

• виходячи з загальновизнаного права народів на самовизначення, прин­ципів рівноправності, добровільності та свободи волевиявлення;

• гарантуючи збереження територіальної цілісності та єдності еконо­мічного простору;

• сприяючи збереженню та розвитку історичних і національних тради­цій, культур та мов;

• піклуючись про забезпечення громадянського миру, міжнаціональної злагоди та безпеки народів;

• реалізуючи пріоритет основних прав і свобод людини і громадянина незалежно від національної належності, віросповідання, місця прожи­вання та інших критеріїв;