Глава 12. Форма держави

229

або шляхом завоювання, або шляхом створення іншого виду тиску (економічного, політичного тощо). Однак можливим було і добровільне приєднання.

Імперія — це складна держава, утворена шляхом примусово­го об'єднання декількох народів навколо одного центру.

Існує декілька класифікацій імперії.

Так, залежно від центру утворення імперії можуть існувати у вигляді імперій-метрополій (Британська, Голландська, Іспансь­ка), імперій-столиць (Римська, Вавилонська), імперій-держав (Єги­петська, Ассірійська, Перська) чи «імперій вождя» (імперії Оле­ксандра Македонського, Карла Великого, Наполеона).

Залежно від виду збройних сил, що дозволили утворити ім­перію, остання може існувати як сухопутна (утворилася за допо­могою армії - сухопутних сил) або морська (утворилася за допо­могою флоту). Прикладами сухопутних імперій була Римська, а морської - Британська.

Залежно від наявності сухопутних кордонів між частина­ми імперії останні можуть бути єдиними (між центром та провін­ціями існують сухопутні кордони) або колоніальними (між мет­рополією та колоніями немає сухопутних кордонів). Прикла­дом сухопутної імперії була Російська, що, хоча й мала заморсь­кі території (Аляска, Каліфорнія), проте не могла їх освоювати. Прикладом колоніальної імперії була Британська.

Як тип політичної системи імперія характеризується асиме­тричними відносинами: центр - периферія (провінція) або мет­рополія - колонії.

Ознаки імперії:

1. Це надзвичайно стійка і одночасно мінлива форма життє­діяльності суспільства, що однаково пристосовується до різних способів виробництва і суспільно-економічних формацій. Імпе­рії існували і в умовах рабовласництва (Вавилон, Персія, Рим), і в умовах феодалізму (Російська або Іспанська імперії), і при бу­ржуазному устрої (Голландська або Британська колоніальні ім­перії), і при соціалістичному (радянська).

2. Агресивність та експансіонізм імперій. Це обумовлено тим, що імперії існують за рахунок зовнішніх чинників розвитку, а не за рахунок внутрішніх. Головний принцип їх життєдіяльно­сті - захоплення територій, людей та матеріальних багатств ін­ших країн за допомогою сили.

3. Імперія заснована на тотальній монополії, на всеохоплюю-чому, навіть фізичному, знищенні інакомислення.

230

РОЗДІЛ 3. ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ

4. В основі імперії лежить державний сектор та державна власність. Надзвичайно великою була роль держави, що панува­ла над усіма сферами життя суспільства.

5. Усі імперії прагнуть до розвитку військового та карно-поліцейського апарату. При цьому військовий механізм вико­ристовується для зовнішньої експансії та захоплення чужих земель і ресурсів, а карно-поліцейський - для внутрішніх полі­тичних і національних чисток.

Державоподібні та міждержавні об'єднання. Деякі право­знавці до форми державно-територіального устрою відносять кон­федерацію і унію.

Конфедерація - це союз суверенних держав, утворених для досягнення певних цілей.

Для конфедерації характерними є такі ознаки:

1. наявність наднаціональних органів управління, що створю­ються для реалізації узгодженої політики держав - членів конфедерації;

2. рішення цих загальних органів не мають прямої дії, а набува­ють юридичної сили лише після затвердження їх центральни­ми органами влади відповідних держав - членів конфедерації;

3. відсутність єдиного вищого законодавчого органу;

4. відсутність єдиного громадянства;

5. країни - члени конфедерації у повному обсязі самостійно здійснюють міжнародну діяльність;

6. верховенство національного законодавства над законодавст­вом конфедерації;

7. право членів конфедерації на вільний вихід з неї та розір­вання конфедеративного договору.

Як бачимо, конфедерація - це союз суверенних держав. Дер­жава передбачає власний державно-територіальний устрій. Саме тому конфедерація, як правило, не є формою державно-терито­ріального устрою, адже члени конфедерації мають право сувере­нітету. Проте з цього правила є винятки. Так, сучасна Швейца­рія має назву Швейцарська конфедерація. Це дозволяє нам виді­ляти, принаймні, два різновиди конфедерацій.

Залежно від реального суверенітету всі конфедерації мож­на поділити на юридичні і фактичні.

В умовах юридичної конфедерації держава вважається кон­федерацією лише формально, але по суті це - федерація чи імпе­рія. Прикладом саме юридичної конфедерації можна вважати сучасну Швейцарію, яка формально називається конфедерацією, але по суті є федерацією.