Глава 22. Реалізація і тлумачення права

461

Доктринальне - тлумачення проводиться вченими-юриста-ми. У ст. 1 Конституції України зазначено, що Україна є суве­ренною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою дер­жавою. Сьогодні зрозуміло, що таке суверенітет і незалежність, більш-менш зрозуміло, що таке демократична і правова держа­ва. Нині вчені-юристи України, узагальнюючи різні доктрини, досвід інших країн, їхнього законодавства, що стосується піклу­вання держави про людину, розробляють цілісну концепцію со­ціальної держави. Це і є доктринальне тлумачення.

Якщо ж порівняти буденне тлумачення з професійним на прикладах термінів «юридична особа» та «фізична особа» в по­ложенні: «Право власності на землю належить фізичним та юридичним особам, а також державі», то виявиться таке: у рам­ках буденного тлумачення поняття юридичної і фізичної особи для більшості громадян поєднуються з освітою. Так, більшість визнає юридичною особою особу з юридичною освітою, і фізич­ною — особу, що має фізичну (фізкультура) чи фізико-математи-чну освіту. У наведеному прикладі суб'єкт буденного тлумачен­ня вважатиме, що правом власності на землю володіють лише юристи і фізики (чи спортсмени), а також органи держави. У рамках же професійного тлумачення ті, хто має юридичну освіту, не будуть вважати, що фізична особа - це фізик чи спортсмен, а юридична особа - це юрист. Тому в наведеному прикладі вони дадуть вдале тлумачення, що право власності на землю мають фізичні особи (люди), юридичні особи (підприємства, установи, організації) і держава в особі її органів.

За сферою дії тлумачення може бути нормативним і казу­альним.

Нормативне - дається офіційне роз'яснення норми в цілому безвідносно до її реалізації. Такими можуть буди керівні роз'яс­нення Пленуму Верховного Суду України.

Казуальне - норма інтерпретується щодо конкретного випад­ку. Як правило, казуальне тлумачення - це тлумачення конкре­тного випадку (казусу). Таким може бути правозастосувальне тлумачення.

Щодо тлумачення за обсягом, тобто з'ясування співвідношення між дійсним змістом норми та її текстуальним вираженням, то розрізняються такі види тлумачення, як буквальне (чи адекват­не), розширювальне і обмежувальне.

Буквальне тлумачення означає відповідність словесного ви­раження норми права її дійсному змісту. Наприклад, «вкладни­ками банку можуть бути громадяни України, іноземні громадя­ни й особи без громадянства».

462

РОЗДІЛ 5. ПРАВОВА ДІЯЛЬНІСТЬ

Розширювальне тлумачення - зміст норми, що тлумачиться, виявляється ширшим за її текстуальне вираження. У цьому випадку застосовуються фрази типу «та інше; і так далі; і в інших випадках, передбачених законодавством» тощо.

Обмежувальне тлумачення - зміст норми права виявляється вужчим за її текстуальне вираження. Прикладом може служи­ти російський Федеральний закон від 26 вересня 1997 року «Про свободу совісті і про релігійні об'єднання», що обмежено тлума­чить конституційну свободу совісті.

Розширювальне та обмежувальне тлумачення - результат недосконалості законодавства.

Способи (прийоми) тлумачення. Під способами тлумачен­ня розуміється сукупність прийомів і засобів, використовуваних для встановлення змісту норми права.

Основними способами тлумачення є граматичний, логічний, систематичний, спеціально-юридичний, історико-політичний, ці­льовий і функціональний (див. табл. 22.1).

Граматичний - сукупність спеціальних прийомів, спрямо­ваних на з'ясування тексту на основі даних філології, правил мови. Пам'ятаєте дитячий мультфільм про Країну знань, коли головного героя змусили правильно поставити кому в реченні «Покарання заборонити помилування». Від коми залежало його життя, адже якщо кому поставити після слова «покарання», то милувати не можна: «покарання, заборонити помилування». У той же час, якщо кому поставити після слова «заборонити», то речення звучить так: «покарання заборонити, помилування». Це і є граматичний спосіб тлумачення, який з'ясовує зміст тексту на основі правил мови.

Логічний - сукупність спеціальних прийомів, заснованих на безпосередньому використанні законів і правил формаль­ної логіки.

Приклад 22.1

П. 7 статті 28 Закону РФ «Про військовий обов'язок та військову служ­бу» про можливість оскарження дій призовної комісії в Російській Федерації'

Рішення призовної комісії може бути оскаржене громадянином у встано­влений законодавством Російської Федерації термін з дня отримання грома­дянином копії вказаного рішення в призовну комісію відповідного суб'єкта Російської Федерації або в суд, а рішення військового комісара — військовому комісару відповідного суб'єкта Російської Федерації або в суд. Скарга гро­мадянина повинна бути розглянута в п'ятиденний термін від дня її отримання призовною комісією відповідного суб'єкта Російської Федерації або військо­вим комісаром відповідного суб'єкта Російської Федерації. У цьому випадку