Глава 20. Законність і правова культура

421

• правопорядок є результатом реалізації правових норм, про­ведення в життя принципу законності;

• змістом правопорядку є така упорядкованість суспільних від­носин, яка виражається лише в правомірній поведінці їх учас­ників, що здійснюється в межах правових відносин;

• межі правопорядку обумовлені змістом конкретного виду правовідносин;

• правопорядок забезпечується державою.

Існує кілька класифікацій правопорядку.

Так, за масштабністю можна виділити правопорядок краї­ни, федерації, суб'єкта федерації, інших структур - регіону, міста, організації тощо.

За обсягом та значущістю - загальний, галузевий і спеці­альний правопорядок.

За характером відносин - конституційний, судовий, фінан­совий тощо.

За складністю - складний, спрощений, елементарний.

За ступенем оформленості - оформлений та неоформлений (втілення в життя правових звичаїв, моральних цінностей тощо).

Принципи правопорядку - це основні ідеї та засади, на яких засновано правопорядок.

Принципами правопорядку є конституційність, державна га-рантованість, стійкість, організованість, формальна визначеність та системність.

Принцип конституційності означає, що правопорядок від­повідає конституції, забезпечує її реалізацію, а всі вимоги кон­ституції знаходять у ньому конкретне вираження, у зв'язку з цим звичайно говорять про конституційний державний поря­док. Конституційні настанови визначають основні параметри форми та змісту взаємодії держави, суспільства і громадян, в основі яких лежить верховенство прав і свобод особистості. Вищий прояв даної вимоги відбувається тоді, коли фактична і юридична конституція країни збігаються у встановленому по­рядку життя.

Принцип державної гарантованості стабільності та упоряд­кованості суспільних відносин полягає в тому, що існуючий пра­вопорядок забезпечується державою, охороняється нею від пра­вопорушень.

Принцип стійкості означає стабільність суспільних відно­син, форм соціальних зв'язків, у межах яких здійснюється пра­вомірна поведінка індивідів і груп. Спроби порушити цю стій­кість припиняються державою та її органами.

422

РОЗДІЛ 4. ТЕОРІЯ ПРАВА

Принцип організованості передбачає, що правопорядок ви­никає лише в разі організуючій ролі держави. Навіть незважаю­чи на високий рівень культури конкретного суспільства, право­порядок не виникає стихійно, оскільки розбіжності в інтересах та в матеріальному становищі людей породжує різні уявлення про розумну організацію життя суспільства. Усі ці уявлення держава узгоджує шляхом прийняття правових норм.

Принцип формальної визначеності означає, що правопоря­док пов'язаний з правом і виникає на основі чітких правових приписів, формально закріплених у законах та підзаконних ак­тах держави. Ці приписи є обов'язковими для всіх громадян, посадових осіб і державних органів.

Принцип системності передбачає, що реальні правовідноси­ни, які склалися в суспільстві, не є одиничними та розрізненими діями суб'єктів права, а являють собою систему відносин. Ця система характеризується ієрархічністю, несуперечливістю і вза­ємозалежністю її складових елементів. Цілісність правовим від­носинам надають правові принципи, зафіксовані в конституції; економічні відносини, що склалися в суспільстві; рівень право­вої культури і, звичайно ж, єдність державної влади на території держави, що є гарантом цієї цілісності.

Складовим елементом суспільного порядку є також дис­ципліна.

Дисципліна - це певний порядок поведінки людей, що за­безпечує узгодженість їх дій як у колективі, так і в суспіль­ному й державному житті.

Дисципліна може бути державною, громадською, партійною, договірною, технологічною, військовою тощо. Особливий інтерес в рамках теорії держави і права становить дисципліна державна.

Державна дисципліна - це дотримання всіма організаціями та громадянами встановленого державою порядку діяльності державних органів, підприємств і установ по виконанню покла­дених на них обов'язків.

Державна дисципліна виражає інтереси всього населення, сприяє розвитку соціально-політичної активності громадян. Вона передбачає свідоме позитивне ставлення громадян до встановле­ного правопорядку, а також виявляє правову, політичну і мора­льну культуру громадян.

Говорячи про співвідношення законності і правопорядку, ва­жливо мати на увазі таке: