Глава 25. Правове регулювання

519

вплив мають не лише правові засоби впливу на суспільне життя, а й психологічні, інформаційні, ідеологічні та ін.

Структура правового регулювання. Структура правового ре­гулювання визначає предмет правового регулювання, методи, спо­соби і типи правового регулювання (див. табл. 25.1).

Якщо вважати, що правове регулювання - це врегулювання нормами права певних суспільних відносин, то предметом пра­вового регулювання є те, що регулює право (трудове право регу­лює трудові відносини). Звичайно право регулює певну сферу суспільних відносин.

Предмет правового регулювання - це певні групи суспіль­них відносин, що входять у сферу правового регулювання.

До них належать:

1. відносини людей щодо обміну цінностями;

2. відносини щодо владного управління суспільством;

3. відносини щодо забезпечення правопорядку;

4. інші правовідносини.

Якщо предмет правового регулювання відповідає на питання, що саме регулює право, то метод правового регулювання вже за­питує інакше: як право регулює суспільні відносини.

Таблиця 25.1. Структура правового регулювання

Елемент структури правового регулювання Вид

Предмет правового регулювання

Метод правового регулювання Імперативний

Диспозитивний

Способи правового регулювання Заборона

Дозвіл

Зобов'язання Рекомендування

Тип правового регулювання Загальнодозвільний

Спеціально-дозвільний

Метод правового регулювання - сукупність юридичних спо­собів, прийомів впливу права на суспільні відносини, обумовлені їх характером.

Оскільки кожній галузі права притаманним є свій метод або поєднання методів правового регулювання, у теорії держави і права виділяють два методи правового регулювання - імперати­вний і диспозитивний.

520

РОЗДІЛ 5. ПРАВОВА ДІЯЛЬНІСТЬ

Імперативний метод - метод централізованого регулювання, що базується на відносинах субординації між учасниками суспіль­них відносин. Зазначений метод використовується в галузях пуб­лічного права (конституційне, адміністративне, кримінальне право).

Диспозитивний метод - метод децентралізованого регулю­вання, що ґрунтується на координації мети і інтересів сторін у суспільних відносинах. Зазначений метод використовується в галузях приватного права (цивільне, сімейне, трудове право).

Складовими методів правового регулювання є способи право­вого регулювання.

Способи правового регулювання - це шляхи юридичного впли­ву, що виражаються в юридичних нормах та інших елементах правової системи.

Способи правового регулювання визначаються характером припису, зафіксованого в нормі права, способом впливу на пове­дінку людей. У юриспруденції звичайно виділяють три способи правового впливу - заборона, дозвіл, зобов'язання.

Заборона - юридична необхідність утримуватись від певної поведінки. Приклади заборони викладаються в Особливій час­тині Кримінального кодексу України.

Зобов'язання - юридично закріплена необхідність певної поведінки в тих чи інших умовах та обставинах. Наприклад, частина 1 статті 662 Цивільного кодексу України передбачає: «Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу »¹.

Дозвіл - надання суб'єкту права на здійснення певних дій. Прикладом здійснення правового регулювання за допомогою цього способу є норма, що міститься в частині III статті 27 Конституції України: «Кожен має право захищати своє життя і здоров'я, жит­тя і здоров'я інших людей від протиправних посягань»².

Своєрідним факультативним способом правового регулю­вання є рекомендування, тобто своєрідна «порада» держави, що і як слід робити.

Застосування того чи іншого способу правового регулювання залежить від типу правового регулювання.

Тип правового регулювання - це особливий порядок право­вого регулювання, що виражається в певному поєднанні спосо­бів і створює умови більшого чи меншого сприяння для задово­лення інтересів суб'єктів права.

¹ Цивільний кодекс України, прийнятий 16 січня 2003 року. - X., 2003. - С. 207.

² Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 чер­ вня 1996 року. - К., 1997. - С. 11.