Глава 6. Право

99

§ 4. Співвідношення права і моралі

Загальні риси права і моралі. Право і мораль - є надбудовою над економічним базисом. Якщо уявити собі будинок, то його фундаментом є виробничі відносини та продуктивні сили (еко­номічний базис), а держава, право, мораль, культура тощо - це дах (це надбудова).

Мають нормативний зміст. І норми права, і норми моралі - це загальнообов'язкове правило поведінки.

Є регулятором суспільних відносин. Норми права і моралі є соціальними нормами, тобто правилами поведінки в суспільстві. Відповідно вони регулюють відносини в суспільстві.

Реалізуються здебільшого добровільно. Як правило, у біль­шості випадків людина не порушує ані норм права, ані норм моралі.

Внутрішній гарант реалізації - совість людини. Правомір­на та моральна поведінка гарантується, як правило, переконан­нями людини, її совістю.

Відмітні риси права і моралі. Право виникає разом із держа­вою, а мораль виникла раніше за право. Коли ми характеризували первісне суспільство, то говорили про мононорми, які були предте­чами норм права і моралі. З цього видно, що взагалі мораль і право виникли одночасно. Однак, коли ми говоримо про те, що право виникло разом із державою, а мораль виникла раніше за право, то розуміємо під правом власне не право взагалі, а лише його тип. Так, для рабовласницької держави було характерне рабовласниць­ке право, для феодальної держави - феодальне право тощо. У дано­му випадку мораль дійсно виникає раніше. Так, феодальна мораль з'явилася ще в надрах рабовласницької держави, адже рабів посту­пово переставали вважати худобою, що розмовляє, їх почали наді­ляти власністю. Це вже був переворот у моралі. Буржуазна ж мо­раль виникає в надрах феодальної держави: серед купецтва, «ново­го дворянства», міської буржуазії. Ця мораль ненавиділа феодаль­ні привілеї, хоча й була змушена з ними рахуватися. Соціалістична мораль зароджується в надрах буржуазної держави в період появи соціалістичних і кооперативних ідей. Вона часто перекликалася з релігійними нормами християнства та ісламу. Саме соціалістична мораль, поєднана з нормами християнства, призвела до ідеї про державне регулювання сфери економіки.

Право складається з норм (правил поведінки), а мораль має більш складну структуру. Право складається з норм, що встановлені та санкціоновані певним порядком компетентними

7*

100

РОЗДІЛ 2. СУСУПІЛЬСТВО, ДЕРЖАВА І ПРАВО

державними органами і зафіксовані в юридичних актах, а мо­раль - не лише з норм, але й з уявлень та почуттів.

Право характеризується конкретністю, визначеністю, а мораль - більш широким змістом. У нормах права передбача­ються конкретні права та обов'язки, а моральні вимоги надають більший простір для тлумачення. Наприклад, мораль засуджує всі різновиди обману (шпаргалки тощо), а право - лише непра­вомірний обман (шахрайство).

Право забезпечується можливістю державного примусу, а мораль - звичкою або силою суспільної думки. Це зовсім не означає, що сила суспільної думки не може карати. Зовсім ні. Таким видом покарання може бути бойкот. У патріархальних середовищах (селах, містечках) сила суспільної думки може ка­рати сильніше, ніж держава. Наприклад, зчинивши зґвалтуван­ня, злочинець був покараний державою - кілька років ув'язнен­ня. Повернувшись додому в село, він ризикує зустрітися осуд суспільства, яке на відміну від держави не дуже схильне проща­ти так швидко. Злочинцю буде потрібен тривалий час, щоб змі­нити ставлення до себе, а іноді й усе життя.

Правом заздалегідь регламентовані конкретно міри і фор­ми примусу, чого немає в моралі. Форми примусу різноманітні: покарання кримінальним порядком (ув'язнення), відшкодуван­ня збитків у цивільному праві тощо. Однак усі ці форми приму­су є конкретними: не можна засудити людину на «покарання», не зазначивши, у чому це покарання виявляється. Міри і форми цього примусу регламентовані в джерелах права. Мораль же не має такої конкретності. Моральні покарання можуть бути як порівняно м'які, і як порівняно суворі до порушника.

Право надає всебічну оцінку поведінки лише правопорушни­ка, а мораль - будь-яку поведінку людини. Норми права регламен­тують не лише правопорушення, а й правомірну поведінку лю­дини. Однак, хоча право регламентує і заходи заохочення, здебіль­шого ці заходи регламентуються корпоративними нормами. Все­бічну ж оцінку право дає лише поведінці правопорушника. Мо­раль же оцінює як позитивну поведінку людини (у тому числі правомірну), так і негативну (правопорушення).

Право відмирає разом із державою, а мораль залишається в будь-якому суспільстві. Так, після проголошення незалежності України в ній з'явилося буржуазне право, однак залишилася ще соціалістична мораль.