Глава 16. Типологія держави: иивілізаиіиний підхід

335

Рецензия // Советское государство и право. - 1986. - № 3. -С. 148-150.

160. Чиркин В.Е. Конституционное право зарубежньїх стран. - М.: Юристі,, 1999. - 568 с.

161. Чугуенко М. Шокирующая Украйна. Лабиринтм истории. -X.: Книжний клуб «Клуб семейного досуга», 2003. - 320 с.

162. Шаповал В.М. Державний лад країн світу. - К.: Український Центр Правничих Студій, 1999. - 320 с.

163. Шаповал В.М. Парламент // Юридична енциклопедія. - К., 2002. - Т. 4. - С. 434-435.

164. Шаповал В.М. Форма державного правління // Юридична ен­циклопедія. - К., 2004. - Т. 6. - С. 295-296.

165. Шаталин С.С. и др. Переход к рьінку. Концепция и программа.

- М.: Архангельское, 1990. - 239 с.

166. Шемшученко Ю.С. Теоретичні засади реформування правової системи України. // Правова держава. - К., 1996. - Вип. 7. -С. 50-56.

167. Шемшученко Ю.С, Тимошенко В.І. Типологія держав // Юри­дична енциклопедія. - К., 2004. - Т. 6. - С. 65-66.

168. Шемякин Я.Г. Специфика латиноамериканской цивилизации // Сравнительное изучение цивилизации: Хрестоматия: Учеб. пособ. / Сост. Б.С. Ерасов. - М.: Аспект Пресе, 1999. - С. 453-463.

169. Якушик В.М. Государство переходного типа (вопросьі теории).

- К.: Льібидь, 1991. - 199 с.

Розділ 4

ТЕОРІЯ ПРАВА

Глава 17

Норма права

1. Соціальні норми.

2. Поняття і ознаки норм права.

3. Види норм права.

4. Структура норми права.

§ 1. Соціальні норми Поняття і класифікація соціальних норм.

Соціальні норми - загальні правила поведінки людей, колек­тивів, соціальних груп; правила поведінки в суспільстві.

Соціальним нормам притаманні такі риси, як соціальність, об'єктивність, нормативність, міра свобода індивіда, обов'язко­вість, наявність процедури, санкціонованість та системність.

Соціальність соціальних норм передбачає регулювання ними соціальної сфери, яка охоплює:

1. людей;

2. суспільні відносини, тобто відносини між людьми та їх коле­ктивами;

3. поведінку людей.

Таким чином, соціальні норми формують соціальні структу­ри і регулюють соціально значущу поведінку людей.

Нормативність забезпечується за рахунок загального ха­рактеру соціальних норм, що діють як типові регулятори по­ведінки, їх адресати визначаються не поіменно, а шляхом вка­зівки на їх типові ознаки (осудність, вік, загальні вимоги до статусу юридичної особи тощо). Крім того, нормативність ви­являється в неодноразовості дії соціальних норм, адже соці­альна норма набуває чинності кожного разу, коли виникає ти­пова ситуація, яка передбачається як умова її вступу в процес регулювання. Тут слід зазначити, що за змістом соціальні норми є визначеними, але типовим чином, як загальна модель поведінки.

Глава 17. Норма права

339

Соціальні норми є мірою свободи індивіда, що встановлює межі його поведінки, соціальної експансії, способів задоволення по­треб і інтересів.

Обов'язковість означає, що соціальні норми як нормативне вираження соціальної необхідності завжди так чи інакше є обо­в'язковими, тобто мають характер припису.

Наявність процедури, тобто тих чи інших процедурних форм, детально регламентованих порядків реалізації і дії соціальних норм, завжди притаманна соціальному регулюванню.

Санкціонованість передбачає механізми забезпечення реалі­зації приписів кожного нормативного регулятора.

Системність притаманна як окремим нормам, так і їх маси­ву в масштабі суспільства. У будь-якому разі кожне суспільство повинно прагнути до формування такої системи, удосконалення їх системних якостей, налагодження взаємодії між видами соці­альних норм.

Проблема класифікації соціальних норм передбачає чіткий їх поділ. Найкраще соціальні норми можуть класифікуватися за способом утворення або ж за формою.

Класифікація за способом утворення дозволяє поділити со­ціальні норми на ті, що носять стихійний характер (певні звичаї і моральні норми), і на ті, що носять свідомий характер (релігій­ні і корпоративні норми).

Зовсім інша річ, коли соціальні норми поділяються за спосо­бом закріплення і вираження. У цьому випадку вони можуть бути усними або письмовими.

Крім того, соціальні норми мають два виміри. Перший по­в'язаний зі способом встановлення і забезпечення. У цьому випадку соціальні норми розрізняються як норми моралі, звичаї, норми права, корпоративні і релігійні норми. Другий вимір по­в'язаний зі змістом сфери врегульованих відносин. При цьому вимірі соціальні норми поділяються на політичні, організаційні та естетичні (див. табл. 17.1).

Соціальні норми за змістом сфери врегульованих відносин. Політичні норми — норми у сфері політики, тобто правила боротьби за владу. Політичні норми можуть бути різними. Так, ще в епоху Відродження був сформульований принцип: «Мета виправдовує засоби». Це - політична норма, яка з'явилася в той час, коли на уламках феодальної роздробленості знову почали формуватися централізовані держави. «Мета виправдовує засоби» - саме так, можливо, говорили Іван Калита або Людовик Лисиця, знищуючи Твер чи Льєж, щоб задовольнити своїх союзників монголо-татар

340

РОЗДІЛ 4. ТЕОРІЯ ПРАВА

Таблиця 17.1. Класифікація соціальних норм

Ознака

Різновид

За способом утворення Норми, що носять стихійний характер

Норми, що носять свідомий характер За формою Усні

Письмові За способом закріплення і Норми права

^виР^аження Норми моралі

Звичаї

Корпоративні норми

Релігійні норми За змістом сфери врегульованих Політичні норми ^{відносин} Організаційні норми

Естетичні норми

або бургунців Карла Сміливого і водночас, зміцнити свою владу. «Заради слави Господа», - говорили єзуїти, організовуючи вбивст­ва прихильників Реформації. Ці політичні норми дуже часто су­перечили нормам моралі, а іноді й правовим.

Проте є й інші політичні норми. Наприклад, «чесність - най­краща політика».

Організаційні норми регулюють організаційні питання. їх прикладом є принцип демократичного централізму, що діяв в СРСР. Суть його полягала в поєднанні демократизму з централі­змом. У даному випадку демократизм полягав у повновладді чле­нів організації, їх самостійності й ініціативі, виборності їх керів­них органів знизу доверху та підзвітність останніх членам орга­нізації. Щодо централізму, то він означає керівництво з одного центру та дисципліну, при цьому меншість підкоряється більшо­сті, а особисті інтереси - задля досягнення відповідної мети інте­ресам загальним. Саме на основі принципу демократичного централізму будувалися відносини всередині КПРС, ВЛКСМ тощо.

Естетичні норми - норми, що регулюють поняття краси. Можна зазначити, що естетичні норми - це норми про те, що є красивим, а що - відразливим. Деяким людям подобаються картини Леонардо да Вінчі, а іншим - твори Мане, одним подо­бається Моцарт, а іншим - джаз. Норми, які домінують у суспі­льстві, визначають, що із зазначеного вище є красивим, а що ні, і є естетичними нормами. Слід мати на увазі, що кожне суспільс­тво має своє уявлення про красу. Так, нині у Європі затвердився так званий голлівудський стандарт чоловічої краси: широкі плечі,