Глава 16. Типологія держави: цивілізаш'иний підхід

301

Звичайно держави західно-православної субцивілізації за мету свого функціонування ставлять вирішення конкретних справ, тактичних завдань, не замислюючись над стратегічним розвитком.

Хоча в минулому в цих країнах існували монархії (Болгарія, Греція), на сьогодні домінуючою формою правління є республіка. За формою державно-територіального устрою майже всі ці дер­жави є унітарними. Винятком є Югославія, що складається з Сербії та Чорногорії. Політичний режим, як правило, соціал-де-мократичний.

Питання для самоконтролю

1. З яких субцивілізацій складається православно-слов'янська ци­вілізація?

2. Які країни належать до православно-руської субцивілізації?

3. Що виражає патерналізм?

4. Які країни належать до західно-православної субцивілізації?

§ 3. Тип держави в цивілізаціях Далекого Сходу

Держава конфуціано-китайської цивілізації. Конфуціано-китайська цивілізація об'єднує такі країни, як КНР (Китайська Народна Республіка), Республіку Китай (Тайвань), КНДР (Ко­рейська Народно-Демократична Республіка), Республіку Корея (Південна Корея), В'єтнам, Сінгапур тощо.

Державний режим у цих країнах є відверто біхевіористич-ним, а державна влада - легітимною. Соціальною основою дер­жавної влади виступають ті верстви суспільства, що підтриму­ють державу. Держава ж захищає власного виробника, а тому утворює потужну економічну основу своєї влади. Морально-ідео­логічна основа державної влади спирається на ідеологію конфу­ціанства.

Основною метою сучасної Китаю та країн, що належать до конфуціано-китайської цивілізації, є модернізація країни та пе­ретворення її на економічно процвітаючу і водночас стабільну державу. Для цього, наприклад, китайці запозичують собі най­кращі економічні та технологічні досягнення інших цивіліза­цій, відкидаючи при цьому все зайве.

Це запозичення, як відомо, пройшло три етапи. Перший з них пов'язаний з ім'ям доктора Сунь Ятсена, який запозичив ідею поділу влади на законодавчу, виконавчу і судову.

302

РОЗДІЛ 3. ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ

Другий - з іменем Мао Цзедуна, який наголошував на тому, що потрібно використовувати стародавність на благо сучасності¹.

І, нарешті, третій етап пов'язаний з діяльністю «батька ки­тайських реформ» Ден Сяопіна, що розробив такі принципи ки­тайського шляху до соціалізму, що стали основними завдання­ми розвитку держави:

1. орієнтація на національні традиції та особливості Китаю при будівництві соціалізму;

2. боротьба з догматизмом: практика - критерій істини;

3. першочергова увага розвитку науки і техніки;

4. орієнтація на тривалий характер суспільних реформ (що пов'язано з економічною відсталістю країни);

5. особливий акцент на розвитку економіки та виробничих сил;

6. використання ринкової економіки в умовах існування загаль­них соціалістичних принципів управління;

7. створення спеціальних економічних зон як засобу залучен­ня іноземного капіталу та передових технологій;

8. принцип політичної відкритості зовнішньому світу².

Для реалізації зазначеної мети та завдань Китай наділяє свою державу відповідними функціями, а для реалізації останніх фор­мує відповідний механізм. Так, для вирішення третього завдан­ня в КНР утворено Комісію з приводу науки, техніки та оборон­ної промисловості, яка займається пошуком і впровадженням новітніх технологій у китайську економіку.

Приклад 16.1

М. Калашников про китайську цивілізацію

Китай - це дуже складна система, що є набагато міцнішою і більш стій­кою, ніж Радянський Союз. Ця імперія складається не лише з держави - у ній є і могутня діаспора, щупальці якої поширюються на більшу частину світу, і таємні організації, що, на відміну від держави, думають насамперед про май­бутнє, ніж про сьогодення. У Китаїіснує і правляча партія, яка запозичила собі досвід не лише тоталітарних машин XX століття, а й тисячолітній досвід волода­рів Піднебесної. Китай не можна вважати державою в західному, надто при­мітивному розумінні цього слова. У Китаї поєднуються речі та явища, сполу­чення яких здатне звести з розуму будь-кого з Заходу.

Джерело: Калашников М. Вперед в СССР-2. - М.: Яуза,

Зксмо, 2003. - С. 97.

¹ Див.: Василенко И.А. Политическая глобалистика: Учеб. пособ. - М., 2000. - С. 102.

² Там само.