4. Переворот 1934 р.

У 1924-1934 рр. перебіг подій в Болгарії відбувався в складних і суперечливих умовах. В 1924-1925 рр. стала помітною стабілізація економіки. Збільшилися посівні площі, розширювалася технічна база сільського господар­ства. Протекційна політика уряду стимулювала промислове виробництво, але розвивалися лише галузі легкої промис­ловості. Стабілізації сприяло отримання Болгарією після 1926 р. позик від фінансових груп Великої Британії, Франції, США, проте ці позики посилили залежність болгарської економіки від іноземного капіталу. Диктатор­ський режим після розгрому Вересневого повстання поміт­но зміцнив свої позиції. Уряд Цанкова прагнув створити собі опору в народі, проголошуючи політику "соціального миру". Збільшувалася платня військовим і службовцям, надавалися податкові пільги ремісникам, було прийнято закон про страхування робітників, хоча практичні резуль­тати цієї політики були незначні, оскільки уряд не мав матеріальних ресурсів для здійснення наміченої програми. Зрештою уряд Цанкова став непопулярним і змушений був піти у відставку.

Новий уряд "Демократичної змови" очолив Андрій Ляпчев, що мав давні зв'язки з діловими й політичними колами країн Заходу. Він проголосив програму відновлен­ня спокою в країні, додержання демократичних свобод, було дозволено діяльність суспільно-політичних організа­цій. Однак 1929 р, країну вразила економічна криза, що тривала до 1934 р. В особливо тяжкому становищі опинилися провідні галузі промисловості — текстильна, харчова, тютюнова, вугільна. Промислова криза перепліталася з аграрною. Почалося різке падіння болгарського експорту, особливо сільськогосподарських продуктів. Кількість без­робітних у 1932 р. становила біля 200 тис.

Відбулися зміни у розстановці політичних сил. На виборах до Народних зборів у червні 1931 р. перемогу над "Демократичною змовою" отримала буржуазна опозиція, об'єднана у Народний блок. Уряди Народного блоку в 1931-1934 рр. оголосили дві політичні амністії, але не здійснили обіцяної напередодні виборів демократизації країни. У фашистському таборі також відбулися зміни. З "Демократичної змови" виокремилася група О. Цанкова, котрий створив свою партію — "Народно-соціальний рух" (НРС), одну з найбільш масових реакційних політичних організацій у Болгарії. Конкурентом Цанкова виступала невелика організація "Ланка", пов'язана з Військовою лігою. В травні 1934 р., коли сталася урядова криза, зумовлена суперечностями між партіями Народного блоку, фашист­ські угруповування підтримували дії Цанкова, що планував розпочати похід на Софію на зразок "походу" Муссоліні на Рим. Його випередила група "Ланка". Спираючись на Вій­ськову лігу, вона 19 травня 1934 р. здійснила державний переворот. Новий військово-фашистський уряд очолив лі­дер "Ланки" полковник Кімон Георгієв, один з учасників заколоту 1923 р. Було скасовано дію тирновської консти­туції, розпущено Народні збори, заборонено всі політичні партії та профспілки. Організатори перевороту оголосили про своє прагнення створити позакласову диктатуру й досягти "єдності нації" шляхом "знищення класів і класової боротьби". Соціально-економічна політика нового кабіне­ту була орієнтована на збереження інтересів великого капі­талу. Для врятування великих банків від банкрутства було створено банк "Болгарський кредит", хоча дрібні банки залишили напризволяще. Для поповнення державної скарбниці було введено державну монополію на спирт, сіль, тютюн, нафтопродукти. Цим акціям протидіяла тор­гова буржуазія, чиї інтереси були пов'язані з Німеччиною. Незадоволення викликали нормалізація відносин з Юго­славією та початок зближення з Великою Британією і Францією. Уряд Георгієва прагнув включити Болгарію до Ватіканської Антанти. 1934 р. було встановлено диплома­тичні відносини з СРСР. Нове керівництво намагалося обмежити вплив царя Бориса III на вирішення державних справ, що призвело до конфлікту з монархом. Віроломний та владолюбний цар зумів викликати розкол у Військовій лізі та, спираючись на підтримку монархічно налаштованого офіцерства й НСР, домігся в січні 1935 р. повалення уряду К. Георгієва. На кінець 1935 р. царю Борису III вдалося зосередити всю повноту влади у своїх руках. Це означало затвердження монархо-фашистської диктатури. Всі полі­тичні партії та організації було заборонено, новий режим, що видавав себе за позапартійний, спирався на армію й державний апарат, але не мав масової соціальної бази.

У другій половині 30-х років тривала запекла боротьба між великими угрупуваннями буржуазії, що орієнтувалися на західноєвропейський і німецький капітали. Монархо-фашистська диктатура лавірувала між ними, дедалі більше зсуваючись до співробітництва з гітлерівською Німеччи­ною.

Запитання і завдання

1. Проаналізуйте головні причини підвищення соціальної ак­тивності трудящих у 1918-1919 рр.

2. Порівняйте стратегію і тактику БХНС і БКП.

3. Назвіть головні напрямки діяльності уряду О. Стамболійського. Чому він впав?

4. Як ви вважаєте, чи могло перемогти вересневе повстан­ня 1923 р.?

5. Зробіть порівняльний аналіз переворотів 1923 р. і 1934 р. Які їхні наслідки?

Документи і матеріали

З "Маніфесту до болгарського народу" уряду

К Георгієва (витяг)

19 травня 1934 року

"Існуюча партійно-політична система остаточно збан­крутувала. Цілковитий розклад партій глибоко вразив су­спільство, державу й народне господарство. Усе це вимагає заміни влади партій непартійно-національною владою. Серед загального розкладу лише армія залишилася не порушеною процесом розвалу... Армія закликає допомогти діяльності но­вої влади, на яку чекає вирішення таких важливих завдань:

1. Дисциплінована й економна організація держави — змен­шення числа міністрів, округів, громад і служб всіх відомств.

2. Стабільна громадська влада з комітетами, що призначаються... 4. Відновлення довіри до держави шляхом: а) збалан­сованого бюджету; б) найскорішої сплати внутрішнього бор­гу; в) нових прибутків шляхом введення монополій. 5. Більш дешевий і доступний кредит, особливо для хліборобського і ремісничого станів... 9. Ліквідація існуючого безладдя у галузі промисловості. Пристосування індустрії до економічних і національних потреб країни. Максимальне здешевлення про­мислових товарів... 11. Скорочення безробіття шляхом нала­годження громадських робіт і протегування праці за допомо­гою застосування соціального законодавства і збільшення фондів соціального забезпечення... 14. Відновлення авторите­ту державної влади на всій території Держави".

Запитання до документа

1. Що означала вимога уряду К. Георгієва замінити владу партій "непартійно-національною владою"?

2. Які заходи вживалися урядом для виходу країни з кризи?

Запам'ятайте дати:

• 27 вересня 1918 р. — проголошення у Радомірі республіки на чолі з О. Стамболійським.

• 29 вересня 1918 р. — початок Владайського повстання.

• березень 1920 р. — формування О. Стамболійським однопартійного уряду БХНС.

• 8-9 червня 1923 р. — державний переворот, уряд очолив А. Цанков.

• 22-23 вересня 1923 р.— початок повстання під керівництвом ЦК БКП, намагання скинути військову диктатуру.

• 19 травня 1934 р. — державний переворот, військово-фашистський уряд очолив К. Георгієв.

• 1935 р. — утвердження монархо-фашистської диктатури.