2. З виступу Гітлера

"Ми ніколи не зможемо займатися великою політикою без міцного, загартованого, могутнього ядра, утвореного вісімдесяттю або ста мільйонами німців, що проживають у замкненому поселенні. Отже, першим завданням є створення Великої Німеччини. Навколо Великої Німеччини ми створимо систему дрібних і середніх васальних держав, до яких увій­дуть прибалтійські держави, Польща, Фінляндія, Угорщина, Югославія, Румунія, Україна й численні південноросійські та кавказькі держави. Це буде федеративна німецька імперія. Ці території треба заселити німецькими селянами, слов'ян по­трібно частково знищити, а частково переселити до Азії, у інших треба відняти землю і перетворити їх на служників панівної німецької раси. На Сході ми повинні поширити свою владу до Кавказу або Ірану, на Заході нам необхідні Фландрія і Голландія, але ми не відмовимось і від Швеції. Або Німеччина пануватиме над Європою, або вона розпадеться на безліч дрібних держав".

Запитання до документа

1. Як вирішувалися завдання створення федеративної німецької імперії?

2. Схарактеризуйте ставлення Гітлера до слов 'янських на­ родів.

Запам'ятайте дати:

• 18 вересня 1931 р. — початок японської окупації Маньчжурії.

• 1932 р. — проголошення Маньчжоу-го.

• 16 березня 1935 р. — прийняття закону про будівництво вермахту.

• 2 травня 1935 р. — підписання директиви про напад на Чехословаччину.

• 6 червня 1935 р. — укладення англо-німецької морської угоди.

• 7 березня 1936 р. — вступ німецьких військ до Рейнської зони.

• серпень 1936 р. — видання Гітлером "Меморандуму про завдання чотирьохрічного плану".

КОНСОЛІДАЦІЯ СИЛ АГРЕСОРІВ

1. Напад Італії на Ефіопію

Підготовка Італії до загарбання Ефіопії розпочалася, за визнанням Муссоліні, ще 1925 р. Спочатку припускалося анексувати її мирним шляхом за допомогою договору про дружбу (1928 р.). Однак це не вдалося. Тоді, починаючи з осені 1932 р., італійські фашисти розпочали ретельну роз­робку планів збройного вторгнення й поневолення ефіоп­ської держави. Після цього розпочалася безпосередня підготовка до нападу на Ефіопію. В Ерітреї, Сомалі та Лівії (італійських колоніях) зосереджувалися війська, будували­ся й реконструювалися морські порти, аеродроми, військо­ві бази. За три роки в метрополії і колоніях було розгорнуто збройні сили до 13000 чоловік. Для ведення війни Італія різко збільшила закупівлю у США озброєння, літаків, нафти, сировини та інших стратегічних товарів. Велика Британія збільшила постачання вугілля, нікелю. Фран­цузькі заводи Рено постачали для італійської армії танки, проте найбільш істотну допомогу Італії подавала Німеччина.

Німеччину цілком задовольняло, що експансія Італії спрямована на південь, і, отже, її увагу до Центральної і Південно-Східної Європи, де інтереси Німеччини та Італії перехрещувалися, буде надовго відвернуто.

Стурбовані військовими приготуваннями Італії в Аф­риці, Велика Британія і США 1935 р. оголосили заборону на експорт зброї як до Італії, так і до Ефіопії, не розріз­няючи агресора та його жертву. Вночі на 3 жовтня 1935 р. без оголошення війни італійські війська напали на Ефіопію. Зазнаючи гострої нестачі в постачанні, озброєні головним чином гвинтівками застарілих зразків, мисливськими руш­ницями та списами, ефіопські війська чинили загарбникам, що використовували танки, літаки й, отруйні речовини, героїчний опір протягом семи місяців.

Столиця Ефіопії Аддіс-Абеба упала 5 травня 1936 р. Імператор Хайле Селассіє змушений був залишити країну. В телеграмі генеральному секретарю Ліги Націй він писав, що зробив це лише через неспроможність продовжувати опір агресорові, й просив не визнавати загарбання фашист­ською Італією території країни. 9 травня 1936 р., коли італійці захопили не більше третини території Ефіопії, Муссоліні оголосив про остаточне її завоювання. Велика фашистська рада у Римі поспіхом видала декрет про пере­творення Італії на імперію й додання до титулу італійського короля титулу імператора Ефіопії. Ефіопія фактично перетворилася на італійську колонію.