Добавил:
Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Опорні конспекти всесв історія / Підручники / Всесвітня історія (1914 - 1939).doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
30.05.2020
Размер:
2.97 Mб
Скачать

3. Стосунки компартій із соціал-демократією

Соціал-демократи — представники партії лівої орієн­тації, виступали за еволюційний, поступовий розвиток суспільства, за реформи, збереження громадянського ми­ру, здійснення демократичних перетворень як умову і засіб досягнення соціальної справедливості.

Комуністи — представники радикального напряму в лівому русі. їхня головна мета — здійснення пролетарської революції, в перспективі світової, встановлення диктатури пролетаріату, націоналізація всієї власності, побудова без­класового комуністичного суспільства.

Глибокий розрив, що утворився між ними більше 70 років тому, викликаний принциповими негараздами, значно по­слабив позиції міжнародного робітничого класу, завдав не­поправного удару революційному й демократичному ру­хові в Європі. Протягом всього часу існування комуністів і соціал-демократів між ними точилася постійна боротьба за лідерство в міжнародному робітничому русі. Лідери Комінтер­ну Зінов'єв, Бухарін, Сталін розглядали соціал-демократію як свого головного ворога в революційному русі. Сталін сформу­лював дезорієнтуючі робітничий рух настанови. "Фашизм, — писав він, — є бойова організація буржуазії, що спирається на активну підтримку соціал-демократії. Соціал-демократія є об'єктивно помірна гілка фашизму... Ці організації не запере­чують, а доповнюють одна одну. Це не антиподи, а близнюки".

У 30-ті роки, за умов наступу реакції, фашизму і загрози війни, життя висунуло перед Комінтерном на пер­ший план антифашистські, загальнодемократичні завдання, однак замість вироблення загальної платформи, припусти­мої для згуртування всіх прогресивних сил, їм був взято курс на затвердження соціалізму шляхом соціалістичних революцій. Антифашистська стратегія ототожнювалася у той час з боротьбою за повалення капіталізму, що вносило розгубленість до рядів борців проти фашизму, послаблю­вало їхні позиції, породжувало недовіру до комуністів.

Водночас і міжнародна соціал-демократія, налякана діяльністю більшовиків у 20-ті роки, не виробила узгодже­ної позиції засудження фашизму і згуртування в боротьбі за демократію і прогрес. Якщо її лівий фланг тією або іншою мірою усвідомлював загрозу, що нависла над Єв­ропою, і готовий був разом з комуністами, усіма демокра­тичними силами всіляко протистояти фашизму, то правий фланг відхиляв з порога всі пропозиції комуністів про співробітництво. "Антифашистський союз з комуністами компрометує велику справу боротьби проти фашизму: це був би союз з антидемократами проти антидемократів," — заявляв Р. Фрейзер.

Практичні дії комуністів і соціал-демократів нанесли величезних втрат справі миру, демократії і єдності робіт­ничого руху. В боротьбі за вплив на маси вони на перший план висували ідеологічні розбіжності, різне бачення рево­люційного процесу. Внаслідок цього як комуністи, так і соціал-демократи значною мірою втратили вплив на хід подальшої боротьби у своїх країнах.

Запитання і завдання

  1. Які цілі ставили перед собою комуністичні партії Європи після Першої світової війни?

  2. На яких засадах було створено Комінтерн?

  3. Схарактеризуйте принципи діяльності Комінтерну.

  4. Яких помилок було припущено в роботі Комінтерну в 20-х роках?

  5. Складіть таблицю принципових розбіжностей між ко­муністами та соціал-демократами в політичній та еко­номічній сферах.

  6. Чому, з вашої точки зору, не відбулося створення анти­фашистського фронту в Європі?

Документи і матеріали