3. Соціально-економічне становище населення

Японський народ надзвичайно працелюбний, дисцип­лінований, невибагливий, бережливий. Такі риси націо­нального характеру пов'язані як з природними умовами країни, так і з національними традиціями. Сувора природа, часті стихійні лиха привчили японців до терпіння й муж­ності. Вони вміють дуже швидко відбудувати своє житло після землетрусу або цунамі, відновити промислове та сільськогосподарське виробництва, налагодити звичний ритм життя. Національні традиції привчають японців по­важати й шанувати старших, безапеляційно підкорятися начальникові, як діти підкоряються батькові. На япон­ських підприємствах існує система патерналізму — хазяїн підприємства вважається батьком для своїх робітників. Тому, хоча зарплата японських робітників у перші десяти­річчя XX ст. була в 3-4 рази нижча, ніж у Британії або США, а робочий день нерідко становив 12-14 годин, тільки в крайніх випадках японські трудящі зважувались на страйки та акції протесту.

Такі події в масовому масштабі відбувалися 1918 р. Вони отримали назву "рисових бунтів". "Рисові бунти" розпочалися з виступу жінок рибалок. Коли чоловіки були в морі, а вдома залишилися голодні діти, жінки почали громити склади з рисом — основним продуктом харчуван­ня японців, оскільки торговці притримували рис, намагаю­чись зберегти спекулятивно високу ціну на нього. Цей виступ жінок набув широкого відголосу й підтримки по всій країні. До нього приєдналися робітники різних про­фесій — від шахтарів до залізничників. Виступи охопили більше 10 млн. чол., але були жорстоко придушені.

У сільському господарстві Японії існувало поміщицьке землеволодіння. Селянство страждало від малоземелля й великих податків. Японські селяни передавали свій клап­тик землі у спадок старшому синові (закон майорату), а менший син йшов працювати у місто або служити у війську.

За умов безперервної аграрної кризи зростали соціаль­ні конфлікти на селі.

4. Демократичний рух

Відмінною й важливішою рисою демократичного руху цього періоду було його антивоєнне спрямування. Серед його учасників — робітники, селяни, підприємці, торговці, студенти, інтелігенція. Вони давали вкрай негативну оцін­ку політиці уряду, скерованій на розв'язування широко­масштабної війни. Одначе військово-фашистські кола справляли куди більший вплив на населення країни, облудно обіцяючи народові процвітання в разі здійснення своїх загарбницьких планів.

В Японії існували також профспілковий, соціалістич­ний і навіть комуністичний рухи. Компартію було утворено 1922 р., але після сильного землетрусу 1 вересня 1923 р., який завдав величезних людських і матеріальних втрат (особливо постраждала столиця — Токіо), і посилення поліцейського режиму — заборонено. Було також заборо­нено соціалістичну лігу, створену 1920 р., незважаючи на те, що в її лавах переважали студенти та інтелігенція, які вживали винятково легальні методи боротьби.

Профспілковий рух теж мав досить поміркований ха­рактер.

Особливе піднесення робітничого й демократичного рухів намітилося в 1929-1931 рр. — під час найбільшої гостроти кризи в Японії. Висувалися вимоги політичного характеру. Великими подіями цих років були двомісячний страйк прядильниць компанії "Канєгафуті" (40 тис. робіт­ниць взяли участь у ньому), страйк 13 тис. токійських трамвайників, тривалий конфлікт на металообробному за­воді Сумімото в Осаці.

Найбільшим завоюванням японського народу було прийняття "Закону про загальні вибори", який набрав чинності 1928 р. Кількість, виборців збільшилася з 3,2 до 12,5 млн. чол. Проте цей закон стосувався лише чоловіків. Одночасно було введено закон "Про охорону громадського порядку", який небезпідставно називали законом "Про небезпечні думки" (він передбачав до 10 років каторги за будь-які антимонархічні чи антидержавні дії та ідеї).

Таким чином, Японія у міжвоєнний період була мілі­таризованою державою. Велику владу в країні мали "старі монополії" дзайбацу, нові концерни та тісно пов'язане з ними "молоде офіцерство", яке прагнуло завоювання жит­тєвого простору, джерел сировини та ринків збуту товарів. Демократичний рух в країні був обмежений суворими законами та свавіллям поліцейського апарату. Робітники й селяни дуже багато працювали, не маючи відповідної ви­нагороди. Все це робило державний устрій Японії та життя її мешканців дуже схожим на життя в тоталітарних держа­вах.

Запитання і завдання

1. Схарактеризуйте соціально-економічне становище у Япо­нії після Першої світової війни.

2. Які економічні позиції в Китаї посідали Велика Британія,США, Японія?

3. Наведіть факти, що свідчили про підготовку японської агресії на Далекому Сході.

4. Розкрийте зміст меморандуму генерала Танака.

5. Доведіть, що в 30-ті роки посилювалася роль армії і військових в країні. Які були наслідки цього впливу?

6. Назвіть особливості демократичного руху в 20-30-ті рр.

7. Проаналізуйте систему "патерналізму" в японському су­спільстві.

Документи і матеріали

1. "Рисові бунти" в Японії

"Розпочавшись 3 серпня 1918 р. у префектурі Тойяма і закінчившись 17 вересня 1918р., ці бунти охопили 36 префек­тур (губерній) і 10 млн. чоловік. 90% учасників становили робітники. Бунти відбувалися у 144 містах і супроводжува­лись безліччю кривавих зіткнень повстанців з поліцією, жан­дармерією та військами, що придушували силою зброї маси, які боролися. Внаслідок репресій японський пролетаріат за­знав величезних втрат: 7813 чоловік було засуджено до тюрем­ного ув'язнення. Рисові бунти були підтримані боями вуглекопів та інших робітників у вигляді страйків, саботажу

Бунт в Осаці

11 серпня о 7 годині вечора в Теннодзі-парку було склика­но "масовий мітинг осакських робітників" для обговорення заходів боротьби проти дорожнечі й браку рису Протягом

декількох хвилин на трибуні побувало більше десяти орато­рів, що зверталися до натовпу з промовами. У той час, коли це відбувалося, ззовні стояв тисячний натовп, що не мав можливості увійти. Оскільки настрій цього натовпу ставав дедалі більш загрозливим, поліція почала його розганяти. З'явився загін у 200 поліцейських, що оточили натовп. Але останній прорвав ланцюг поліцейських і рушив до бідняцьких кварталів району Імамійї. Незабаром понад трьох тисяч чоловіків і жінок вироїлося з задушливих і брудних провулків. Натовп почав громити рисові склади, що знаходилися в цьому районі. Такі ж самі дії відбувалися й у інших частинах міста. Аж до наступного ранку в зв'язку з цими бунтами було заарештовано 242 чоловіки. Всього було розгромлено 250 складів. Було видано наказ, що забороняв вуличні зборища. О 8 годині було опубліковано інший наказ — про тимчасове припинення усього місцевого залізничного руху. Це завадило повстанцям мобілізувати подальші сили й призвело бунт до поразки".

Запитання до документа

1. Назвіть причини "рисових бунтів" в Японії.

2. Вкажіть рушійні сили повстання.

3. Якими були наслідки "рисових бунтів"?